Справа № 947/27450/25
Провадження № 2/947/4841/25
11.09.2025 року
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 21.07.2025 року звернулося в електронній формі через підсистему Електронний суд до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 17.05.2019 року, станом на 18.06.2025 року, у загальному розмірі 31842 гривні 04 копійки, а також стягнення судових витрат, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору кредиту.
Позовна заява зареєстрвоана в суді 23.07.2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 25.07.2025 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
У судове засідання призначене на 11.09.2025 року представник позивача не з'явився, однак в позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить суд розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач - ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач) у судове засідання призначене на 11.09.2025 року також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіді №1601093 від 24.07.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідача, оскільки останній не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, на вказану адресу місця проживання відповідача, однак поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з'явився без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтею 275 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно з умовами якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, а також Правилами користування, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач підписавши цю заяву засвідчив, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг , а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмові виді.
У анкеті-заяві засвідчено, що Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайту банку, за посиланням: https://privatbank.ua, зі змінами яких відповідач погодився постійно ознайомлюватись.
Надалі, 17.05.2019 року ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про: контактні дані кредитодавця; інформацію та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію; інші важливі правові аспекти.
Згодом, 09.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про приєднання до Умов і Правил надання послуг.
Відповідач підписавши цю заяву підтвердив, що банком надано йому інформацію, передбачену частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
30.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про приєднання до Умов і Правил надання послуг №241030В1DI879162IAGIMAIN, а також додаткову угоду №SAMDNWFC0005137442_01 до кредитного договору від 30.10.2024 року.
Судом встановлено, що на підставі вищевказаних заяв, відповідачеві ОСОБА_1 було видано кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом.
У відповідності до поданої до суду довідки АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_1 були видані наступні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття - 17.05.2019, терміном дії по 03/23; № НОМЕР_2 , дата відкриття - 23.07.2019, з терміном дії по 05/23; № НОМЕР_3 , дата відкриття - 31.10.2019, з терміном дії по 07/23; № НОМЕР_4 , дата відкриття - 16.04.2024, з терміном дії по 09/27; № НОМЕР_5 , дата відкриття - 27.09.2023, з терміном дії по 11/27; № НОМЕР_6 , дата відкриття - 20.02.2024, з терміном дії по - 01/28.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на відкриту на ім'я ОСОБА_1 платіжну картку було встановлено кредитну лінію, з наступними лімітами: 17.05.2019 року - старт карткового рахунку, встановлення та зменшення кредитного ліміту в сумі 500,00 грн.; 23.07.2019 року - збільшення кредитного ліміту до 1000,00 грн.; 31.10.2019 року - збільшення кредитного ліміту до 1500,00 грн.; 28.11.2019 року - збільшення кредитного ліміту до 4000,00 грн.; 22.04.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 3893,21 грн.; 16.06.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 3791,91 грн.; 13.07.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 3753,48 грн.; 07.08.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 3430,13 грн.; 30.10.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 3403,92 грн.; 11.11.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 3026,76 грн.; 09.02.2021 року - зменшення кредитного ліміту до 3012,03 грн.; 23.02.2021 року - зменшення кредитного ліміту до 3005,73 грн.; 01.04.2021 року - зменшення кредитного ліміту до 2881,35 грн.; 14.04.2021 року - зменшення кредитного ліміту до 2879,75 грн.; 27.09.2023 року - збільшення кредитного ліміту до 35000,00 грн.; 20.06.2024 року - зменшення кредитного ліміту до 27130,00 грн.; 26.06.2024 року - зменшення кредитного ліміту до 26930,00 грн.; 03.09.2024 року - зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн.
З наданого представником позивача розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 18.06.2025 року, у відповідача наявна заборгованість за кредитом в загальному розмірі 31842 гривні 04 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 26250,99 грн., заборгованості за відсотками - 5591,05 грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань по вищезазначеному договору щодо своєчасного погашення кредиту, зумовило звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи викладене, а також, що в даному випадку зміст кредитних правовідносин між сторонами зафіксовано у декількох документах, у тому числі Паспорті споживчого кредиту з яким відповідач, як позичальник, ознайомлений, суд вважає, що вказані обставини свідчать про повну обізнаність ОСОБА_1 про надання на відкриті на його ім'я картковий рахунок кредитні ліміти, умови повернення кредитних коштів, відсоткову ставку, а також порядок її зміни, пільгові періоди, розмір штрафів та пені.
Разом з тим, як вбачається з вищевказаного поданого представником позивача до позову розрахунку заборгованості за договором №б/н від 17.05.2019 року, у відповідача станом на 18.06.2025 року наявна заборгованість за кредитом в загальному розмірі 31842,04 грн.
Вказаний розрахунок боргу є зрозумілим та доступним, в тому числі містить усю необхідну інформації щодо періоду та розміру виникнення боргу.
Зазначена сума заборгованості підтверджується відомостями наявними у поданій до суду виписці з карткових рахунків (за договором №б/н).
Крім того, із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем використовувались кредитні кошти, з одночасною сплатою відсотків за наданим кредитом.
Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення ОСОБА_1 до банку та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження пред'явлення АТ КБ «Приватбанк» жодних претензій щодо умов взятих в кредит грошових коштів.
При цьому, ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, на які посилається банк як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.
На підставі вищевикладеного, суд вважає достатніми докази, що підтверджують укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору №б/н від 17.05.2019 року, умови якого належним чином Банком виконані.
Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають задоволенню, стягненню з відповідача, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору №б/н від 17.05.2019 року, підлягає на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 31842 гривні 04 копійки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2422,40 грн.
На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354, ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 17.05.2019 року, станом на 18.06.2025 року у загальному розмірі 31842 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок дві) гривні 04 (чотири) копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 26250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) гривень 99 (дев'яносто дев'ять) копійок, заборгованості за відсотками - 5591 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) гривня 05 (п'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко