12 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7271/24 пров. № А/857/1455/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 (головуючий суддя Могила А.Б.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Івано-Франківськ у справі № 300/7271/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
23.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" (далі-Товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2024 №019696/0702, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 006 152 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 13.09.2024 №019696/0702 в частині завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в частині 993 894,9 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, що були поставлені податковим органом під сумнів, є як для позивача та і для його контрагента типовими та не виходять за межі звичайної господарської діяльності. Усі операції з купівлі та подальшої реалізації сої, зокрема і операції зі спірним контрагентом, проводяться за типовим алгоритмом та оформлюються належними для даного виду операцій документами. Зазначив, що податковий орган зобов'язаний самостійно встановлювати та доводити факти вчинення платником податків порушення закону, позаяк податкова інформація не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість підтвердження господарських операцій.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" пройшло процедуру державної реєстрації 08.05.2008, перебуває на обліку в органі податкової служби, зареєстроване платником ПДВ. Основний вид економічної діяльності платника податків є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 19.08.2024 складено акт №14820/09-19-07-02/35554186. Контролюючим органом за результати контрольного заходу зроблено висновок про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2018 року в сумі 1 006 152 грн.
Позивач не погодившись із висновками акта перевірки, 30.08.2024 подав заперечення, за результатами розгляду яких Головне управління ДПС в Івано-Франківській області висновок акта перевірки від 19.08.2024 №14820/09-19-07-02/35554186 залишено без змін.
Контролюючим органом 13.09.2024 винесено податкове повідомлення-рішення №019696/0702, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1 006 152 грн.
Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення таким, що не ґрунтується на вимогах закону, звернувся із даним позов до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наступної підстави: контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акту перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно такого наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Стосовно аргументів апеляційної скарги щодо списання мінеральних органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, то суд апеляційної скарги зазначає таке.
Так, позивачем до перевірки надано розрахунки норм та фактичного внесення добрив, отрутохімікатів, гербіцидів, що використані в господарській діяльності для вирощування ріпаку, пшениці, кукурудзи та сої, протягом 2016 року, 2017 року, 2018 року; акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за формою №ВЗСГ-3 затвердженої наказом Мінагрополітики України від 21.12.2007 №929 за 2016 рік, 2017 рік 2018 рік; нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив вирощування ріпаку озимого урожаїв 2016 року, 2017 року, 2018 року; нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив вирощування пшениці озимої урожаїв 2016 року, 2017 року, 2018 року; нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив вирощування кукурудзи за 2016 рік, за 2017 рік, за 2018 рік; нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив вирощування сої урожаїв 2016 року, 2017 року, 2018 року.
Згідно з даними регістрів бухгалтерського обліку протягом 2016-2018 років рахунок 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» ТОВ "Компанія "Агро-Дует" використано, списано мінеральних, органічних бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (згідно наданих актів) на загальну суму 46440248,13 грн. в тому числі за: 2016 рік на суму 20943225,26 грн. (проведення Дт 23 Кт 208), 2017 рік на суму 14106143,42 грн. (проведення Дт 23,93 Кт 208), 2018 рік на суму 11390879,45 грн. (проведення Дт 23,91,93 Кт 208).
Водночас, факт придбання ТМЦ (засобів захисту рослин, добрив) відповідач в акті перевірки не заперечує, лише зазначає про відсутність належно оформлених первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили достовірність, повноту та обґрунтованість проведених операцій по списанню мінеральних добрив. Зазначає, що Товариство при списанні добрив та засобів хімічного захисту рослин застосовувало завищені нормативні витрати мінеральних, органічних добрив та засобів хімічного захисту рослин ніж ті які визначені виробниками (продавцями) таких засобів, в результаті чого ТОВ "Компанія "Агро-Дует" списано зверх встановлених норм використання в господарській діяльності мінеральних органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, в загальній сумі 2852809,42 грн.
