вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" вересня 2025 р. Справа№ 911/3365/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотей 2019" на рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2025 у справі №911/3365/24 (суддя Мальована Л.Я., повне рішення складено 17.04.2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфамаріс Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотей 2019" про стягнення 134 314,03 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфамаріс Плюс" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотей 2019" про стягнення основного боргу за поставлений товар за договором № 828 від 01.12.2020 у розмірі 134 314 грн 03 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати отриманого від позивача товару.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.03.2025 у справі №911/3365/24 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 134 314 (сто тридцять чотири тисячі триста чотирнадцять) грн. 03 коп. та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що обов'язок з оплати товару не настав, оскільки його не було реалізовано та знищено внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема збройних обстрілів військовими формуваннями Російської Федерації.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
01.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфамарис Плюс" (постачальник) та Приватним підприємством "Хотей 2019" (покупець) було укладено договір поставки № 828, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом чинності цього договору поставляти та передавати у власність покупцеві товар (партії товару) в кількості і в строки згідно з умовами цього договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно сплачувати за товар (партії товару) згідно з умовами цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару на склади покупця здійснюється на умовах DDP, транспортом постачальника й за рахунок постачальника, у строк, який не перевищує 5 календарних днів з моменту направлення замовлення на поставку товару покупцем, якщо інше не вказано у замовленні покупця. Постачальник зобов'язаний поставити товар до наступних місць поставки:
- склад покупця, який розташований за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58 (місце поставки 1) та
- склад покупця, який розташований за адресою: 08112, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Капітанівка, вул. Соборна, буд. 6, корп. 1, 2 (місце поставки 2).
Згідно п. 7.1. договору покупець здійснює оплату 1 раз на тиждень за поставлений постачальником товар, який був реалізований покупцем споживачу або будь-яким іншим третім особам протягом тижня, який передує тижню, в якому покупцем здійснюється оплата за поставлений товар, який був реалізований покупцем споживачу або буд-яким іншим третім особам. Обов'язок оплати за товар виникає у покупця лише за фактом його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.
На виконання умов договору позивач в період з 21.12.2020 р. по 04.02.2022 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 444 836 грн. 71 коп., що підтверджується наступними відповідними накладними: № ИС-0002315 від 21.12.2020р., № ИС-0000005 від 04.01.2021р., № ИС-0000112 від 21.12.2021р, №ИС-0000366 від 16.02.2021р., № ИС-0000431 від 22.02.2021р., № ИС-0000675 від 11.03.2021р., № ИС-0000782 від 19.03.2021р., № ИС-0000793 від 22.03.2021р« № С-0000852 від 29.03.2021р., № ИС-0000947 від 05.04.2021р., № ИС-0001173 від 20.04.2021р., № ИС-0001384 від 11.05.2021р., № ИС-0001551 від 25.05.2021р., №ИС-0001769 від 08.06.2021р., № ИС-0002057 від 30.06.2021р., № ИС-0002227 від 14.07.2021р., № ИС-0002425 від 28.07.2021р., № ИС-0002600 від 10.08.2021р., №ИС-0002781 від 26.08.2021р., № ИС-0002997 від 14.09.2021р., № ИС-0003077 від 21.09.2021р., № ИС-0003304 від 12.10.2021р., № ИС-0003363 від 18.10.2021р., №ИС-0003443 від 25.10.2021р.,№ ИС-0003582 від 13.11.2021р., № ИС-0003773 від 15.11.2021р., № ИС-0003995 від 29.11.2021р., № ИС-0004138 від 07.12.2021р., №ИС-0000054 від 10.01.2022р., № ИС-0000354 від 04.02.2022р.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за згодою сторін повернув позивачу частину товару згідно накладних на повернення: №20446 від 30.07.2021р., № 21792 від 15.09.2021р., № 22817 від 18.10.2021р., № 23721 від 17.11.2021р., №11036 від 08.02.2022р. Загальна сума повернутого товару складає - 28655,45 грн.
Крім того, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на суму 281 867,23 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (копії яких знаходяться в матеріалах справи).
30.12.2022р.позивач направив на адресу відповідача лист № 28-12 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 139181 грн. 24 коп. та перерахувати належну суму на розрахунковий рахунок протягом 7 днів від дня отримання даного листа.
Відповідач провів часткову оплату за товар в сумі 4100,00 грн. згідно платіжного доручення № 221 від 16.01.2023р. та 767,23 грн. згідно платіжного доручення № 192 від 27.02.2023р.
Решта суми боргу у розмірі 134 314 грн. 03 коп. відповідачем оплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Як вже вказувалося, місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 251 Цивільного кодексу України передбачає, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
З аналізу частини 1 статті 212 ЦК України вбачається, що відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору щодо такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні. Отже, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка має неминуче настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
Сторони в пункті 7.1. договору погодили, що покупець здійснює оплату 1 раз на тиждень за поставлений постачальником товар, який був реалізований покупцем споживачу або будь-яким іншим третім особам протягом тижня, який передує тижню, в якому покупцем здійснюється оплата за поставлений товар, який був реалізований покупцем споживачу або буд-яким іншим третім особам. Обов'язок оплати за товар виникає у покупця лише за фактом його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.
Отже, сторонами договору передбачено певні відкладальні умови щодо розрахунку за отриманий товар - його реалізація.
Відповідач вказує, що товар не було реалізовано та знищено внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема збройних обстрілів військовими формуваннями Російської Федерації.
З наведених доводів відповідача вбачається, що обставина з реалізації товару ніколи не настане, оскільки його знищено.
Суд враховує, що пунктом 3.5 договору передбачено можливість повернення покупцем нереалізованого товару постачальнику протягом 30 та більше календарних днів з моменту його поставки.
За висновком колегії суддів така умова виступає способом захисту майнових прав постачальника, який у випадку не реалізації товару покупцем може його повернути, отримавши таким чином задоволення своїх вимог.
Разом з тим, за доводами апелянта, товар не може бути повернуто, оскільки його знищено.
У вказаному випадку, постачальник позбавлений можливості як отримати, кошти за поставлений товар, так і його повернути, що в свою чергу, не може бути визнано Судом правомірним.
Тому, покупець має повернути вартість товару, який не було продано та який не може бути повернутий.
Окрім наведеного, в контексті доведеності наявності форс - мажорних обставин, а саме знищення товару, колегія суддів вказує наступне.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин, навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Розпорядженням Торгово-промислової палати України, за підписом Президента Торгово-промислової палати України від 25.02.2022 за № 3 встановлено, що тимчасово на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України.
Відтак, Торгово-промислова палата України уповноважила Дніпропетровську торгово-промислову палату засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належить до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2024 №44 (5), зі змінами та доповненнями (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 910/1345/24, та від 10.10.2024 у справі № 910/1509/24).
У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд, щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».
У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом..
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що сторона, яка посилається на форс- мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 5 календарних днів з моменту їх настання направити за допомогою факсимільного зв'язку або поштою іншій стороні повідомлення про такі обставини. При цьому термін дії зазначених обставин повинен бути підтверджений документально. Належним доказом вважається документ, наданий Торгово-промисловою палатою України. Недотримання зазначеного строку повідомлення позбавляє сторону, що потрапила під дію форс - мажорних обставин, посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором.
В матеріалах справи відсутній відповідний документ Торгово-промислової палати України, який би засвідчував обставини пожежі та знищення будівлі ТЦ, в якому знаходився товар.
Наявність вказаного документа є обов'язком згідно вказаної умови договору, наведеної вище.
В свою чергу, відповідачем надано суду першої інстанції повідомлення про настання форс - мажорних обставин від 21.03.2022.
Докази направлення такого повідомлення позивачу відсутні.
Отже, виходячи з умов договору, наведене позбавляє відповідача права посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 134 314 грн. 03 коп. є обґрунтованим.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотей 2019" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2025 у справі №911/3365/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 12.09.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко