П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10061/24
Головуючий І інстанції: Дерев'явно Л.Л.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення суду - 31.01.2025р.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
24.10.2024р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Укртрансбезпеки, в якому просив суд скасувати постанову від 03.10.2024р. за №ПШ111788, яка винесена в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Укртрансбезпеки Гринюком О.А.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно за результатами проведеної рейдової перевірки (перевірки на дорозі) дійшов висновку про наявність підстав для застосування до позивача як власника автомобіля, яким здійснювалось перевезення вантажу, адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, за твердженням позивача, висновок Укртрансбезпеки про здійснення перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не відповідає дійсності. ФОП ОСОБА_1 наголошує на тому, що під час перевірки будь-яких порушень у роботі тахографа, обліку часу роботи та відпочинку водіїв, документах щодо тахографа (зокрема їх наявності) встановлено не було. Відтак, заповнення бланку підтвердження діяльності водія є не обов'язком, а правом перевізника, що, у свою чергу, виключає будь-яку відповідальність у випадках, якщо перевізник цим правом не скористався з будь-яких причин.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року (ухвалене в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Укртрансбезпеки Гринюка О.А. про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.10.2024р. за №ПШ111788. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 21.03.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2025р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
04.04.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024р. поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Mercedes Benz» (держаний номерний знак « НОМЕР_1 »), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом.
20.08.2024р. о 08:45 год. посадовою особою Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на рейдову перевірку №002146 від 15.08.2024р., на автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп» 19 км у Київський області було здійснено перевірку зазначеного транспортного засобу, яким керував водій - ОСОБА_2 .
За результатами перевірки було складено акт від 20.08.2024р. №083251 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час надання послуг з перевезення вантажу, а саме: на момент перевірки у водія відсутній бланк підтвердження діяльності водія.
03.10.2024р. відбувся розгляд справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» за участю позивача.
03.10.2024р. в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Гринюком О.А. за результатами розгляду акту від 20.08.2024р. за №083251, винесено постанову №ПШ111788 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Позивач, не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.10.2024р., вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості і доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-III.
Основним завданням державного регулювання і контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (ч.1 ст.5 Закону № 2344-ІІІ).
Згідно з ч.12 ст.6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до ч.ч.14 та 17 згаданої статті, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, і його територіальних органів, що мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) у відповідності до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт передбачена у «Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567).
Пунктом 2 цього Порядку визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
У силу вимог п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, та додержання вимог ст.ст.53,56,57 і 59 Закону.
Відповідно до п.21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Як передбачено п.п.26,27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або ж надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або ж його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.18 Закону №2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів повинен забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення відносно режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Отже, контроль за роботою водіїв має здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.
Так, у силу ст.48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
При цьому, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, а для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або ж інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Тобто, виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у ст.48 Закону №2344-III не є вичерпним, і до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з вимогами ст.49 Закону №2344-III, водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
За порушення ж законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст.39,48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III).
Як уже встановлено вище, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу стало виявлене посадовими особами Укртрансбезпеки порушення, суть якого полягала у відсутності (у водія) на момент перевірки «бланку підтвердження діяльності водія». Акт містить опис порушення наступного змісту: «Перевезення вантажу, про що свідчить ТТН від 20.08.2024р. №249510153 без документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», чим порушено накази Міністерства транспорту та зв'язку України №340, №385-2010, а саме: бланк підтвердження діяльності водія за 19.08.2024р., 20.08.2024р.».
У контексті спірних правовідносин, варто зазначити про те, що особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, а також порядок його обліку встановлюється «Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» (затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010р. №340).
Згідно з п.1.3 Положення №340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (п. 7.1 Положення № 340).
Відповідно до п.6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
За змістом п.6.3 Положення №340, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або ж повинен мати копію графіка змінності водіїв.
У силу п.6.4 вказаного Положення, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі ж тимчасової непрацездатності водія або перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Таким чином, чинним законодавством України відсутність контролю робочого часу відносно певної категорії водіїв не передбачена.
Зазначені правові висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19.03.2020р. у справі №823/1199/17.
Порядок же установлення, технічного обслуговування і використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено «Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному» транспорті (затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010р. за №385)
Дана Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
У розумінні п.1.4 вказаної Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв, а тахокарта - це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню у відповідності до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
За змістом п.2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням вимог п.п.2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Відповідно до п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа, а також управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи і відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи і відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з п.3.5 Інструкції №385, перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт чи паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
У відповідності до п.3.6 вказаної Інструкції, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній у п.3.3 цього розділу, або ж наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Таким чином, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що перевізник, який використовує транспортний засіб для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, повинен обладнати автомобіль діючим і повіреним тахографом. У разі використання аналогового тахографа водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює та заповнює тахокарти і забезпечує їх належне зберігання, а також має при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.
Починаючи з 20.12.2010р. набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970р., в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Як визначено п.6.4 Положення №340, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Із наведених вище положень слідує, що водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. У той же час, факт нездійснення водієм перевезень може і має бути підтверджений виключно бланком підтвердження діяльності.
Тобто, при здійсненні перевезення водії мають надавати інспектору для контролю тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт, а в разі відсутності таких тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Виявлення ж факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на підставі пред'явлених водієм документів.
Так, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.
Разом із тим, варто наголосити, що носієм доказової інформації стосовно встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених згаданими профільними нормативно-правовими актами.
Як вбачається із матеріалів даної справи, під час проведеної відповідачем рейдової перевірки посадовими особами відповідача було встановлено, що у водія, що керував автомобілем марки «Mercedes Benz (держаний номерний знак « НОМЕР_1 ») був відсутній бланк підтвердження діяльності, що і стало підставою для складання акту і було у ньому безпосередньо відображено.
Втім, зі змісту спірного акту від 20.08.2024р. №083251 неможливо однозначно стверджувати, що відповідачем була встановлена відсутність у водія на час проведення перевірки протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР або ж картки водія чи роздруківки даних роботи цифрового тахографа, яким обладнаний транспортний засіб позивача.
Тобто, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, жодної з обставин (зокрема, відсутність тахокарт), з якою пов'язується необхідність надання водієм бланку підтвердження діяльності, актом від 20.08.2024р. №083251 не зафіксовано.
Лише у відзиві на позов та апеляційній скарзі відповідач наголосив, що така необхідність була викликана нібито відсутністю роздруківок з цифрового тахографа за 19.08.2024р. та 20.08.2024р.
Визначаючись щодо наведених доводів Укртрансбезпеки, колегія суддів зазначає, що згідно з п.21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Отже, як уже згадувалося вище, виявлені в ході перевірки порушення мають бути відображені в акті, як носії доказової інформації.
При цьому, відсутність роздруківки є дійсно порушенням вимог п.3.3 Інструкції №385, яка передбачає відповідний обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, мати таку роздруківку даних роботи тахографа. Проте, акт від 20.08.2024р., який є джерелом відомостей про виявлені при перевірці порушення, не містить посилання на відсутність роздруківки даних з цифрового тахографа за вказані відповідачем дати.
Як наслідок, невідображення в акті встановлених в результаті проведеної перевірки порушень, на наявність яких відповідач посилається у відзиві, позбавило водія викласти в акті свої пояснення щодо них.
У цьому контексті, суд 1-ї інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що саме акт, складений за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, є підставою для розгляду справи про порушення перевізником Закону №2344-III. А тому, на думку суду, акт має містити чіткий перелік встановлених порушень задля забезпечення перевізника можливістю реалізувати свої права, передбачені у ст.ст.28 та 47 Закону України «Про адміністративну процедуру», а саме: подати необхідні документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відтак, відповідачем не доведено наявність обставин, з якими пов'язується обов'язок водія мати бланк підтвердження діяльності. Доказів ненадання водієм під час перевірки роздруківок з цифрового тахографа за 19.08.2024р. та 20.08.2024р. відповідачем під час розгляду цієї справи не надано також.
Таким чином, суд попередньої інстанції, розглянувши цю справу в межах заявлених позовних вимог, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 11.09.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко