05 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/4001/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Ковач Н.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача Куць В.В.
відповідача 1 : Державна податкова служба України - представник Кушнір Н.А.
відповідача 2 : ГУ ДПС в Закарпатській області - представник Кремер Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом , в якому просить :
1. Прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження за викликом сторін.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної податкової служби України Кравченка Р.А. №677-о від 10 квітня 2025 року про припинення державної служби та звільнення заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , в перший день після виходу на роботу у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першою статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (зі змінами).
3.Визнати протиправними та скасувати накази №141-о начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області від 14 квітня 2025 року «Про оголошення наказу ДПС України» та №155-о від 28 квітня 2025 року начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області про внесення змін до наказу від 14 квітня 2025 року № 141-о «Про оголошення наказу ДПС України».
4.Поновити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області з 28 квітня 2025 року.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2025 року по дату винесення рішення у даній справі.
6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 , на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області та виплатити середній заробіток в сумі 88 892, 43 грн. за один місяць.
Позовні вимоги обгрунтовує тим , що він перебував на різних посадах в органах державної податкової служби України з 08.10.2010 року (всього стаж державної служби становить понад 40 років, в т.ч. - в органах податкової служби становить понад 15 років). Наказом в.о. Голови Державної податкової служби України Кірієнко Т.П. №1022-о від 21 серпня 2024 року «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » - поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області з 21 листопада 2023 року. Підстава: рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №260/11119/23 (копія наказу ДПС України №1022-о від 21.08.2024 і копія рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі №260/11119/23
При винесенні оскаржуваних наказів відповідачем 1 в порушення норм ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці не взято до уваги переважне право в залишенні на роботі Позивача як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до п. 7 ст. 20, п.1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
Крім того , керівник територіального органу не наділений повноваженнями пропонувати посади, які є вакантними в інших територіальних органах, що є компетенцією керівника ДПС України, а тому делегування ГУ ДПС в Закарпатській олбасті пропонування посади позивачу є протиправним.
Обставини встановлені судом
25 листопада 2024 року начальником Головного управління ДПС в Закарпатській області позивачу підписано попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 заступника начальника Головного управління ДПС в Закарпатській області.
В попередженні про наступне вивільнення від 25.11.2024:
-«відповідно до:
- частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України,
частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу»,
наказів Головного управління ДПС у Закарпатській області від 06.11.2024 №381 «Про введення в дію переліку змін №11 до Організаційної структури»
та від 11.11.2024 №390 «Про ведення в дію переліку змін №2 до штатного розпису на 2024»,
керуючись наказом ДПС України від 12.07.2022 №443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» у межах наданих повноважень попереджаємо Вас про можливе наступне вивільнення із займаної посади та припинення державної служби не раніше ніж за 30 календарних днів з дати ознайомлення з цим попередженням згідно пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 частини першої статі 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням чисельності та штату державних службовців. При звільненні, відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України від 28 лютого 1991 року №796- ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами та доповненнями), Вам буде виплачена вихідна допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Одночасно Вам пропонується переведення на вакантні посади зазначені у додатку»
10.03.2025 року позивач ознайомився з попередженням про наступне вивільнення . Однак , Позивач виклав свою незгоду з переведенням на запропоновані в додатку посади по причині відсутності рівнозначних посад та обґрунтування своєї незгоди виклав у запереченні від 10.03.2025 про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 25.11.2024 року , в якому вказав:, що вважає, що вручене йому 10.03.2025 року попередження про наступне вивільнення є грубим порушенням трудового законодавства, зокрема статті 49-2 Кодексу законів про працю України та статті 87 Закону України «Про державну службу», так як не було запропоновано жодної рівнозначної посади, у зв'язку з тим, що особа, яка вручила попередження не володіє повною інформацією про наявність рівнозначних посад в ДПС України та її територіальних підрозділах і не має відповідних повноважень для їх пропонування (рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №260/11119/23).
Крім цього вважає, що вручення цього попередження має дискримінаційний характер з наступних причин:
- попередження про вивільнення вручене лише позивачу без будь-яких об'єктивних пояснень щодо причин такого вибіркового підходу;
- скорочення посади, спрямовано проти позивача у зв'язку з поновленням на роботі Закарпатським окружним адміністративним судом від 14.03.2024 у справі №260/11119/23.
- При врученні попередження не враховано також переважне право на залишенні на роботі при вивільненні працівника, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У разі повторного грубого порушення трудових прав, вказав, що буде змушений звернутись до судових та правоохоронних органів для захисту своїх законних прав». Також до зазначеного заперечення позивач долучив копію рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №260/11119/23 та копію посвідчення учасника ліквідації на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2 від 14 січня 1994 року .
Відповідно до наказу начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області Олексія Петріченко №17-в від 28 березня 2025 року «Про відпустку ОСОБА_1 »: ОСОБА_1 заступнику начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області надано з 01 квітня 2025 року по 09 жовтня 2025 року відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про відпустки». Підстава: заява ОСОБА_1 від 28.03.2025;свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 08.02.1988, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого виконкомом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області; свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 11.10.2022 видане мерія Кішварда, довідка від 28.03.2025 №20 видана Повне Товариство «Міський ломбард Зеньковець С.М. і Компанія».
10 квітня 2025 року Головою Державної податкової служби України Русланом Кравченко підписано наказ №677-о «При припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », наступного змісту
« 1. Припинити державну службу та звільнити ОСОБА_2 , заступника начальника Головного управління ДПС в Закарпатській області, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першою статті 87 Закону України «Про державну службу» ( зі змінами) в перший день після виходу на роботу. 2. Головному управлінню ДПС у Закарпатській області вжити заходів щодо ознайомлення з цим наказом ОСОБА_1 в установленому порядку та забезпечити проведення розрахунку згідно з чинним законодавством.
Підстава: лист Головного управління ДПС в Закарпатській області від 10.03.2025 №1391/8/07-16-11-00-05; попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , заперечення ОСОБА_1 до попередження про наступне звільнення від 25.11.2024; лист-погодження Міністерства фінансів України від 01.04.2025 №17030-17-62/9468. Голова підпис Р. Кравченко».
14 квітня 2025 року в.о. начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області Сергієм Туренок підписано наказ №141-о «Про оголошення наказу ДПС України». Як зазначено в наказі №141-о від 14 квітня 2025 року:
«1. Оголосити наказ Державної податкової служби України від 10 квітня 2025 року №677-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з датою фактичного звільнення в перший день після виходу на роботу.
2. Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління ДПС у Закарпатській області провести повний розрахунок з ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством».
24 квітня 2025 року позивачем подано звернення Голові Державної податкової служби України Руслану Кравченку про те, що позивач «...з 01 квітня 2025 по 09 жовтня 2025 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Наказом Державної податкової служби України від 10 квітня 2025 року №677-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Вважаю, що звільнення в перший день після виходу з відпустки для догляду за дитиною (яка триває до 09 жовтня 2025 року) є грубим порушенням трудового законодавства, зокрема статті 184 Кодексу законів про працю України та статті 5 Закону України від 15 березня 2022 №2136-ІХ «Про трудові відносини в умовах воєнного стану». Також порушено ст. 87 Закону України «Про державну службу» через незаконність самого звільнення. Крім того, наказом Головного управління ДПС у Закарпатській області №178 від 23.04.2025 року, затверджено зміни до штатного розпису та введено посаду заступника начальника Головного управління, що виключає саме звільнення за скороченням посади державної служби. На підставі викладеного, прошу скасувати наказ Державної податкової служби України від 10 квітня 2025 року №677-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 як незаконний та поновити мене на посаді заступника начальника Головного управління ДПС в Закарпатській області». На даний час відповіді позивачу на його звернення від 24 квітня 2025 року з Державної податкової служби не надходило та наказ №677-о ДПС України не скасований.
24 квітня 2025 року позивач подав заяву в.о. начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області ОСОБА_3 про те, що він як заступник начальника приступить до виконання своїх обов'язків з 28.04.2025 року .
25.04.2025 року в.о. начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області Сергій Туренок підписав наказ №153-о про вихід на роботу ОСОБА_1 , який перервав відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
28 квітня 2025 року в.о. начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області Сергій Туренок підписав наказ №155-о «про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 14 квітня 2025 року №141-о «Про оголошення наказу ДПС України» наступного змісту:
« 1. Внести зміни до пункту 1 наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 14 квітня 2025 року №141-о «Про оголошення наказу ДПС України», а саме слова «в перший день після виходу на роботу» замінити словами « 28 квітня 2025 року».
2. Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління ДПС у Закарпатській області провести повний розрахунок з ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством та виплатити компенсацію за 45 календарних днів невикористаних відпусток, а саме додаткову оплачувану відпустку за стаж державної служби тривалістю 12 календарних днів за період роботи з 01.04.2024 по 31.03.2025, частину щорічної основної відпустки тривалістю 18 календарних днів за період роботи з 22.08.2024 по 31.03.2025 та додаткову оплачувану відпустку за стаж державної служби тривалістю 15 календарних днів за період роботи з 01.04.2025 по та виплатити вихідну допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Підстава: пункт 1 частини першої статті 22 Закону України від 28 лютого 1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами та доповненнями), наказ ДПС України від 10.04.2025 №677-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області від 14.04.2025; заява ОСОБА_1 від 24.04.2025; наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області від 25.04.2025 №153-о «Про вихід на роботу ОСОБА_1 », посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році (категорія 3) серія НОМЕР_6 від 14 січня 1994 року, видане Закарпатською обласною державною адміністрацією.
Мотиви та норми права застосовані судом
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII,), підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є «скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу».
Згідно з частиною 3 цієї статті, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Як зазначено в ч 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889^ІП: «Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».
Суд звертає увагу, що зміна структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних органів повинна бути доведена належними і допустимими на це доказами.
Головою Державної податкової служби України Русланом Кравченко незаконно підписано наказ №677-о «При припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », у якому дослівно зазначено: « 1. Припинити державну службу та звільнити ОСОБА_2 , заступника начальника Головного управління ДПС в Закарпатській області, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першою статті 87 Закону України «Про державну службу» ( зі змінами) в перший день після виходу на роботу, оскільки ОСОБА_1 відповідно до наказу №17- в від 18 березня 2025 року Головного управління ДПС у Закарпатській області перебував з 01 квітня 2025 року по 09 жовтня 2025 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про відпустки».
Частина перша і третя статті 18 Закону України «Про відпустки» передбачає: « 1. Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 3. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів».
Частиною восьмою статті 179 КЗпП України встановлено, що «Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами дитини, які фактично здійснюють догляд за нею, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків- вихователів». Згідно з вимогами, передбаченими частиною третьої статті 184 КЗпП України «Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору».
Відповідно до вимог, передбачених частиною першою ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ «У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ( із змінами) та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX - з 24 лютого 2022 року встановлений воєнний стан в Україні та строк дії воєнного стану в Україні продовжено до Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025, який затверджений Законом України № 4356-IX від 16.04.2025 року, продовжений з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Судом встановлено , що звільнення ОСОБА_1 у період воєнного стану у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після закінчення відпустки, суперечить вимогам частини першої, третьої ст. 18 Закону України «Про відпустки», частини восьмої статті 179, частини третьої статті 184 КЗпП України, частини першої статті п'ятої Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
В наказі Державної податкової служби України №677-о від 10 квітня 2025 року, що підставою для припинення державної служби та звільнення ОСОБА_4 стали лист Головного управління ДПС в Закарпатській області від 10.03.2025 №1391/8/07-16-11-00-05; попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , заперечення ОСОБА_1 до попередження про наступне звільнення від 25.11.2024; лист-погодження Міністерства фінансів України від 01.04.2025 №17030-17-62/9468.
Однак судоом встановлено , що Позивачу суб'єктом призначення не запропоновано рівнозначну посаду державної служби, а саме посаду заступника начальника Головного управління ДПС України у Закарпатській області, яка введена в штатний розпис 23.04.2025 року, та в інших територіальних підрозділах Державної податкової служби України або іншої рівнозначної посади із структури ДПС України, які були вакантними.
Рівнозначними та вакантними посадами з часу попередження про звільнення до звільнення Позивача були як введена в штатний розпис 23.04.2025 року посада заступника начальника Головного управління ДПС в Закарпатській області, так і так і інші рівнозначні посади із структури ДПС України та посади заступників начальника Головного управління ДПС інших областей: у Головних управліннях ДПС у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Київській, Львівській Полтавській, Рівненській, Чернігівській, Чернівецькій областях були вакантними рівнозначні посади заступників начальника у перелічених вище Головних управліннях ДПС.
На підставі п. 1 ч. 1ст. 87 Закону № 889-VIII частина 3 цієї статті У разі звільнення державного службовця покладає на суб'єкта призначення або керівника державної служби обов'язок пропозиції державному службовцю, одночасно із попередженням про звільнення, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Отже, частина третя ст. 87 Закону № 889-VIII обов'язок запропонувати державному службовцю рівнозначну чи нижчу посади у разі скорочення чисельності покладає на суб'єкта призначення або керівника державної служби.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 889-VIII керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі;
рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 889-УІН);
суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону №889-УІІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 889-ІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону № 889-ІІІ встановлюються такі категорії посад державної служби:
1) категорія "А" (вищий корпус державної служби);
категорія "Б" - посади, зокрема, керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.
Порядок призначення на посаду державної служби визначений ст. 31 Закону № 889-ІІІ, за правилами якої рішення про призначення приймається, зокрема, на посади державної служби категорії "Б", які здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, - суб'єктом призначення, визначеним законом.
У свою чергу, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889^ІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87 цього Закону).
Аналіз наведених вище норм Закону № 889^ІІІ дає підстави для висновку, що призначення на посаду державної служби категорії "Б" та звільнення з цієї посади здійснюється суб'єктом призначення, визначеним законом.
Посада заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області, яку позивач займав до звільнення, належить до категорії "Б". ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області наказом в.о. Голови ДПС України від 21 серпня 2024 року №1022-о та звільнений із займаної посади наказом Голови ДПС України від № 677-о від 14.04.2025.
Отже, суб'єктом призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС та звільнення з цієї посади, визначеним законом, є Голова ДПС України або в.о. Голови, до обов'язків якого за правилами ч. 3 ст. 87 Закону № 889-ІІ належить пропозиція державному службовцю, одночасно із попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 цього Закону, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби.
Однак судом встановлено , що в судовому засіданні підтердив і представник відповідача ДПС України , останній взагалі не пропонував Позивачу вакантні посади, які є рівнозначними посаді заступника начальника ГУ ДПС, а посади, які запропоновані відповідачем 2 - не були рівнозначними посаді Позивача. Зокрема додатками до попередження про наступне вивільнення про наявність вакантних посад державної служби категорії «Б» у Головному управлінні ДПС у Закарпатській області позивачу запропоновані посади, які не є рівнозначними посаді заступника начальника Головного управління (належним чином завірені копії Попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 з додатками додається).
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону № 889^ІІІ керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження, визначені частиною другою цієї статті, керівникам самостійних структурних підрозділів апарату та територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну службу" Кабінет Міністрів України постановою від 11.12.2019 № 1041 затвердив Порядок делегування окремих повноважень керівника державної служби в центральному органі виконавчої влади (далі-Порядок № 1041).
Пунктом 3 Порядку № 1041 визначено, що до окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій
"Б" і "В", про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.
Обсяг делегованих повноважень визначається наказом/ розпорядженням керівника державної служби.
Згідно із п. 4 Порядку № 1041 делегування повноважень здійснюється на підставі наказу/розпорядження керівника державної служби, в якому зазначаються:
прізвище, ім'я та повне найменування посади, яку обіймає особа, якій делегуються повноваження;
обсяг делегованих повноважень із визначеним переліком питань з управління персоналом та переліком структурних підрозділів, працівників (у разі потреби) апарату центрального органу виконавчої влади та його територіального органу чи відокремленого підрозділу центрального органу виконавчої влади, на яких поширюється дія делегованих повноважень.
06.03.2019 Кабінет Міністрів України постановою № 227 затвердив Положення про Державну податкову службу України (далі - Положення № 227).
Пунктом 11 Положення № 227 визначено, що Голова ДПС:
призначає на посаду та звільняє з посади керівників (за погодженням з Міністром фінансів) та заступників керівників територіальних органів ДПС (п.п.16 п. 11);
надає посадовим (службовим) особам територіальних органів ДПС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на ДПС, законодавством про державну службу та іншими законами, зокрема на: здійснення добору персоналу, планування та організації заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документального оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, виконання функцій роботодавця стосовно працівників, які не є державними службовцями, виконання інших функцій, передбачених законодавством про державну службу (п.п. 31 п. 11).
Аналізуючи норми Закону № 889^ІІІ, Порядку № 1041 та Положення № 227, якими визначені повноваження керівника державної служби, приходжу до висновку про те, що керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження керівникам територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
До окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.
Отже, наведені вище норми не містять права керівника державної служби делегувати керівникам територіальних органів повноваження щодо пропонування державному службовцю категорії "Б" рівнозначних чи нижчих посад у разі припинення державної служби за ініціативи суб'єкта призначення.
Призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області, яку обіймав Позивач, та звільнення з такої посади здійснюється Головою ДПС України за погодженням з Міністром фінансів України, а тому, пропозиція ОСОБА_1 рівнозначної посади в інших територіальних органів ДПС належить виключно до компетенції Голови ДПС.
Водночас, у начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області відсутні повновадення запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду в інших територіальних органів ДПС у разі наявності вакансій, оскільки такі дії не належать до його компетенції, незважаючи на те, що відповідач-1 наказом від 12.07.2022 № 443 делегував керівнику відповідача-2 повноваження щодо попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби.
Крім того , відповідачем 1 і відповідачем 2 не з'ясовувалося питання переважного права на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Зокрема, відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Зокрема, при оголошенні попередження про наступне вивільнення за підписом начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області ОСОБА_5 від 25.11.2024 року Позивачем власноручно записано, що в порушення ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» суб'єкт призначення не запропонував Позивачу іншу рівнозначну посаду ( п. 6 ст. 2 Закону).
Згідно п. 7 ст. 20, п.1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Позивач як учасник ліквідації аварії і віднесений до категорії 3 має переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників) (копія посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС додається).
Відповідачем 1 в порушення норм ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці не взято до уваги переважне право в залишенні на роботі Позивача:
- як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до п. 7 ст. 20, п.1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- працівнику з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації ( п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України) - всього стаж державної служби Позивача становить понад 40 років, в т.ч. - в органах податкової служби становить понад 14 років ;
- також відповідачем 1 при винесенні наказу про звільнення Позивача не враховано, що згідно з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів Державної податкової служби України, посади яких належать до Номенклатури Голови ДПС, затверджених наказом в.о. Голови Державної податкової служби України відповідно до Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого Постановою КМУ №640 від 23 серпня 2017 року ( в редакції Постанови КМУ №591 від 10 липня 2019 року), робота заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області ОСОБА_1 визначена з оцінкою «відмінна»..
Матеріалами особової справи судом встановлено , що позивач неодноразово підвищував кваліфікацію та заохочувався як керівництвом Головного управління ДПС у Закарпатській області, так і керівництвом Державної податкової служби України, що підтверджується долученою до позовної заяви копією трудової книжки Позивача та копією документів з особової справи позивача.
У пункті 3 Рішення від 04.09.2019 № 6-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що основним нормативно-правовим актом, який регулює трудові правовідносини в Україні, є Кодекс законів про працю України. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об'єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004 зробив наступний висновок: мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзаці 7 підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок).
Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
П. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.
Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до вимог, передбачених абзацом п'ятим пункту 2 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 (з наступними змінами та доповненнями) якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Попередніми двома місяцями роботи, у яких працював ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області є вересень- жовтень 2024 року
У позивача наявні непрацездатності:
№ 14623990 -202732715 4-1 в період з 26.11.2024 року по 29.11.2024; №14758930 - 202749877 4-1 в період з 02.12.2024 по 09.12.2024; №14758930 - 202767339 8-1 в період з 10.12.2024 по 15.12.2024; №14758930 - 202790279 5-1 в період з 16.12.2024 по 27.12.2024; №15107338 - 2028144056 -1 в період з 30.12.2024 по 03.01.2025; №15173514 - 2028265933 -1 в період з 06.01.2025 по 10.01.2025; №15173514 - 2028396792 -1 в період з 11.01.2025 по 14.01.2025; №15173514 - 2028484715 -1 в період з 15.01.2025 по 17.01.2025; №15398701 - 202866338 4-1 в період з 20.01.2025 по 30.01.2025; №15398701 - 2028979223 -1 в період з 01.02.2025 по 13.02.2025;
№16015227 - 2029753352 - 1 в період з 24.02.2025 по 07.03.2025 з причин захворювань був звільнений від роботи у зв'язку з непрацездатністю .
Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у жовтні 2024 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області ОСОБА_1 нараховано 68433, 05 грн. заробітної плати та в листопаді 2024 - 109351, 81 грн. заробітної плати (копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору додається).
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку.
Відповідно до Довідки № 76/07-16-10-02-14 від 01 вересня 2025 року про заробітну плату ОСОБА_1 останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія - звільнення позивача (квітень 2024 року ) є вересень і жовтень , тобто два місці підряд, в яких наявна виплата заробітної плати за фактично відпрацьований час позивача. Посилання відповідача на лютий та березень для визначення середньої заробітної плати суд оцінює критично , оскільки в цих двох місяцях відсутня заробітна плата сукупно, а тільки в одному - у березні за 16 робочих днів. Врахування одного дня роботи позивача у листопаді 2024 року не може братися до уваги при розрахунку середньої заробітної плати , оскільки такий не може вважатися розрахунковим періодом.
Аналогічні висновки зроблені ВП ВС у справі 755/12623/19, де зазначено, що до розрахунку беруться останні два повністю відпрацьовані місяці роботи позивачки .
Виходячи із заробітної плати позивача за вересень і жовтень 2024 року в сумі 131 133,05 грн та 44 робочі дні, середньомісячна заробітна плата позивача склала 65566,50 грн., а середньоденна - 2980,30 грн. На підставі наведеного за період вимушеного прогулу з 29.04.25 року по 05.09.25 року середній заробіток позивача становить 280 148,20 грн.
Відповідно до статті 371 частини 1 пунктів 2, 3 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, в даній справі суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць в розмірі 65566,50 грн та поновлення на займаній до звільнення посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області, з наступного дня після звільнення - з 29.04.25 року .
У відповідності до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 КАС України. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням обставин справи , які були встановлені судом на підставі досліджених у судовому засіданні належних і допустимих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних рішень та обгрунтованість позовних вимог , у звзязку з чим позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Державної податкової служби України № 677-о від 10 квітня 2025 року "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 "
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області № 141-о від 14 квітня 2025 року "Про оголошення наказу ДПС України ".
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області № 155-о від 28 квітня 2025 року "Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 14 квітня 2025 року № 141-о "Про оголошення наказу ДПС України "
Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) мешканця АДРЕСА_2 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області з 29 квітня 2025 року .
Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 44106694) м. Ужгород, вул. Августина Волошина ,52 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) мешканця АДРЕСА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.04.25 по 05.09.25 року в розмірі 280 148,20 грн.
Позов в частині поновлення ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) мешканця АДРЕСА_2 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області з 29 квітня 2025 року - підлягає негайному виконанню.
Позов в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 65566,50 грн. з Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 44106694) м. Ужгород, вул. Августина Волошина ,52 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) мешканця АДРЕСА_2 - підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено дня виготовлення в повному обсязі до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів .
СуддяЗ.Б.Плеханова
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 вересня 2025 року.