03 вересня 2025 року м. Київ
Справа №7761/14303/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/10593/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited) на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Аббасової Н.В. 11 квітня 2025 року у м. Києві та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Аббасової Н.В. 14 травня 2025 року у м. Києві, за заявами Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited) про забезпечення позову у справі за позовом Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олів'є (Міхніч) Тетяна Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Багдасарова Ольга Миколаївна про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року заяву представника позивача ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) - адвоката Ярошенка Д.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «АКРІС АГРО», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Олів'є (Міхніч) Т.І., приватний нотаріус КМНО Багдасарова О.М., про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що спір фактично зводиться до забезпечення можливості виконання судових рішень, не стосується нерухомого майна як об'єкта права власності, права на які оспорюються, будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду, не вбачається, також відсутні будь-які докази протиправності поведінки відповідача (власника об'єктів нерухомого майна) та невідворотності завдання шкоди, суд вважає, що подана заява задоволенню не підлягає
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року заяву Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited) про забезпечення позову у справі за позовом Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олів'є (Міхніч) Тетяна Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Багдасарова Ольга Миколаївна про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора - залишено без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, суд вважав, що подана заява задоволенню не підлягає.
Не погодилось із ухвалами суду від 11 квітня 2025 року та 14 травня 2025 року Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited), представником було подано дві апеляційні скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду від 11 квітня 2025 року мотивована тим, що після того, як позивач звернувся Лондонського міжнародного арбітражного суду з позовом про стягнення збитків з боржника ОСОБА_1 та за декілька місяців до ухвалення першого остаточного рішення суду, яким були встановлені всі порушення, що стали підставою для стягнення збитків, останній відчужив квартиру та машиномісце на користь пов'язаних осіб, а саме машиномісце було відчужене доньці - ОСОБА_2 , а квартира була відчужена ТОВ «АКРІС АГРО», пов'язаною з боржником юридичною особою. Отже, після звернення позивача до суду, а також за декілька місяців до ухвалення першого остаточного рішень, квартира та машиномісце були відчужені боржником на користь пов'язаних осіб, що вказує на очевидну фраудаторність вказаних вище договорів.
Предметом позову у даній справі є визнання недійсними договорів, а також повернення у власність боржника ОСОБА_1 квартири та машиномісця.
Задоволення такого позову є необхідним для виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду, яке визнано Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі №824/191/21 та ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 824/95/22.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у даній справі про визнання недійсними договорів та відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора, шляхом повернення у власність боржника ОСОБА_1 квартири та машиномісця, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде зареєстроване за ОСОБА_3 вказане майно, то застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що спір фактично зводиться до забезпечення можливості виконання рішення судових рішень про стягнення боргу та не стосується нерухомого майна на яке позивач просить накласти арешт є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не узгоджуються з дійсними обставинами справи.
Отже, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не надав належної оцінки заявленим заходам забезпечення в контексті обставин цієї справи та не врахував доводи позивача щодо підтвердження ризиків, спрямованих на неможливість ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Саме питання можливості ефективного захисту порушених прав позивача повинно було бути предметом дослідження суду першої інстанції, в той час як суд першої інстанції обмежився лише посиланням на те, що наведені позивачем підстави та подані ним докази не є достатніми для вжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову, не навівши належного обґрунтування щодо неможливості забезпечення позову у цій справі у спосіб, який заявлено позивачем, а також у чому полягає не дотримання у цьому випадку принципу збалансованості інтересів усіх учасників справи.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11 квітня 2025 року та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції від 14 травня 2025 року мотивована наступним.
Щодо посилань суду першої інстанції на те, що спір у даній справі не стосується нерухомого майна, представник зазначає, що як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали предмет даного спору полягає у визнанні недійсними правочинів, внаслідок укладання яких було відчужено нерухоме майно, яке раніше належало боржнику - ОСОБА_1 , а також відновлення становища прав позивача, яке існувало до порушення його прав, шляхом повернення майна у власність боржника.
Таким чином, спір охоплює питання речових прав на нерухоме майно, і отже, безпосередньо стосується права власності на майно.
При цьому, виконання в майбутньому рішення суду, а саме повернення у власність боржника ОСОБА_1 вказаного нерухомого майна, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 вказане майно.
Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що спір фактично зводиться до забезпечення можливості виконання судових рішень про стягнення боргу та не стосується нерухомого майна на яке позивач у даній справі просить накласти арешт, є хибним, суперечить предмету позову та обставинам, що склались у даній справі.
Щодо посилань суду на те, що укладення договору іпотеки не може бути розцінене як намір ухилення від виконання судового рішення у даній справі, то представник зазначає, що 10 квітня 2025 року, тобто на наступний день після звернення позивача із позовом та заявою про його забезпечення у даній справі, відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 , передала об'єкти, що є предметом розгляду даної справи, в іпотеку ОСОБА_4 .
При цьому, як вбачається зі змісту договору іпотеки він нібито забезпечує зобов'язання, що виникло на підставі договору позики від 25 жовтня 2024 року, та яке має бути виконане в строк до 25 квітня 2025 року, тобто через 15 (п'ятнадцять) днів після укладання вказаного договору.
Таким чином, укладення договору іпотеки вже на наступний день після подання позову у даній справі, при цьому на умовах, що передбачають виконання зобов'язань лише через 15 календарних днів після його укладення, - не може вважатися випадковим або таким, що має об'єктивну доцільність. Навпаки, така поведінка сторін договору обґрунтовано викликає сумніви щодо їхніх добросовісних намірів, свідчить про ризик подальшого відчуження спірного майна на користь третіх осіб, а також вказує на наявність спланованих дій, спрямованих на унеможливлення виконання рішення у даній справі.
Отже, у справі наявні усі передбачені законом умови для застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно, що безпідставно проігноровано судом першої інстанції.
Стосовно посилань суду першої інстанції на те, що обставини фраудаторності договорів, що є предметом розгляду даної справи, на яку посилався позивач у заяві і забезпечення позову, має досліджуватись судом під час розгляду справи по суті, то представник вказує на те, що позивач не порушував питання вирішення спору по суті, а обставини, які свідчать про фраудаторність правочину зокрема, неодноразового відчуження майна, що є предметом позову у даній справі, пов'язаними між собою особами, наводилися виключно для обґрунтування ризиків та доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову відповідно до вищезазначених критеріїв. Зазначені обставини були наведені з метою акцентування уваги суду на недобросовісній поведінці відповідачів, яка має очевидну мету - ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення, що, у свою чергу, може призвести до порушення права позивача на ефективний судовий захист.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14 травня 2025 року та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Представник ОСОБА_3 та ТОВ «АКРІС АГРО» подали відзиви на апеляційні скарги, в яких вказували що оскаржувані ухвали є законними та обгрунтованими, а доводи наведені в апеляційних скаргах безпідставними та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Просили ухвали суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
У запереченнях на відповідь позивача на відзив ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 викладає свої заперечення щодо тверджень викладених у відзиві на позовну заяву по суті позовних вимог.
В судовому засіданні представник Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited) - Ярошенко Д.В. підтримав апеляційні скарги з підстав викладених у них, та просив їх задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , представник ТОВ «АКРІС АГРО» - Яковлев О.С., та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційних скарг позивача, просили ухвали суду першої інстанції залишити без змін.
Від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Багдасарової О. надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу за її відсутності.
Інші особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість ухвал суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що у квітні 2025 року представник позивача ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) - адвокат Ярошенко Д.В. звернувся Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «АКРІС АГРО», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олів'є (Міхніч) Т.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Багдасарова О.М., про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора.
Предметом даного позову є відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора, шляхом повернення у власність ОСОБА_1 : машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12,50 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67975080000); квартири АДРЕСА_2 , що складається із чотирьох жилих кімнат площею 83,7 кв.м., загальною площею 150,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67932480000), а також визнання недійсними договорів, на підставі яких були відчужені вищевказані об'єкти.
Позов мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів, виданих на підставі постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі №824/191/21 та ухвали Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 у справі № 824/95/22, якими визнано та надано дозвіл на примусове виконання рішень Лондонського міжнародного арбітражного суду, а саме:
-Другого часткового остаточного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 153056 (об'єднаній), яким вимоги Позивача частково задоволено, стягнуто з Компанії НОЄКС КЕПІТАЛ ЛІМІТЕД (Noyex Capital Limited), ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та Компанії СТАРВЕЛ ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД (Starwell Enterprises Limited): 8400000,00 доларів США частки позивача у вартості врожаю 2014 року; 5000000,00 доларів США частки позивача у вартості прав оренди земельної ділянки сільськогосподарської групи станом на 01 червня 2014 року; 1500000,00 доларів США частки позивача у вартості елеваторів; 325000,00 доларів США вартості втрачених офісних приміщень станом на 01 березня 2015 року.Загальна сума виплат, що були стягнуті арбітражем на підставі Другого часткового остаточного рішення на користь Позивача, становить 15225000,00 доларів США.
-Третім частковим остаточним рішенням Лондонського міжнародного арбітражного суду у справі № 153056 від 08 квітня 2021 року з Компанії НОЄКС КЕПІТАЛ ЛІМІТЕД (Noyex Capital Limited), ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та Компанії СТАРВЕЛ ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД (Starwell Enterprises Limited) стягнуто:157184, 25 фунтів стерлінгів як відшкодування збитків; 2553299,56 фунтів стерлінгів судових та інші витрат, а також витрат понесених на арбітраж. Також вказаним рішенням зобов'язано Відповідачів сплатити відсотки на стягнуті суми за ставкою 1,5% річних, з щорічним нарахуванням складних відсотків, в наступному порядку: з 29 вересня 2020 року до моменту повної сплати суми відшкодування збитків у розмірі 15 225 000,00 доларів США, присудженої у Другому частковому остаточному рішенні; з 27 жовтня 2020 року до моменту повної сплати суми відшкодування збитків у розмірі 157 184,25 фунтів стерлінгів, присудженої у цьому рішенні; з 27 жовтня 2020 року до моменту повної сплати витрат в сумі 2553299,56 фунтів стерлінгів, присуджених у цьому рішенні.
Як зазначає представник позивача після звернення ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) до Лондонського міжнародного арбітражного суду з позовом про стягнення збитків з ОСОБА_1 , останній відчужив квартиру та машиномісце на користь пов'язаних осіб, що призвело до неможливості звернення стягнення на вказане майно. При цьому, подальше відчуження майна так само відбулось на користь пов'язаних осіб, що вказує на те, що квартира та машиномісце фактично залишилось у володінні боржника хоч вони і зареєстровані за іншими особами. Дані обставини свідчать про те, що вказані вище договори мають фраудаторний характер, та очевидно укладені з метою ухилення від виконання зобов'язань, що підтверджені рішенням Лондонського міжнародного арбітражного суду, які визнано постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі №824/191/21 та ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 824/95/22.
Разом з позовною заявою представником ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PEINVESTMENTSLIMITED) - адвокатом Ярошенком Д.В. подано заяву про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 12,50 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67975080000); квартиру АДРЕСА_2 , що складається із чотирьох жилих кімнат площею 83,7 кв.м., загальною площею 150,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67932480000) та заборони усім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, свідоцтво про право власності, передачі в іпотеку, довірчу власність, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інше) стосовно вищевказаних об'єктів нерухомого майна.
Необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій щодо об'єктів нерухомого майна, представник позивача обґрунтовує тим, що враховуючи предмет даного позову (відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора, шляхом повернення у власність ОСОБА_1 об'єктів нерухомого майна, а також визнання недійсними договорів, на підставі яких були відчужені вищевказані об'єкти), обставини, за яких об'єкти нерухомого майна вибули із власності боржника ОСОБА_1 , а також зважаючи на недобросовісну поведінку боржника та осіб, у власності яких в подальшому перебували спірні об'єкти нерухомого майна, є підстави вважати, що з метою неможливості виконання рішення у даній справі, вказане майно може повторно бути відчужене на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі.
Зокрема, на думку заявника, з урахуванням тих обставин, що боржником та пов'язаними із ним особами вже були вчинені правочини щодо спірної квартири та мішиномісця, то станом на сьогоднішній день існує реальна загроза відчуження ОСОБА_8 спірного нерухомого майна іншим особам, що призведе до неможливості виконання судового рішення у цій справі та реальний захист прав позивача буде неможливим.
На думку представника позивача, обраний ним спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, забезпечить можливість ефективного захисту прав позивача та мінімізує ризики подальшого невиконання рішення суду.
12 травня 2025 року представником ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PEINVESTMENTSLIMITED) - адвокатом Ярошенком Д.В. повторно подано заяву про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 12,50 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67975080000); квартиру АДРЕСА_2 , що складається із чотирьох жилих кімнат площею 83,7 кв.м., загальною площею 150,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67932480000) та заборони усім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, свідоцтво про право власності, передачі в іпотеку, довірчу власність, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інше) стосовно вищевказаних об'єктів нерухомого майна.
Вказану заяву представник позивача ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PEINVESTMENTSLIMITED) - адвокат Ярошенко Д.В. мотивує тим, що на наступний день після звернення ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) до суду із позовною заявою, а також заявою про забезпечення позову у даній справі, ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір іпотеки, який посвідчено 10.04.2025 приватним нотаріусом КМНО Тригуб Є.О. Предметом вказаного договору іпотеки є машиномісце №80, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12,50 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67975080000), а також квартира АДРЕСА_2 , що складається із чотирьох жилих кімнат площею 83,7 кв.м., загальною площею 150,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67932480000), тобто об'єкти нерухомості, які є предметом спору у даній справі.
При цьому, як вбачається зі змісту договору іпотеки він нібито забезпечує зобов'язання, що виникло на підставі договору позики від 25 жовтня 2024 року, та яке має бути виконане в строк до 25 квітня 2025 року, тобто через 15 днів після його укладання.
Як зазначає представник позивача ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PEINVESTMENTSLIMITED) - адвокат Ярошенко Д.В. вказаний договір іпотеки підтверджує наміри ОСОБА_3 відчужити об'єкти нерухомості, що є предметом спору у даній справі.
При цьому повторно звернув увагу суду на те, що необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій щодо об'єктів нерухомого майна, що враховуючи предмет даного позову (відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора, шляхом повернення у власність ОСОБА_1 об'єктів нерухомого майна, а також визнання недійсними договорів, на підставі яких були відчужені вищевказані об'єкти), обставини, за яких об'єкти нерухомого майна вибули із власності боржника ОСОБА_1 , а також зважаючи на недобросовісну поведінку боржника та осіб, у власності яких в подальшому перебували спірні об'єкти нерухомого майна, є підстави вважати, що з метою неможливості виконання рішення у даній справі, вказане майно може повторно бути відчужене на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі.
На думку представника позивача, обраний ним спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, забезпечить можливість ефективного захисту прав позивача та мінімізує ризики подальшого невиконання рішення суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року заяву представника позивача ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) - адвоката Ярошенка Д.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «АКРІС АГРО», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Олів'є (Міхніч) Т.І., приватний нотаріус КМНО Багдасарова О.М., про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що спір фактично зводиться до забезпечення можливості виконання судових рішень, не стосується нерухомого майна як об'єкта права власності, права на які оспорюються, будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду, не вбачається, також відсутні будь-які докази протиправності поведінки відповідача (власника об'єктів нерухомого майна) та невідворотності завдання шкоди, суд вважає, що подана заява задоволенню не підлягає
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року заяву Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited) про забезпечення позову у справі за позовом Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олів'є (Міхніч) Тетяна Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Багдасарова Ольга Миколаївна про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора - залишено без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, суд вважав, що подана заява задоволенню не підлягає.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина друга статті 149 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 910/6804/23, від 18 жовтня 2023 року у справі №922/1864/23).
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову, який просить забезпечити позивач шляхом накладення арешту на нерухоме майно та забороною вчиняти дії, є немайнові вимоги про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу з підстав їх фраудаторності та невідповідності вимогам цивільного законодавства щодо відчуження нерухомого майна боржника, укладених із пов'язаними з ним особами, а також майнова вимога про повернення у власність ОСОБА_1 вказаного нерухомого майна.
На обґрунтування заяв про забезпечення позову, як зазначалось вище, позивач вказував на обставини, за яких об'єкти нерухомого майна вибули із власності боржника ОСОБА_1 , а саме, після того, як позивач звернувся до Лондонського міжнародного арбітражного суду з позовом про стягнення збитків з боржника ОСОБА_1 , останній відчужив квартиру та машиномісце на користь пов'язаних осіб, а саме машиномісце було відчужено донці - ОСОБА_2 , а квартира відчужена ТОВ «АКРІС АГРО», яке фігурує в рішенні Лондонського міжнародного арбітражного суду, як юридична особа, яка була використана для експропріації активів позивача внаслідок чого завдано позивачу збитків. В подальшому квартира на підставі договору-купівлі продажу була відчужена ТОВ «АКРІС АГРО» на користь доньки боржника - ОСОБА_2 , відчужила квартиру та машиномісце на користь ОСОБА_3 , що підтверджується договорами купівлі-продажу. ОСОБА_3 так само є пов'язаною особою із сім'єю ОСОБА_1 .
Також, представник позивача вказував на те, що на наступний день після звернення ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) до суду із позовною заявою, а також заявою про забезпечення позову у даній справі, ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір іпотеки, який посвідчено 10 квітня 2025 року приватним нотаріусом КМНО Тригуб Є.О. Предметом вказаного договору іпотеки є машиномісце №80, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12,50 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67975080000), а також квартира АДРЕСА_2 , що складається із чотирьох жилих кімнат площею 83,7 кв.м., загальною площею 150,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67932480000), тобто об'єкти нерухомості, які є предметом спору у даній справі.
Отже, враховуючи обставини, за яких об'єкти нерухомого майна вибули із власності боржника ОСОБА_1 , а також зважаючи на поведінку боржника та осіб, у власності яких в подальшому перебували спірні об'єкти нерухомого майна, представник зазначав, що є підстави вважати, що з метою неможливості виконання рішення у даній справі, вказане майно може повторно бути відчужене на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі.
З витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на 03 вересня 2029 року квартира АДРЕСА_2 та машиномісце № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у власності ОСОБА_3 , при цьому квартира АДРЕСА_3 передана нею в іпотеку згідно договору іпотеки від 10 квітня 2025 року.
Надаючи оцінку необхідності забезпечення позову у цій справі з наведених позивачем мотивів, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане вище нерухоме майно, оскільки передача відповідачем (боржником) ОСОБА_1 та іншими особами спірного майна на користь третіх осіб (в іпотеку чи у власність) під час розгляду даного спору, тобто безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову про визнання договорів недійсними та повернення у власність ОСОБА_1 вказаного вище нерухомого майна.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що при поданні позову з вимогами про витребування майна, без застосування заходів забезпечення позову, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Дані висновки апеляційного суду грунтуються на правових позиціях викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22.
У цьому зв'язку апеляційний суд вважає, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може істотно ускладнити розгляд справи та/або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення вказаного позову в майбутньому.
В заявах про забезпечення позову позивач також просив суд забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії (реєстраційні дії, реєстрацію права власності та ін.), однак колегія суддів вказує на те, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатись майном з метою його збереження, а тому застосування такого заходу забезпечення позову, як одночасне накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти дії, зокрема реєстраційні, щодо вказаного нерухомого майна, не є доцільним.
Суд першої інстанції не взявши до уваги вищевикладене, та помилково вказав на відсутність обґрунтування заяв про забезпечення позову та відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та безпідставно відмовив позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, для вжиття яких існували усі передбачені законодавством підстави.
Крім того, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає а тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. А тому з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ч. 2 ст. 376 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційні скарги Пе Інвестментс Лімітед (Pe Investments Limited) - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року - скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PEINVESTMENTSLIMITED) про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешти на нерухоме майно:
машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 12,50 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67975080000);
квартиру АДРЕСА_2 , що складається із чотирьох жилих кімнат площею 83,7 кв.м., загальною площею 150,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67932480000).
Строк пред'явлення постанови до виконання - три роки.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 12 вересня 2025 року.