вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" вересня 2025 р. Справа№ 911/3494/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2024 у справі №911/3494/23 (суддя Ярема В.А., повний текст складено - 09.04.2025) за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал транс альянс логістик", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна"; 2) Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича про стягнення 59 443,68 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Публічне акціонерне товариство "Банк Восток" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал транс альянс логістик" про стягнення 59 443,68 грн, з яких: 56 131,90 грн помилкової платіжної операції та 3 311,78 грн пені від суми простроченого платежу.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно набув грошові кошти, помилково перераховані банком, а тому останній звернувся до суду із позовом у цій справі та відповідними вимогами, зокрема, про стягнення з відповідача 56131,90 грн помилкової платіжної операції з підстав статей 86, 88 Закону України "Про платіжні послуги" та статті 1212 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2024 у справі №911/3494/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки проведена позивачем 14.02.2023 згідно інструкції №70905323 від 08.02.2023 платіжна операція не є неналежною або помилковою, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги ПАТ "Банк Восток" про стягнення з ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" 56 131,90 грн у порядку статей 86, 88 Закону України "Про платіжні послуги".
Окрім того суд вказав, що позивачем також не доведено та не обґрунтовано наявності підстав для стягнення з відповідача 56 131,90 грн і у порядку загальних положень про відшкодування шкоди.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що враховуючи заборону на здійснення видаткових операцій за банківськими рахунками ТОВ "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" як резидента Російської Федерації, встановлену на підставі постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 та відповідно до п.12 розділу I Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція №163), Банк як надавач платіжних послуг мав відмовити у виконанні Платіжної інструкції Приватного виконавця, адже не було законних підстав для її прийняття, а отже платіжна інструкція не могла бути виконана.
Апелянт вказує, що він (Банк) повернув на рахунок ТОВ "ІНКЕРМАН УКРАЇНА" свої власні кошти у розмірі 62 228,09 грн, які були помилково списані у ТОВ "Інкерман Україна".
За доводами скаржника, відповідач не мав права на отримання коштів від ТОВ "ІНКЕРМАН УКРАЇНА", адже Національним банком України було передбачено зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації, яким є ТОВ "ІНКЕРМАН УКРАЇНА".
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Господарський суд міста Києва рішенням від 03.10.2022 у справі №910/5225/22, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом згідно постанови від 09.01.2023, присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал транс альянс логістик" (ідентифікаційний код 39174532) 43 400,00 грн основного боргу, 531,97 грн 3% річних, 5 390,28 грн втрат від інфляції, 4 328, 65 грн пені та 2 481,00 грн судового збору, що загалом склало належну до стягнення за вказаним рішенням суму у розмірі 56 131,90 грн.
На виконання вказаного рішення судом видано наказ.
14.02.2023 ПАТ "Банк Восток" на користь приватного виконавця Мельниченка К.П. виконав платіжну інструкцію №70905323 від 08.02.2023 у сумі 62 228,09 грн з призначенням платежу "Стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" за наказом Господарського суду міста Києва №910/5225/22 від 27.01.2023 року".
За доводами позивача, пунктом 15 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (далі - Постанова №18) передбачено зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій, зокрема, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, зазначених в підпунктах 1 - 12 пункту 15.
Як зауважив позивач, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) є резидент Російської Федерації, тоді як винятки, визначені у підпунктах 1-12 пункту 15 Постанови №18, не поширюються на платіжні операції, що здійснюються на підставі платіжних інструкцій на примусове стягнення, а тому платіжна інструкція №70905323 від 08.02.2023 мала бути повернутою без виконання на підставі пунктів 12 та 27 розділу I Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163.
До позовної заяви додано копію графічного зображення структури власності ТОВ "Інкерман Україна" з відміткою про отримання такого документа 26.11.2021 посадовою особою банку.
Посилаючись на вказані обставини та відповідно виявлену помилку щодо виконання платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023, а також на частини 10, 14 статті 86 Закону України "Про платіжні системи", позивач зазначив, що 21.07.2023 здійснив за рахунок власних коштів на рахунок клієнта - ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035), переказ суми помилкової платіжної операції у розмірі 62 228,09 грн.
На підтвердження таких обставин до позовної заяви додано копію виписки по рахунку від 06.11.2023 за період з 21.07.2023 по 21.07.2023.
Водночас, згідно доводів позивача, в той же день електронною поштою з використанням ЕЦП він направив приватному виконавцю вимогу вих. №05/2/4835 від 21.07.2023 про повернення суми помилкової платіжної операції, у відповідь на яку приватний виконавець листом №1 від 25.07.2023 повідомив про неможливість її виконання, оскільки:
- частину вказаних коштів у сумі 56 131,90 грн згідно платіжної інструкції №594 від 16.02.2023 перераховано на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал транс альянс логістик" в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі №910/5225/22;
- решту коштів у сумах 5 613,19 грн та 483,00 грн виконавцем зараховано на власну користь у якості основної винагороди та відшкодування витрат виконавчого провадження.
До позовної заяви додано копії: адресованої приватному виконавцю вимоги ПАТ "Банк Восток" вих. №05/2/4835 від 21.07.2023, адресованого ПАТ "Банк Восток" листа приватного виконавця №1 від 25.07.2023, роздруківки з електронної пошти.
Посилаючись на зазначені вище обставини та, відповідно, мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач зауважив на тому, що 56 131,90 грн зараховано на рахунок неналежного отримувача - ТОВ "Дженерал транс альянс логістик", у зв'язку з виконанням неналежних платіжних операцій.
Так, в розрізі наведених обставин, позивач зазначив про те, що 05.09.2023 він звертався до приватного виконавця та ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" з вимогою-повідомленням №1824-БТ та просив повернути суму помилкової платіжної операції.
Копії вказаної вимоги, а також описів вкладення до цінного листа за №№0505103781978, 050510378460, списка розсилки, квитанції АТ "Укрпошта" від 06.09.2023 та відстеження відправлень за №№0505103781978, 0505103784160 додано до позовної заяви.
З огляду на все зазначене вище, позивач вважає, що відповідач безпідставно набув грошові кошти, помилково перераховані банком, а тому останній звернувся до суду із позовом у цій справі та відповідними вимогами, зокрема, про стягнення з відповідача 56 131,90 грн помилкової платіжної операції з підстав статей 86, 88 Закону України "Про платіжні послуги" та статті 1212 ЦК України.
Як вже вказувалося вище, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними судом підставами відмови в позові, з огляду на наступне.
Зі змісту поданого ПАТ "Банк Восток" позову слідує, що предметом його визначено, зокрема, вимогу про стягнення з ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" 56 131,90 грн.
Підставами ж відповідно заявленої вимоги з посиланням, зокрема, на статті 86, 88 Закону України "Про платіжні послуги" та статтю 1212 ЦК України позивачем визначено обставини зарахування на рахунок ТОВ "Дженерал транс альянс логістик", як неналежного отримувача, 56 131,90 грн внаслідок виконання позивачем неналежної (помилкової) платіжної операції щодо перерахування таких коштів з рахунку ТОВ "Інкерман Україна", як неналежного платника, та, надалі, здійснення позивачем за рахунок власних коштів переказу суми платіжної операції на рахунок такого товариства.
За наслідками задоволення вказаної вимоги ПАТ "Банк Восток" прагне повернути власні кошти, перераховані 21.07.2023 на користь ТОВ "Інкерман Україна", після проведення попередньо 14.02.2023 платіжної операції та списання суми коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок приватного виконавця в межах примусового виконання рішення, вважаючи ТОВ "Інкерман Україна" неналежним платником та неналежною відповідну платіжну операцію з тих підстав, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Інкерман Україна" є громадянин Російської Федерації, а тому всі видаткові операції по рахунках цього товариства зупинено згідно пункту 15 Постанови №18.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України презюмують, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зі змісту вказаної норми права слідує, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця такого майна з використанням установленого главою 83 ЦК України правового механізму лише у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Для утворення складу відповідної правової конструкції необхідною є наявність таких умов:
1) збільшення майна, яким також є грошові кошти, в однієї особи та втрата такого майна іншою особою, тобто збільшення або збереження коштів в особи є наслідком втрати або недоотримання їх іншою особою;
2) причинний зв'язок між збільшенням майна (коштів) в однієї особи i відповідною втратою майна (коштів) іншою особою;
3) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна (коштів) в однієї особи за рахунок іншої особи.
Тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, відповідні приписи можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на вказане, оскільки для кондикційних зобов'язань важливим є обставини неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, належним відповідачем у відповідних спорах є безпосередньо та особа, яка у результаті речово-правових відносин з іншою особою без достатньої правової підстави набула або зберегла у себе майно (кошти) за рахунок цієї іншої особи.
З огляду викладених норм матеріального права, їх системного аналізу у сукупності із наведеними вище предметом та підставами позову, суд висновує, що під час вирішення відповідного спору у цій справі дослідженню та встановленню підлягають такі обставини: позбавлення ПАТ "Банк Восток" права власності на належні йому кошти, зокрема 56 131,90 гривень шляхом набуття та збереження ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" цих коштів без достатньої правової підстави та у результаті речово-правових відносин з позивачем.
Так, з наявної в матеріалах справи копії платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 слідує, що цю інструкцію ПАТ "Банк Восток" виконано 14.02.2023 та проведено операцію з переказу 62 228,09 грн з рахунку ТОВ "Інкерман Україна" (код 39169035), як платника, на рахунок приватного виконавця Мельниченка К.П. (код 2839414431), як стягувача, а призначенням такого переказу вказано "Стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" за наказом Господарського суду міста Києва №910/5225/22 від 27.01.2023 року".
Поряд з тим, як слідує з наявної в матеріалах справи копії адресованого ПАТ "Банк Восток" листа приватного виконавця Мельниченка К.П. №1 від 25.07.2023 та, власне, і не заперечено сторонами спору у цій справі, частину вказаних коштів у сумі 56 131,90 грн згідно платіжної інструкції №594 від 16.02.2023 виконавцем перераховано на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал транс альянс логістик" в межах виконавчого провадження №70905323 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/5225/22.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами статті 18, статті 327 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Зі змісту вказаних норм права слідує, що:
- виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави;
- одним із заходів примусового виконання судових рішень, який виконавець має право застосувати під час здійснення виконавчого провадження, є звернення стягнення на кошти боржника.
Отже, враховуючи наведене, слід зазначити, що вказану суму коштів, як частину належних ТОВ "Інкерман Україна" та перерахованих з його рахунку 62 228,09 грн, ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" (ідентифікаційний код 39174532) отримано 16.02.2023 на відповідній правовій підставі - виконання судового рішення.
В контексті наведеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що:
збільшення у ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" (ідентифікаційний код 39174532) майна - грошових коштів у сумі 56 131,90 грн, є наслідком зменшення таких коштів у ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035), а не у позивача в цій справі - ПАТ "Банк Восток";
відповідне майнове збільшення та одночасно зменшення майна між ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" та ТОВ "Інкерман Україна" відбулось на чинній правовій підставі та за наявності відповідного причинного зв'язку.
Місцевим господарським судом також вірно враховано відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження обставин оскарження і, відповідно, визнання незаконними та/або скасування вчинених приватним виконавцем дій у межах виконавчого провадження №70905323 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/5225/22.
Крім цього, слід зазначити про ненадання суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що:
- збільшення 16.02.2023 у ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" (ідентифікаційний код 39174532) майна - грошових коштів у сумі 56 131,90 грн, є наслідком втрати ПАТ "Банк Восток" власних коштів - 62 228,09 грн, перерахованих 21.07.2023 на рахунок ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035);
- існує причинний зв'язок між збільшенням 16.02.2023 у ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" (ідентифікаційний код 39174532) майна - грошових коштів у сумі 56 131,90 грн, i відповідною втратою ПАТ "Банк Восток" власних коштів - 62 228,09 грн, перерахованих 21.07.2023 на рахунок ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035);
- у процесі виконання платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" були пов'язані речово-правовими відносинами.
Отже, суду не надано доказів на підтвердження обставин позбавлення ПАТ "Банк Восток" права власності на належні йому кошти, зокрема на 56 131,90 гривень шляхом набуття та збереження цих коштів відповідачем - ТОВ "Дженерал транс альянс логістик", без достатньої правової підстави та у результаті речово-правових відносин з позивачем.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість вимоги ПАТ "Банк Восток" про стягнення з ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" 56 131,90 грн у порядку статті 1212 ЦК України.
Стосовно доводів скаржника про те, що такі кошти відповідач зобов'язаний сплатити у порядку статей 86, 88 Закону України "Про платіжні послуги", слід зазначити таке.
Згідно з частиною 8 статті 86 Закону України "Про платіжні послуги" надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:
1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;
2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;
3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.
Згідно з частиною 9 статті 86 Закону України "Про платіжні послуги" у разі виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення помилки, зокрема, переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції отримувачу.
Відповідно до частини 10 статті 86 Закону України "Про платіжні послуги" у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення неналежного платника (залежно від того, що відбулося раніше), зокрема, переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника.
Частинами 11 та 14 статті 86 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку.
Надавач платіжних послуг після виявлення помилки одночасно зобов'язаний негайно повідомити неналежного отримувача про виконання помилкової платіжної операції і про необхідність ініціювання ним платіжної операції на еквівалентну суму коштів цьому надавачу платіжних послуг протягом трьох робочих днів з дня надходження такого повідомлення.
Надавач платіжних послуг під час надходження коштів від неналежного отримувача залишає їх у своєму розпорядженні, за умови виконання своїх зобов'язань з відшкодування, передбачених частинами дев'ятою - тринадцятою цієї статті.
Приписам вказаних вище норм, зокрема ч. 14 ст. 86 Закону України "Про платіжні послуги" кореспондують ч. 15 ст. 86 та ч. 1 ст. 88 вказаного закону, згідно яких відповідно:
- у разі ненадходження коштів від неналежного отримувача надавач платіжних послуг має право на їх відшкодування у судовому порядку;
- неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов'язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, на користь такого надавача платіжних послуг.
Поряд з тим у статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" надано визначення таким поняттям:
- неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;
- помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
Тобто Закон України "Про платіжні послуги" визначає неналежну та помилкову платіжні операції як такі, що здійснюються з рахунку неналежного платника та/або на рахунок неналежного отримувача, попри те ці операції між собою відрізняються особою, з вини якої така операція відбулась - неналежна операція відбувається з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, тоді як помилкова операція відбувається з вини надавача платіжних послуг.
Водночас у розрізі здійснення оцінки платіжної операції як помилкової або неналежної слід враховувати також і надані статтею 1 Закону України "Про платіжні послуги" визначення поняттям неналежного платника та неналежного отримувача/стягувача:
- неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно);
- неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі;
- неналежний стягувач - особа, яка не має визначених законом підстав на ініціювання платіжної операції з рахунку платника.
Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи копій документів, зокрема платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023, з урахуванням обставин та підстав її виконання позивачем, суд вірно вказав, що такі документи не свідчать про безпосередній і достовірний зв'язок між зазначеними у них відомостями та обставинами ініціювання такої операції приватним виконавцем та, надалі, отримання за нею відповідачем коштів поза межами визначених законом підстав.
Враховуючи вказане та встановлені вище обставини виконання позивачем платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 на підставі законного судового рішення в процесі його примусового виконання, слід зазначити, що приватний виконавець Мельниченка К.П. на законних підставах ініціював таку операцію, а тому є належним стягувачем та отримувачем перерахованих відповідно коштів.
Як наслідок, ТОВ "Дженерал транс альянс логістик", якому приватний виконавець Мельниченко К.П. як належний отримувач коштів перерахував 56 131,90 грн у порядку примусового виконання рішення, не є неналежним отримувачем коштів у розумінні наданого статтею 11 Закону України "Про платіжні послуги" визначення.
За таких обставин, виконана позивачем згідно платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 платіжна операція не є ані помилковою, ані неналежною у розумінні статті 1 Закону України "Про платіжні послуги", як наслідок ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" не є зобов'язаною особою перед позивачем згідно частин 14, 15 ст. 86 та частини 1 ст. 88 Закону України "Про платіжні послуги".
Стосовно ж посилань позивача на обставини наявності у платника - ТОВ "Інкерман Україна", у складі кінцевих бенефіціарних власників громадян російської федерації та, відповідно на пункт 15 Постанови №18, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 15 постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України операцій (дій), які зазначені в переліку вказаного пункту.
Згідно пунктів 2, 7, 9 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 7, п. 4 ч. 1, пп. 8, 9 ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в редакції станом на момент укладення спірних правочинів, державна реєстрація базується на таких основних принципах:
- публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення;
- об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;
- відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі повідомлень про виявлення розбіжностей між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності клієнта, зокрема про виявлення неповноти, неточностей чи помилок в інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:
- перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією;
- інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).
У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Так, зі змісту наявних в матеріалах справи витягів з ЄДР слідує, що станом на момент виконання позивачем платіжної інструкції №70905323 від 08.02.2023 у державному реєстрі щодо ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) внесено такі відомості:
- перелік засновників (учасників) юридичної особи: КОМПАНІЯ "ІНКЕРМАН ІНТЕРНЕШНЛ АБ", резидентство: Швеція, Місцезнаходження: Швеція, 10390, СТОКГОЛЬМ, ПОШТОВА СКРИНЬКА 7358, розмір частки засновника (учасника): 150000,00;
- відомості про структуру власності: відомості відсутні;
- інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: ВІДСУТНЯ ФІЗИЧНА ОСОБА, ЯКА МАЄ ПРАВО НА 25 СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ АБО БІЛЬШЕ.
До того ж згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, тоді як жодного доказу на підтвердження застосування до вказаного товариства обмежувальних заходів (санкцій) в порядку Закону України "Про санкції" чи накладення арешту та/або зупинення операцій по рахунках товариства у передбаченому статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" порядку суду не надано.
Окрім того, у розрізі наданого позивачем зображення структури власності ТОВ "Інкерман Україна" з відміткою про отримання такого документа 26.11.2021 та наданого відповідачем витягу з ЄДР станом на 08.02.2023 з відомостями про відсутність кінцевого бенефіціарного власника у ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035), суд вважає за необхідне зазначити, що саме на позивача покладено обов'язки щодо фінансового моніторингу та виявлення і усунення розбіжностей між інформацією про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності юридичної особи, отриманою в результаті здійснення НПК (належна перевірка клієнта), та відповідними відомостями, розміщеними в ЄДР.
Отже, ані надана позивачем копія графічного зображення структури власності ТОВ "Інкерман Україна" з відміткою про отримання такого документа 26.11.2021 посадовою особою банку, ані пункт постанова Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" не свідчать про те, що проведена позивачем 14.02.2023 згідно інструкції №70905323 від 08.02.2023 платіжна операція є неналежною або помилковою.
За таких обставин, оскільки проведена позивачем 14.02.2023 згідно інструкції №70905323 від 08.02.2023 платіжна операція не є неналежною або помилковою, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість вимоги ПАТ "Банк Восток" про стягнення з ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" 56 131,90 грн у порядку статей 86, 88 Закону України "Про платіжні послуги".
Крім цього, позивачем також не доведено та не обґрунтовано наявність підстав для стягнення з відповідача 56 131,90 грн і у порядку загальних положень про відшкодування шкоди.
Приписами частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частинами 1, 2 статті 22, частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, за загальним правилом для стягнення збитків (шкоди), як об'єктивного зменшення будь-яких майнових благ особи, пов'язаного з утиском її правових інтересів і вираженого, зокрема, у втраті або пошкодженні її майна необхідна наявність усіх складових такого делікту, зокрема:
- вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду), наявність якої (вини) презюмується та підлягає спростованню заподіювачем шкоди;
- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;
- шкідливого результату - втрати та/або неотримані доходи (збитки, шкода);
- причинного зв'язку між шкідливими результатом та протиправною поведінкою, діями та/або бездіяльністю, обов'язок по доведенню наявності яких (останніх трьох складових) покладається саме на позивача, як особу, яка стверджує про завдання її збитків.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає можливість застосування делікту та відшкодування збитків.
Однак позивачем не обґрунтовано, що власні кошти у сумі 62 228,09 грн ним перераховано 21.07.2023 на рахунок ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) внаслідок певної поведінки, дії чи бездіяльності особи відповідача - ТОВ "Дженерал транс альянс логістик", як і не мотивовано у чому полягає, власне, протиправність такої поведінки відповідача, його дій та/або бездіяльності.
До того ж позивачем не обґрунтовано і того, що між зменшенням його майнових активів внаслідок перерахування ним 21.07.2023 на рахунок ТОВ "Інкерман Україна" (ідентифікаційний код 39169035) 62 228,09 грн та певними поведінкою, діями та/або бездіяльністю ТОВ "Дженерал транс альянс логістик" існує безпосередній причинний зв'язок.
З огляду на вказане слід зазначити, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Збитки, настання яких можливо було уникнути та/або є опосередкованими, не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку.
За таких обставин, оскільки позивачем доказово не обґрунтовано та не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків, правові підстави для задоволення вимоги та стягнення з відповідача 56 131,90 грн у порядку статей 22, 1166 ЦК України також відсутні.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2024 у справі №911/3494/23 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 12.09.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко