Справа № 308/8425/25
10.09.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/553/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2025 року про відмову у задоволенні скарги,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про злочин - відмовлено.
З матеріалів провадження вбачається, що 16.06.2025 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про злочин, в якій особа, що подала скаргу просила визнати протиправною бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, який не вніс відомості до ЄРДР та не розпочав розслідування за заявою ОСОБА_5 , та зобов'язати внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування за скаргою ОСОБА_5 .
Скаргу мотивовано тим, що заявник звернувся до територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові із заявою про злочин, вчинений прокурором, процесуальним керівником у кримінальному провадженні №12015070160001586 від 15.09.2015. Однак, листом від 08.05.2025, заявника повідомлено, що відомості до ЄРДР не вносились з підстав відсутності у діях прокурора ознаки кримінального правопорушення. Однак, заявник з цим не погоджується з наступних підстав.
У провадженні органу досудового розслідування за процесуального керівництва Тячівської окружної прокуратури перебуває кримінальне провадження №12015070160001526 від 15.09.2015. Вказане кримінальне провадження об'єднане в одне з кримінальним провадженням 12013070160000535 від 16.03.2013 та йому присвоєно №12015070160001526.
Заявник стверджував, що кримінальне провадження №12013070160000535 було розпочато на штучно створених доказах про кримінальну відповідальність ОСОБА_5 , мешканця АДРЕСА_1 в силу вимоги КК України за ч.2 ст. 190 та ч.3 ст.358КК України. Заявниками про кримінальну відповідальність за злочин ОСОБА_5 зазначено особи ОСОБА_6 мешканець АДРЕСА_2 та ОСОБА_7 .
Кримінальне провадження 12015070160001526 від 15.09.2015 розпочато за заявою ОСОБА_5 щодо протиправних дій ОСОБА_8 за ст. ст. ч.2 ст.384,ч.2 ст.364, ч.22 ст.366 та ч.1 ст.388 КК України та ОСОБА_6 за ст.ст. ч.2 ст.384, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190, ч.2 ст.192 , ч.1 ст.357 КК України .
Заявник вказує, що кримінальні провадження стосуються різних осіб та за різні правопорушення, а відтак не можуть розслідуватися в одному провадженні. Однак, на його численні заяви, постанову, якою об'єднані кримінальні провадження в одне йому не надано.
Заявник вважав, що прокурор, діючи поза наданими йому повноваженнями, а саме перевищивши їх, всупереч статті 217 КПК України, незаконно об'єднав кримінальні провадження.
Зазначив, що тривалий час жодних слідчих дій в об'єднаному кримінальному провадженні не проводиться. У кримінальному провадженні 12013070160000535 від 16.03.2013 щодо заявника існує діючий запобіжний захід - підписка про невиїзд. Відтак, останній вважає, що більше 12 років його Конституційні права є обмеженими, внаслідок чого йому завдано значної шкоди.
Зазначив, що неодноразово звертався до прокурора з клопотанням про виділення в окремі провадження кримінальне №12013070160000535 від 16.03.2013, та кримінальне провадження №12015070160001526 від 15.09.2015 та розслідувати їх окремо, проте у задоволенні клопотань протиправно відмовлено.
Відтак, скаржник вважав, що в діях прокурора містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, проаналізувавши подану скаргу, долучену до неї заяву, та відповідь на неї, слідчий суддя зазначив, що в них відсутні відомості, які би могли об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення процесуальним керівником - прокурором ОСОБА_9 кримінального правопорушення, наявність яких є необхідною для прийняття процесуального рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою слідчого судді, посилаючись на ті самі мотиви, що зазначив у скарзі. Вказує, що у скарзі чітко зазначені складові злочину, вчиненого прокурором у кримінальному провадженні. Зазначає, що слідчий суддя не повідомив скаржника про час та місце судового розгляду та справу розглянув без його участі, чим грубо порушив вимоги ч. 3 ст. 306 КПК України.
Просить суд, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою визнати протиправною бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, який не вніс відомості до ЄРДР та не розпочав досудове розслідування за заявою ОСОБА_5 . Зобов'язати вказаного слідчого внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування за його заявою.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначив, що процесуальний керівник по кримінальних провадженнях - прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_10 було (навмисно) об'єднано кримінальні провадження (протизаконно) за номерами: 12013070160000535 від 16.03.2013; 12015070160001586 від 14.09.2015; 12018070160000045 від 07.09.2018; 12020070180000070 від 14.03.2020; 42020071100000050 від 28.04.2020 щоб утаїти злочин ОСОБА_11 . Зазначає, що прокурор Тячівської окружної прокуратури умисно зловживаючи своїм службовим становищем в супереч своїх службових обов'язків не виконував ухвали Тячівського районного суду, апеляційного суду, що привело до неправомірних негативних наслідків, а саме забруднення майна та знищення майна в собівартості, а також перешкоджання його підприємницькій діяльності. Просить суд зобов'язати Державне бюро розслідувань, розташованого у місті Львові внести відомості до ЄРДР проти прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_12 за ч.1 ст.67, ч.2 ст.376, ч.3 ст.382, ч.2 ст.365, ст.364 та ст.27 КК України де зазначено співучасниками злочину поряд із виконавцем є організатор, підбурювач та пособник.
Прокурор у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання суду не подавав.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139).
Згідно з п. 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Таким чином, системний аналіз вищезазначених положень дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Крім того, у висновку, зробленому у постанові Великої Палати Верховного суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, встановлено, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 , поданої на бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про злочин.
Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено слідчим суддею, що заявник звернувся до територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові із заявою про злочин, вчинений прокурором, процесуальним керівником у кримінальному провадженні №12015070160001586 від 15.09.2015 та порушував питання про необхідність реєстрації відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за фактом вчинення процесуальним керівником - прокурором ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 376, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 365, 364 КК України.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань щодо невнесення відомостей до ЄРДР, слідчий суддя виходив з того, що в скарзі та долученій до неї заяви відсутні відомості, які би могли об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення процесуальним керівником - прокурором ОСОБА_9 кримінального правопорушення, наявність яких є необхідною для прийняття процесуального рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Дослідивши зміст скарги ОСОБА_5 та додані до неї матеріали, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що у заяві ОСОБА_5 від 14.04.2025 року не вбачається об'єктивних даних, які свідчать про вчинення злочину.
Крім того, у матеріалах судового провадження наявна відповідь заступника начальника Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Мар'яна Шевчука №21265зкп-25/л/12-61-37921/25 від 08.05.2025 року, з якої слідує, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові розглянута заява ОСОБА_5 від 14.04.2025, щодо законності дій прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області та з інших питань, та у повному обсязі перевірено викладені у заяві доводи, водночас об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення встановлено не було, у зв'язку із чим відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР. Тобто, уповноважена особа Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, отримавши заяву ОСОБА_5 , дотрималась вимог чинного законодавства України та зареєструвала заяву.
Тому апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що заява про вчинення злочину не містить відомостей, які би могли об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення прокурором кримінального правопорушення, наявність яких є необхідною для прийняття процесуального рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а твердження заявника мають загальний характер та ґрунтуються на припущеннях про існування тих чи інших фактів (вчинення протиправних дій), також жодних доказів на підтвердження даної інформації вказаної в заяві, суду не надано, хоча на заявника покладено обов'язок доведення правомірності заявлених ним вимог.
Разом з тим, зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Колегія суддів вважає, що повідомлення про злочин повинно мати посилання на реальні події, не містити характер припущення та не порушувати право інших осіб на захист своїх інтересів від безпідставного звинувачення у вчиненні злочину до якого вони явно не причетні. При цьому, особа яка стверджує про вчинення правопорушення повинна бути в установленому законом порядку повідомлена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин.
Однак, у своїй заяві про вчинення правопорушення, ОСОБА_5 не зазначає з достатньою повнотою обставини, за яких було вчинено правопорушення, що унеможливлює внесення відомостей до ЄРДР, про що прямо вказано у відповідному листі заступника начальника Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_13 .
Колегія суддів, виходячи із принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, вважає, що не підлягають реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення, які містять посилання на обставини, що явно не відповідають дійсності, які носять вірогідний характер та засновані на припущеннях, або які не містять достатньої інформації щодо обставин вчиненого правопорушення, яка дозволяє конкретизувати об'єктивну сторону вчиненого правопорушення та встановити відповідну правову кваліфікацію.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя місцевого суду повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що більшість доводів апеляційної скарги є аналогічними тим, які були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонногосуду Закарпатської області від 20 червня 2025 року про відмову у задоволенні скарги, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді