11 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/6666/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 року у справі № 240/6666/25 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України задоволено та визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА205140/2025/000066/2 від 14.02.2025 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2025/000410 від 14.02.2025 року.
01.09.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат з професійної правничої допомоги, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати з професійної правничої допомоги в сумі 10000,00 грн., а також 2800,00 грн. витрат на здійснення перекладу документів.
Представник Волинської митниці заперечила проти поданої заяви та просила відмовити у її задоволенні. Вважає, що представником позивача не було подано до суду в межах строку, встановленого частиною 7 статті 139 КАС України, відповідної заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу з посиланням на наявність поважних причин, які зумовили неможливість подачі відповідних доказів, що могло надати останньому право на відшкодування таких судових витрат, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним у порівнянні зі складністю справи, досвідом адвоката та витраченим останнім часу на підготовку позову.
Стосовно витрат на переклад документів представник відповідача вказала на відсутність необхідності у такому, а також відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, розрахунку витрат тощо, в зв'язку з чим у митниці, яка до того ж обтяжена скрутним бюджетним фінансуванням, немає можливості відшкодовувати позивачеві такі витрати.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на наведену норму, суд здійснює розгляд поданої заяви в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з частиною 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У частині 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідну заяву про орієнтовну суму понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. представником позивача було подано ще при зверненні з позовом, а із доказами на підтвердження понесення позивачем таких витрат представник позивача звернувся з дотриманням абзацу 2 частини 7 статті 138 КАС України, чим спростовуються доводи представника відповідача щодо відсутності таких заяв.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 статті 252 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 134 КАС України.
згідно з частинами 1-4 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як передбачено частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат позивач надав, зокрема договір від 10.03.2025 року про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі наданих послуг від 29.08.2025 року.
В пункті 4.1. договору сторони погодили, що за надання правничої допомоги у справі щодо оскарження рішення про коригування митної вартості від 14.02.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.02.2025 року ФОП ОСОБА_1 сплачує адвокатові 10000,00грн. на підставі рахунку та підписаного акта наданих послуг.
Згідно підписаного адвокатом та ФОП ОСОБА_1 акта приймання-передачі наданих послуг адвокатом було здійснено наступні дії:
- підготовка звернення про надання додаткових документів до рішення про коригування митної вартості товару № UA205140/2025/000066/2;
- написання та підготовка позовної заяви з додатками до Житомирського окружного адміністративного суду про скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA205140/2025/000066/2 від 14.02.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.02.2025 року;
- відповідь на відзив;
- заява щодо розміру витрат від 10.04.2025 року;
- заява про винесення додаткового рішення на відшкодування витрат по здійсненню перекладу документів від 29.08.2025 року.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.
Дослідивши подані позивачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також із урахуванням позиції відповідача щодо зменшення розміру витрат, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.
Предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.
У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи проведено в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін;
- дана справа є типовою в категорії «митні спори» та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- позовна заява містить лише один епізод щодо коригування митної вартості та відмову в прийнятті митної декларації.
- спірні правовідносини в цій справі є поширеними, судова практика та правова позиція - усталеними;
- відсутній обґрунтований розрахунок заявленої суми з посиланням на розцінки (прайс) послуг адвоката.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 року у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому його слід зменшити до 4000,00 грн.
Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу такі повинен понести позивач.
Стосовно стягнення судових витрат понесених позивачем за переклади документів та їх завірення у розмірі 2800,00 грн., суд зазначає таке.
Як зазначив представник позивача, перед подачею позову до суду підприємцем були понесені судові витрати на переклад документів, поданих до суду, в сумі 2800,00грн., на підтвердження чого надав рахунок № 205 від 11.03.2025 року Центру перекладів "Глобал Лінго Груп" на оплату 2800,00грн., платіжну інструкцію № 30125 від 11.03.2025 року про оплату цієї суми та акт приймання-передачі наданих послуг від 11.03.2025 року.
В зазначеному рахунку вказано, що кількість документів для подання до суду становить 7, вартістю 400 грн. кожний, а загалом вартість перекладу складає 2800,00 грн.
Конкретний перелік документів не зазначено. В той же час, до позовної заяви додано переклад з англійської мови українською таких документів:
- накладної № 1040052 від 12.02.2025 року (1 аркуш) ;
- інвойса № 0010500052 від 12.02.2025 року (2 аркуші);
- CMR 192072 (1 аркуш);
- прайс-лист 1_2025 та загальні умови (2 аркуші);
- пакувальний лист (1 аркуш), що загалом складає 7 аркушів.
Суд зауважує, що митна вартість товару позивачем була визначена за основним методом. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості за Митним кодексом України базується на вартості, зазначеній у контракті, який у цій справі складено двома мовами: українською та англійською, яка до того ж, є мовою міжнародного спілкування.
Переклад інвойсу, пакувального листа, прайс-листа та CMR не був необхідним для розгляду справи судом, оскільки відповідні документи були суду зрозумілими без перекладу, в зв'язку з чим суд такий переклад не вимагав. Не вимагав від позивача переклад зазначених документів українською мовою з англійської й митний орган при митному оформленні.
У зв'язку з цим витрати на переклад не можуть вважатися необхідними судовими витратами, що підлягають відшкодуванню.
Підсумовуючи наведене вище, суді дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вул.Призалізнична, буд. 13, код ЄДРПОУ 43958385) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).
В решті вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на додаткове рішення суду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Майстренко