12 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3980/24 пров. № А/857/283/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Калинич Оксани Іллівни, діючої на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській обл. та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в переході на пенсію по втраті годувальника, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Луцович М.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 20.11.2024р., м.Ужгород; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
14.06.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Калинич О.І., діюча на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати протиправними дії відповідачів Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Закарпатській обл. та ГУ ПФ України в Полтавській обл. щодо відмови призначити ОСОБА_1 з 29.04.2024р. пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» у розмірі 70 % заробітку померлого чоловіка ОСОБА_2 , який зазначений у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 108/2021 від 25.10.2021р., довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 109/2021 від 25.10.2021р., виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
скасувати рішення ГУ ПФ України в Полтавській обл. № 071750011110 від 07.05.2024р. та зобов'язати ГУ ПФ України у Закарпатській обл. призначити ОСОБА_1 з 29.04.2024р. пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» у розмірі 70 % заробітку померлого чоловіка ОСОБА_2 , який зазначений у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 108/2021 від 25.10.2021р., довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 109/2021 від 25.10.2021р., виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум;
стягнути судовий збір (а.с.1-4).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.21-22).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2024р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Полтавській обл. № 071750011110 від 07.05.2024р. про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника за нормами ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу»; зобов'язано ГУ ПФ України в Полтавській обл. перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», з 29.04.2024р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 605 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Полтавській обл. (а.с.62-69).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Полтавській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.71-75).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що 01.05.2016р. набув чинності Закон України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», який регулює особливості призначення та перерахунку пенсії державним службовцям, та такий є чинним на нас виникнення спірних правовідносин
При цьому пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» призначається саме особам, які відповідають вимогам, переліченим у п.п.10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положення Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу».
Водночас, право на призначення пенсії по втраті годувальника Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» не передбачено.
Відтак, пенсійним органом правомірно відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».
Представник позивача адвокат Калинич О.І. скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.87-91).
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває з 29.01.2017р. на обліку в пенсійному органі як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 26.04.1986р. (а.с.32).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 08.12.2022р. (а.с.31).
Померлий годувальник ОСОБА_2 на момент смерті отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.26).
29.04.2024р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію по траті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.29-30).
До вказаної заяви позивач долучила пакет документів, зокрема: копію паспорта, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , видане 08.12.2022р., свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 26.04.1986р., копію трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_3 , довідку ТзОВ «Житло-Сервіс» № 133 від 29.04.2024р. про склад сім'ї; довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 109/2021 від 25.10.2021р. та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 108/2021 від 25.10.2021р., які видані ОСОБА_2 . Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.30-48).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України в Полтавській обл. визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2024р.
За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач ГУ ПФ України в Полтавській обл. прийняв рішення № 071750011110 від 07.05.2024р. про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу». Підставою для такого рішення визначено ту обставину, що пенсія по втраті годувальника не передбачена Законом України «Про державну службу» (а.с.28).
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про державну службу» із врахуванням довідок про заробітну плату годувальника, позивач звернулася до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що чоловік позивача на час смерті одержував пенсію державного службовця відповідно до ч.1 ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу».
При цьому право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч.10 ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Позивач на момент звернення із заявою до пенсійного органу була членом сім'ї померлого годувальника та відповідала вимогам вищезазначених ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу».
Норми ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» розповсюджуються не тільки на осіб, зазначених у п.п.10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положення Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», а й на позивача.
Відтак, позивач має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу».
Отже, у пенсійного органу не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії, а саме: на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , на підставі ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу».
Оскільки порушення права позивача на призначення пенсії допущено ГУ ПФ України в Полтавській обл., тому саме цей пенсійний орган, визначений за принципом екстериторіальності, належить зобов'язати відновити порушене право позивача шляхом переведення останньої на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , на підставі ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», з 29.04.2024р.
При цьому ГУ ПФ України в Закарпатській обл. не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а тому не порушувало жодних прав позивача.
Водночас, права позивача в частині відсоткового розміру суми заробітної плати померлого годувальника та врахування довідок про складові заробітної плати померлого годувальника на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки переведення на пенсію відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» здійснено не було, тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із роз'ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Частиною першою ст.4 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закону № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з ч.1 ст.10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та закріплено, що Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016р. визначалися Законом України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу».
Відповідно до ч.10 ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Після 01.05.2016р. правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін.
Зокрема, відповідно до ст.90 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами п.12 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_1 - померлий годувальник ОСОБА_2 на момент смерті отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.26).
Отже, позивач ОСОБА_1 на момент звернення із заявою до пенсійного органу була членом сім'ї померлого годувальника ОСОБА_2 та відповідала вимогам, зазначеним у ст.37 Закону № 3723-XII.
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, норми ст.37 Закону № 3723-XII розповсюджуються не тільки на осіб, зазначених у п.п.10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положення Закону № 889-VIII, а й на позивача.
Зокрема, Верховний Суд у постановах від 09.11.2018р. у справі № 236/3193/16-а та від 31.05.2021р. у справі № 569/10026/16-а, від 21.12.2021р. у справі № 440/7341/20 вказав, що дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.
За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII.
Також право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов'язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
Встановлено, що станом на 01.05.2016р. у годувальника ОСОБА_2 був стаж державної служби більше 10 років.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійний орган станом на момент розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про призначення їй пенсії по втраті годувальника мав застосовувати норму ст.37 Закону № 3723-XII.
Отже, відповідач не довів правомірності своєї відмови у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення ГУ ПФ України в Полтавській обл. № 071750011110 від 07.05.2024р. щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника не ґрунтується на вимогах закону.
За правилами ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Виходячи з вищевикладеного, правильним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернулася до суду, слід вважати зобов'язання ГУ ПФ України в Полтавській обл. перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», з 29.04.2024р..
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача частково задоволено у визначений спосіб.
Враховуючи результат апеляційного розгляду, а також керуючись приписами ст.139 КАС України, колегія суддів вважає, що понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Полтавській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2024р. в адміністративній справі № 260/3980/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 12.09.2025р.