Відтак, на думку контролюючого органу, зазначені витрати мінеральних, органічних добрив та засобів хімічного захисту рослин у сумі 2852809,42 грн. не належать до господарської діяльності Товариства.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням контролюючого органу, з огляду на те, що, як це правильно зауважив суд першої інстанціцї, в силу специфіки діяльності Товариство самостійно визначає норми внесення добрив, з врахуванням технологічного процесу висіву, якості ґрунту та кліматичних умов, що в своїй сукупності впливають на врожайність. Вказане, зокрема пояснюється тим, що для різних сільськогосподарських культур необхідні різна кількість і співвідношення добрив. При цьому, використання добрив у сільськогосподарській діяльності залежить, серед іншого, від пори року, особливостей складу ґрунту кожного поля, наявності поживних речовин, а також регіону вирощування.
Так, в джерелах, на котрі посилається відповідач, наводяться середні показники врожайності, проте у кожного конкретного виробника рівень врожайності залежить від технології вирощування, клімату, сортів та інших факторів.
Дійсно, відповідна кількість використання позивачем добрив може свідчити про застосування інтенсивної технології обробітку, тобто система обов'язкових для виконання заходів, що охоплюють весь процес отримання високого врожаю конкретної культури, включаючи високу дисципліну праці, тонке знання фізіології рослин, найсуворішу технологічну дисципліну. Вона передбачає найбільш ефективне використання комплексу всіх факторів, що визначають формування врожаю с/г культур і його якість: обробка ґрунту, система добрив, правильна сівозміна, інтегрована система захисту рослин за допомогою агротехнічних, біологічних і хімічних методів, меліоративні прийоми регулювання ґрунтової родючості і водного режиму, застосування високоврожайних сортів і сучасних технологічних засобів. Впровадження інтенсивної технології вирощування дає більш високі показники врожайності високоякісного зерна.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що в ході перевірки та при розгляді заперечень на акт перевірки контролюючий орган не досліджував вищевказані обставини, а лише формально взяв за джерело інформацію інтернет-ресурсів щодо норм застосування добрив та співвідніс з кількістю використаних позивачем добрив і фактично за відсутності релевантних висновків з цих підстав дійшов переконання про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 570 561,88 грн.
Позивачем на виконання ухвали суду першої інстанції надано інформацію щодо придбання мінеральних добрив за 2016-2018 роки та їх використання для вирощування урожаю в 2016-2018 роках у розрізі виду добрив, періоду придбання, внесення, залишку на урожай наступного року, нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив на вирощування кукурудзи, сої, ріпаку, пшениці озимої урожаю 2016-2018 років у розрізі посівної площі, планової урожайності, складника мінеральних добрив, норми внесення мінеральних добрив, фактичного внесення, фактичної урожайності, акти використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів захисту рослин за березень-жовтень, грудень 2016 року, за березень-листопад 2017 року, за березень-листопад 2018 року, сальдову відомість по рахунку 208 за січень-грудень 2016 року, оборотні відомості руху матеріальних цінностей по рахунку 208 з січня по грудень 2017 року, з січня по грудень 2018 року.
Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно акта перевірки від 19.08.2024 №14820/09-19-07-02/35554186 податковим органом не зазначено, що списане позивачем добриво не відповідає площі земельних ділянок, яка використовується ТОВ "Компанія "Агро-Дует" для вирощування сільськогосподарських культур, натомість позивач документально підтвердив відповідність внесення добрив розрахунками норм та фактичного внесення добрив, актами про використання добрив, нормативними та фактичними показниками витрат цих добрив, котрі досліджені судом.
Таким чином, необґрунтованим є висновок контролюючого органу про порушення Товариством п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.
Оскільки судом не встановлено здійснення Товариством безпідставного понаднормового списання добрив без мети використання у господарській діяльності, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2024 №019696/0702 в частині суми 570 561,88 грн.
В продовження аналізу аргументів апеляційної скарги та відповідних висновків суду першої інстанції щодо оцінки фінансово-господарських операцій між позивачем та ФГ "Західний лан", апеляційної інстанції зазначає таке.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі (ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Слід зауважити, що нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції. Водночас, контролюючий орган поставив під сумнів реальність господарських операцій позивача із контрагентом ФГ "Західний лан", посилаючись на відсутність у контрагента об'єктів нерухомості, земельних ділянок, трудових, технічних ресурсів тощо.
Як зазначає апелянт, факт передачі ТМЦ від продавця ФГ "Західний лан" до ТОВ "Компанія "Агро-Дует", не встановлено. ФГ "Західний лан" протягом 2018 року здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі і для ТОВ "Компанія "Агро-Дует" в частині формування ним податкового кредиту.
Апеляційний суд не погоджується із такою позицією відповідача, оскільки в підтвердження доводів про реальність господарських операцій з контрагентом ФГ "Західний лан" позивачем подано до суду первинні документи, водночас платіжні інструкції та інші документи, які досліджені судом.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі договору поставки №l-12.04.2018 від 12.04.2018 позивач придбав у ФГ "Західний лан" товарно-матеріальні цінності (соя урожаю 2017 року) всього на загальну суму 2 540 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 423 333,33 грн. Вказане також підтверджується видатковими накладними від 17.04.2018 №10, від 16.04.2018 №6-9, від 13.04.2018 №5, від 12.04.2018 №1-3.
За умовами договору передача товару проводилася на умовах DAP с. Велика Кам'янка Коломийський район, Івано-Франківська область.
Оплату за придбаний товар позивач здійснив в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення №2042 на суму 1 270 000 грн., №2037 на суму 889 000 грн., №2040 на суму 381 000 грн.
Сторонами договору поставки №l-12.04.2018 від 12.04.2018 підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на листопад 2018 року.
Відповідно у ФГ "Західний лан" виникло зобов'язання з оформлення та подання на реєстрацію податкових накладних з факту проданої продукції.
Дана господарська операція була об'єктом оподаткування податку на додану вартість. Контрагентом позивача складено податкові накладні №5 від 13.04.2018 на суму ПДВ 43391,67 грн., №2 від 12.04.2018 на суму ПДВ 42312,17 грн., №1 від 12.04.2018 на суму ПДВ 42545 грн., №9 від 16.04.2018 на суму ПДВ 25886,83 грн., №8 від 16.04.2018 на суму ПДВ 27220,33 грн., №7 від 16.04.2018 на суму ПДВ 71225,83 грн., №6 від 16.04.2018 на суму ПДВ 72326,50 грн., №10 від 17.04.2018 на суму ПДВ 72390 грн., №3 від 12.04.2018 на суму ПДВ 26035 грн.
Так, контролюючий орган вказує, що у наданих товаро-транспортних накладних виявлено недоліки у їх заповненні, зокрема зазначено неповну адресу пунктів навантаження, що не дає змогу їх ідентифікувати (не зазначено вулицю населеного пункту де проводилося навантаження постачальником зерна сої), не конкретизовано місця навантаження.
Водночас судом першої інстанції встановлено, із наданих позивачем ТТН, що у всіх випадках автомобільним перевізником зазначено СФГ "Тиблевич", засновником якого, як і ФГ "Західний лан" є ОСОБА_1 .
Дослідивши наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі містять всі необхідні відомості про господарську операцію. Пунктом навантаження зазначено с. Букачівці Рогатинського району, а відсутність конкретної вулиці, як це правильно зауважив суд першої інстанції, не є підставою для невизнання господарської операції, з урахуванням того, що такий недолік не перешкоджає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операції, і в цілому ТТН містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, контролюючий орган залишив поза увагою те, що за умовами договору, доставка товару здійснювалася на умовах DAP, тобто доставка в місце призначення (з зазначенням пункту призначення). У цьому випадку вважається, що продавець доставив товар, якщо товар перебуває у розпорядженні покупця на виді транспорту, що прибуває, і готовий до розвантаження у зазначеному пункті призначення. За умов DAP продавець повинен керувати всіма ризиками, пов'язаними з ввезенням товарів.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що транспортні документи, зокрема товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.
Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.
Стосовно аргументів відповідача про відсутність станом на квітень 2018 року зареєстрованих транспортних засобів у перевізника СФГ "Тиблевич", відсутність у ФГ "Західний лан" земельних ділянок у 2017 році для здійснення діяльності у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, об'єктів нерухомості, трудових ресурсів, технічних ресурсів для виробництва сільськогосподарської продукції, відсутність сертифікатів якості на продукцію, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними з тих підстав, що цей факт не може свідчити про невиконання цим суб'єктам договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагент позивача не був позбавлений права укладати з іншими суб'єктами господарювання договори з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем. Окремо, що стосується посилання на відсутність земельної ділянки у ФГ "Західний лан".
Судом апеляційної інстанції також враховано, що на день реєстрації даного Фермерського господарства, тобто 07.06.2017 - ФГ "Західний лан" отримало від засновника ( ОСОБА_1 ) право користування земельними ділянками площа яких складає: 298,2225 га ріллі, 47,6912 га сінокоси, 30,892 га пасовища.
Водночас, на думку контролюючого органу в розумінні норми ст. 31 Земельного кодексу України, у ФГ "Західний лан" на момент реєстрації не було в наявності земельних площ. Господарство використовує земельні ділянки, на умовах оренди починаючи з 23.04.2021.
В даному випадку про факт отримання в 2017 році ФГ "Західний лан" у користування земельної ділянки зазначає сам відповідач, а належність документального оформлення її використання, в розумінні згаданої статті, не є предметом розгляду даної справи.
Поза увагою відповідача суб'єкта владних повноважень було залишено також і листи №011 від 27.05.2019 та №007 від 23.04.2019, в яких ФГ "Західний лан" надано інформацію про види діяльності, якими займається ФГ "Західний Лан": вирошування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний вид діяльності), змішане сільське господарство, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин.
Так, на переконання суду апеляційної діяльності, для здійснення зазначених видів діяльності є всі належні умови: наймані працівники, с/г техніка та обладнання, земельні ділянки у користуванні на умовах оренди.
Судом апеляційної інстанції при перегляді судового рішення також враховано, що згідно з діючим законодавством реєстрація фермерського господарства здійснюється за умови наявності у засновника права власності або права користування земельними ділянками, про це зазначено і в п.6.1.1 Статуту «до земель ФГ належать земельні ділянки, що перебувають у власності та на умовах оренди у засновника, що посвідчено відповідними право установчими документами.» Фермерське господарство "Західний Лан" створено на земельних ділянках для ведення фермерського господарства, наданих в оренду засновнику ОСОБА_1 згідно укладених договорів оренди землі із Головним управлінням Держгеокадастру Івано-Франківської області, Букачівською селищною радою, Колоколинською сільською радою та Рогатинською РДА. Відтак з 07.06.2017 року орендарем стало Фермерське господарство "Західний Лан" з переходом всіх зобов'язань по договорах оренди землі.
Як це убачається з матеріалів справи, для здійснення господарської діяльності Товариство користується послугами інших підприємств, а саме: послуги передпосівного обробітку ґрунту, сівба с/г.культур, послуги внесення мінеральних добрив, послуги збирання урожаю, послуги перевезення с/г продукції, послуги із зберігання с/г продукції та інші. Є власні основні засоби: трактор колісний МТ3 - 82- 1,оприскувач ОПК- 2000. На підприємстві працюють 6 чоловік. Підтвердив, що в квітні 2018 року реалізовано сою урожаю 2017 року посіву ТОВ "Агро-Дует" на підставі договору поставки № 1-12.04.2018 від 12.04.2018р., в кількості 200 тон на суму 2540000 грн. в т.ч. Розрахунки з покупцем проведені в повному обсязі (т.1, а.с.201-204).
До даного листа долучено також звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 квартал 2017 року та перелік земельних ділянок, наданих в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Зазначено про господарські операції з іншими контрагентами, у котрих Фермерське господарство здійснювало придбання добрив, засобів захисту рослин, палива для ведення господарської діяльності. У 2019 році мало місце реалізації Фермерським господарством сої на експорт компанії Limited.
Отже, зазначені вище обставини спростовують твердження контролюючого органу та водночас свідчать про активну господарську діяльність Фермерського господарства.
Посилання на відсутність у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів також не знайшли свого підтвердження.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону.
Доводи податкового органу в частині відсутності в базах даних ДПС відомостей про місця зберігання перевізником товарів, а також наявність власних або орендованих складських приміщень не заслуговує на увагу, оскільки послуги зберігання не були предметом правочину у цій справі.
Стосовно посилання контролюючого органу на «пов'язаність» ФГ "Західний лан" із СФГ "Тиблевич", оскільки засновником вказаних суб'єктів господарювання є ОСОБА_1 , то контролюючим органом, як це слушно вказав суд першої інстанції, не доведено, а судом не встановлено негативно вплинув на умови або економічні результати діяльності зазначених суб'єктів господарювання під час господарських відносин із ТОВ "Компанія "Агро-Дует".
Стосовно аргументів контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості зерна, то застосовними в цьому випадку є висновки Верховного Суду, згідно з якими, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, однак у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Як зазначив позивач та підтвердив належними та допустимими доказами, придбаний за вказаними вище договорами товар відвантажений на експорт іноземній компанії Olewnik-expo Danyta Olevnik-Cieplinska (Польща) по контракту №1-16.04.2018 від 16.04.2018.
На підтвердження оплати іноземній компанії придбаного товару позивачем надано виписки з банківського рахунку позивача та платіжні доручення в іноземній валюті від 16.04.2018 та 17.04.2018.
До матеріалів справи долучено ряд документів по зовнішньоекономічному контракту, котрі підтверджують факт експорту поставленого позивачем товару іноземній компанії, зокрема митні декларації, товарно-транспортні накладні (СMR) та фітосанітарні сертифікати (т.2, а.с.167-184).
Так, документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа, а згідно зі статтею 44 Податкового кодексу України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом першої інстанції досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та встановлено реалізацію придбаного у ФГ "Західний лан" товару на експорт та рух активів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції не погоджується з посиланням відповідача на неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями, водночас погоджується із позицією позивача, що етапу поміщення придбаної у ФГ "Західний лан" сої 2017 року в митний режим експорту передувало оформлення відповідного пакету документів, які підтверджують водночас походження товару. Зазначені документи для проведення митних процедур включаючи сертифікацію товару, процедуру приймання товару партнерами позивача у Польщі завершено.
Так, контролюючим органом не надано суду допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими, що ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що господарські операції, що були предметом оцінки податковим органом та поставлені під сумнів, є як для позивача та і для його контрагента типовими та не виходять за межі звичайної господарської діяльності. Усі операції з купівлі та подальшої реалізації сої, зокрема і операції зі спірним контрагентом, проводяться за типовим алгоритмом та оформлюються належними для даного виду операцій документами.
Водночас, судом не приймаються як належні докази посилання відповідача на податкову інформацію, оскільки висновок про нереальність господарських операцій здійснено без проведення звірок взаємовідносин з його контрагентами.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 по справі 2а-916/12/2670 зазначив, що Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
У разі підтвердження факту отримання товарів/послуг, як у даній ситуації, позивач не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, актом перевірки під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.
Оскільки Податковий кодекс України покладає саме на контролюючий орган здійснення необхідних заходів щодо доведення тверджень, викладених в акті перевірки, а відтак податковий орган зобов'язаний самостійно встановлювати та доводити факти вчинення платником податків порушення закону, позаяк податкова інформація не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
В даному випадку, як це слушно зауважив суд першої інстанції, уповноважені особи контролюючого органу жодних дій щодо встановлення вказаних обставин не здійснювали, в ході проведення перевірки запити (проведення зустрічних звірок) з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб'єктами господарювання-контрагентами не направлялися. Водночас позивачем самостійно отримані від контрагента (ФГ "Західний лан") відомості щодо його взаємовідносин з таким.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не наведено обставин та доказів в їх підтвердження, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Більше того, судом встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, що виразилося в подальшому експорті такого.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 423 333,33 грн., та як наслідок податкове повідомлення-рішення від 13.09.2024 №019696/0702 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, з урахуванням доводів сторін, суд апеляційної інстанції доходить переконання, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині, а відтак обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про визнання такого протиправним та скасування.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог частково, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №300/7271/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в спосіб подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко