04 вересня 2025 року м. Ужгород№ 826/4966/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Куля Т.Т.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представника позивача - Мелешко В.І.,
представник відповідача не з'явився,
представника третьої особи - Андрейчик А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, Київська область, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) до Акціонерного товариства «Невинномизький Азот» (вул. Нізяєва, буд. 1, м. Невинномизьк, російська федерація, 357107, ІПН 2631015563), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Генеральна прокуратура України (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, Київська область, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) про зобов'язати вчинити дії, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 вересня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 12 вересня 2025 року.
Міністерство економічного розвитку та торгівлі України (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Акціонерного товариства «Невинномизький Азот» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Генеральна прокуратура України (далі - третя особа), в якому просить суд: продовжити дію спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яка була застосована наказом Мінекономрозвитку від 19.09.2017 №1383 до іноземного суб'єкта господарської діяльності АО «Невинномизький Азот» на термін до усунення порушення статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та статей 187, 194, 195, 196, 198 Митного кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2018 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 826/4430/18.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року поновлено провадження у даній справі.
Однак справа у встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України строки Окружним адміністративним судом міста Києва розглянута не була.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825), серед іншого вирішено передати на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами інших адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі тих, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 (в редакції Закону України №3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
Так, за результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, адміністративна справа №826/4966/18 передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
04 березня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2025 року, дану адміністративну справу передано на розгляд судді Іванчулинець Д.В..
07 березня 2025 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято до провадження дану адміністративну справу.
03 квітня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено ухвали про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 16 квітня 2025 року було замінено позивача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на правонаступника - Міністерство економіки України та третю особу Генеральну прокуратуру України на Офіс Генерального прокурора, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Представником третьої особи подано письмові пояснення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що Генеральна прокуратура України листом від 12.09.2017 року за №10/4/1-4091-14-157 дск-вих17, звернулась до Мінекономрозвитку з поданням про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до іноземного суб'єкта господарювання Акціонерного товариства «Невинномизький Азот» (далі - відповідач). У вказаному листі Генеральною прокуратурою України (далі - ГПУ) зазначено, що групі акціонерне товариство «Мінерально-хімічна компанія «Єврохім» (далі - AT «МХК «Єврохім») належить контрольний пакет акцій нерезидента Акціонерного товариства «Невинномизький Азот», який є офіційним дистриб'ютором хімічної продукції на території України, а дані підприємства пов'язані спільною господарською діяльністю. Суб'єктами господарювання російської федерації, які входять до структури AT «МХК «Єврохім» здійснено переміщення азотних добрив залізничним транспортом до тимчасово не підконтрольної території Донецької та Луганської областей. Переміщення азотних добрив на зазначену територію відбувалось без належного митного оформлення та з перетином частини кордону України, який є тимчасово неконтрольованим та закритим відповідно до вимог законодавства України, а саме наказом Державної фіскальної служби України від 22 грудня 2014 року №385, яким з 01 січня 2015 року було припинено рух через митні пости тимчасово непідконтрольних українській владі територій Донецької та Луганської областей.
Наказом Мінекономрозвитку від 19 вересня 2017 року №1383 про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на підставі подання ГПУ від 12.09.2017 №10/4/1-4091-14-157 дск-вих17, зокрема, до ЗАО «Агрохімія» застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України.
Мінекономрозвитку листом від 21.12.2017 року за №4102-12/47858-05 звернулося до ГПУ щодо розгляду питання стосовно доцільності подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення господарської діяльності іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності компанії АТ «Невинномизький азот».
ГПУ надіслала у відповідь лист від 23.01.2018 року за №10/4/3-4091-14, в якому зазначається, що у зв'язку з тим що представниками компанії групи АТ «МХК «Єврохім» заперечують постачання ними мінеральних добрив до тимчасово непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей, водночас не виключають фактів поставок їхньої продукції на вказану територію через інші підприємства, крім того не зазначили жодних відомостей про усунення порушень законодавства України, або застосування практичних заходів що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Генеральною прокуратурою запропоновано продовжити дію спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до компанії АТ «Невинномизький азот», наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1383 від 19.09.2017 року.
Мінекономрозвитку вважає, що підставою для подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності є не усунення АТ «Невинномизький азот» порушень статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та статей 187, 194, 195, 196, 198 Митного кодексу України, звернулось до суду з даним.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 187 Митного кодексу України, транспортні засоби комерційного призначення, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню.
Згідно з положеннями статті 194 Митного кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють орган доходів і зборів, у зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари. Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 Митного кодексу України.
У відповідності до статті 195 Митного кодексу України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року №751. Переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися у спеціально визначених пунктах пропуску через державний кордон України.
Положеннями статті 196 Митного кодексу України визначено, що заборонено переміщення товарів, через митний кордон України з порушенням вимог Митного кодексу України та інших законів України.
Згідно з нормами статті 198 Митного кодексу України, органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України, згідно з статтею 335 цього Кодексу, подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.
Отже, відповідно до подання ГПУ, суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності відповідачем при здійсненні зовнішньоекономічних операцій було порушено вимоги статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», статей 187, 194, 195, 196, 198 Митного кодексу України.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою для подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності є не усунення АТ «Невинномизький азот» порушень статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та статей 187, 194, 195, 196, 198 Митного кодексу України.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства (частина друга статті 37 вказаного Закону).
Відповідно частини шостої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції до 07 лютого 2019 року), тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.
Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду. Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду (частина сьома, восьма статті 37 вказаного Закону в редакції до 07 лютого 2019 року).
Відповідно до абзацу 2 пункту 4.9 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52, на підставі отриманих матеріалів (у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності разом із відділом правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом позовної роботи готують відповідну позовну заяву до суду.
Аналіз наведених норм в контексті заявлених позовних вимог дає змогу суду погодитись з доводами позивача про наявність підстав для продовження дії спеціальної санкції до нерезидента АТ «Невинномизький азот» станом на час звернення до суду з цим позовом.
Проте, суд наголошує, що 21 червня 2018 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII (далі - Закон №2473-VIII), згідно з підпунктом «д» пункту 3 частини 4 статті 16 якого, внесено зміни до законодавчих актів України, шляхом виключення із Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» статті 37.
У відповідності до частини 1 статті 16 Закону №2473-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності, тобто 07 лютого 2019 року. У редакції Закону №959-XII, що діє з 07 лютого 2019 року зазначено, що статтю 37 виключено на підставі Закону № 2473-VIII від 21 червня 2018 року.
Крім того, Порядок застосування спеціальних санкцій був передбачений Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженим наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 № 52, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 року за № 260/4481 (далі - Положення).
Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №640/5376/19, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 26.02.2020 визнано протиправним та нечинним Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затверджене Наказом Міністерства економіки України № 52 від 17.04.2000 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за № 260/4481. Крім того, наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19.08.2020 №1599 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 №52» визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52 «Про затвердження Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.05.2000 за №260/4481 (зі змінами).
Суд зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року №1-рп/1999).
Таким чином, з 07 лютого 2019 року застосування в Україні адміністративно - господарських санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII стало неможливим, у зв'язку з відсутністю їх закріплення на законодавчому рівні.
Оскільки станом на час судового розгляду адміністративної справи втратили чинність положення статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» щодо застосування спеціальної санкції з тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки та можливості продовження такої спеціальної санкції, Урядом України скасовано дію спеціальних санкцій, застосованих до 07.02.2019 до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності згідно зі статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відсутні правові підстави для продовження санкції, застосованої до відповідача на підставі наказу Мінекономрозвитку від 19.09.2017 №1383.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, Київська область, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) до Акціонерного товариства «Невинномизький Азот» (вул. Нізяєва, буд. 1, м. Невинномизьк, російська федерація, 357107, ІПН 2631015563), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Генеральна прокуратура України (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, Київська область, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) про зобов'язати вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду).
СуддяД.В. Іванчулинець