12 вересня 2025 рокум. ПолтаваСправа №440/12535/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
ОСОБА_1 11.09.2025 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив зупинити стягнення на підставі постанови відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.09.2023 №022333 в межах виконавчого провадження ВП №79055160.
У поданій заяві ініціатор звернення зазначив, що 10.09.2025 йому стало відомо, що державним виконавцем Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лагутою Крістіною Сергіївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2025 ВП № 79055160 щодо стягнення із заявника 17000,00 грн адміністративно-господарського штрафу на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 15.07.2025 №066716. У виконавчому провадженні державним виконавцем 09.09.2025 накладено арешт на кошти боржника на всіх рахунках в будь-яких банківських установах в межах суми стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що дорівнює 19000,00 грн.
Заявник зазначив, що він має намір звернутись до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.07.2025 №066716.
Заявник вважав, що примусове виконання постанови може призвести до значної шкоди його інтересам та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти на рахунках в усіх банківських установах, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном, тоді як без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подану заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу пункту 5 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №640/9218/21 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18 та ін.
Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову. При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ініціатор звернення посилався на те, що державним виконавцем Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження від 09.09.2025 ВП № 79055160 про стягнення з ОСОБА_1 17000,00 грн адміністративно-господарського штрафу на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 15.07.2025 №066716 та постановою від 09.09.2025 накладено арешт на кошти боржника. Посилаючись на наявність наміру звернутись до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Укртрансбезпеки від 15.07.2025 №066716, заявник вважав, що до вирішення судом спору по суті державним виконавцем можуть бути вжиті заходи щодо примусового стягнення з нього суми штрафу.
Оцінюючи повідомлені заявником обставини, суд враховує, що доданими до заяви копіями постанов державного виконавця від 09.09.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79055160, про арешт коштів боржника підтверджено, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 15.07.2025 №066716.
Водночас прохальна частина заяви про забезпечення позову містить вимогу про зупинення стягнення на підставі постанови відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.09.2023 №022333, копія якої не надана, а сама постанова не є предметом виконавчого провадження № 79055160.
Таким чином, обраний заявником спосіб вжиття заходів забезпечення позову не відповідає предмету майбутнього судового спору, про який зазначено у заяві.
Крім того, суд враховує, що у силу положень частин першої, другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до частини другої статті 56 згаданого Закону, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
З урахуванням наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", суд зауважує, що заявником разом із заявою про забезпечення позову не надано доказів звернення стягнення на майно боржника, вчинення дій щодо списання коштів з рахунків ОСОБА_1 , проведення оцінки майна боржника, затвердження звітів про таку оцінку, призначення торгів (аукціону) з реалізації майна боржника тощо.
Таким чином, заявником не доведено, що у виконавчому провадженні №79055160 наразі вчиняються дії щодо звернення стягнення на майно боржника шляхом безпосереднього списання коштів з рахунків, вилучення готівки та/або реалізації арештованого майна боржника.
З урахуванням наведеного суд констатує, що заявником не доведено наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам чи інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Незгода позивача зі спірною постановою не є визначеною законом підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Суд наголошує, що інститут забезпечення позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для забезпечення позову у цій справі.
А тому, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову наразі належить відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА