10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 367/1916/20
провадження № 61-3375св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Спас»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Ірпінська міська рада Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 рокуу складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
2. Позов обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить будівля аптеки загальною площею 236,10 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Вищевказана будівля розміщена на земельній ділянці площею 0,0204 га, цільове призначення - для комерційного використання.
4. Із земельною ділянкою, належною позивачці, межує земельна ділянка площею 0,0492 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:006:0009, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Власником земельної ділянки є Ірпінська міська рада Київської області.
5. Вищевказану земельну ділянку орендує відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Спас» (далі - ТОВ «Альфа Спас»).
6. На вказаній земельній ділянці розміщено нежитлову будівлю, яка, своєю чергою, використовується відповідачем як кафе-бар-магазин.
7. На початку 2020 року ТОВ «Альфа Спас» розпочало самочинно проводити добудову до нежитлової будівлі з облаштуванням окремої вхідної групи.
8. Позивачка зазначала, що внаслідок здійснення незаконного будівництва зазначеної прибудови порушено її право власності на земельну ділянку площею 0,0204 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:150:0038 та на будівлю АДРЕСА_1 , оскільки добудову зведено відповідачем на земельній ділянці позивачки, внаслідок чого з користування останньої вилучено частину земельної ділянки; прибудова проведена впритул до стіни будівлі і позивачці перекрито прохід до внутрішнього двору; внаслідок будівництва забудовано частину стіни будівлі, належної позивачці, і остання повністю позбавлена доступу до стіни для її технічного обслуговування; прибудовою перекрито (замуровано) газопровід та вентиляційні ходи, які є невід'ємною частиною системи газопостачання будівлі позивачки; під час будівництва прибудови повністю зруйновано і не підлягає відновленню частину системи водостоку будівлі і після дощу чи танення снігу вся волога потрапляє безпосереднього на стіну і фундамент будівлі; прибудова позбавляє доступу до електричного блоку, що знаходиться на стіні будівлі зі сторони внутрішнього двору.
9. Таким чином, унаслідок здійснення відповідачем самочинного будівництва
15 лютого 2020 року за результатами перевірки технічного стану, проведеної працівниками акціонерного товариства «Київоблгаз», будівлю АДРЕСА_1 було відключено від газопостачання,
у зв'язку з чим із зазначеної дати вона фактично не опалюється, що позбавляє позивачку можливості користуватися цим приміщенням за його цільовим призначенням.
10. Крім того, внаслідок здійсненого відповідачем самочинного будівництва позивачка фактично позбавлена можливості користуватися належним їй майном,
а також вимушена нести додаткові витрати, пов'язані з його утриманням, у зв'язку з істотним погіршенням споживчих якостей будівлі.
11. У зв'язку з цим позивачка зазначала, що її права як власника земельної ділянки площею 0,0204 га, кадастровий номер 3210900000:01:150:0038 та як власника будівлі, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , порушені діями відповідача.
12. З огляду на викладене ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами про усунення перешкод у здійсненні нею права власності на зазначену земельну ділянку та будівлю шляхом зобов'язання ТОВ «Альфа Спас» знести самочинно збудовану прибудову до будівлі №6-б, що розташована за тією ж адресою.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
13. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 липня 2024 року у складі судді Мерзлого Л. В.позов ОСОБА_1 задоволено.
14. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0204 га, кадастровий номер 3210900000:01:150:0038 на АДРЕСА_1 та будівлю АДРЕСА_1 , зобов'язавши ТОВ «Альфа Спас» знести самочинно збудовану прибудову до будівлі АДРЕСА_1 .
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що права позивачки, як власниці земельної ділянки площею 0,0204 га, кадастровий номер 3210900000:01:150:0038, порушено внаслідок проведеного останнім самочинного будівництва. А відтак, на переконання суду першої інстанції, позивачка позбавлена можливості повною мірою користуватися своєю власністю.
16. Крім того міський суд зауважив на встановлений висновком призначеної
у справи експертизи факт виконання відповідачем самочинного будівництва прибудови до будівлі АДРЕСА_1 , яке, своєю чергою, не відповідає вимогам будівельних норм і правил, наслідком чого стало погіршення споживчих якостей будівлі, належної ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
17. Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Альфа Спас» задоволено.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Альфа Спас» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн.
18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд мотивував своє рішення недоведеністю позовних вимог.
19. Апеляційний суд зазначив, що будівлі ТОВ «Альфа Спас» та спірна прибудова не розташовані на земельній ділянці позивачки. Суд першої інстанції не встановив дійсних меж цієї ділянки та фактичного розташування на ній будівлі аптеки, а також не з'ясував, чи перебуває самочинна прибудова в її межах.
20. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим та не відповідає фактичним даним справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року у вказаній справі.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
23. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
25. Підставою касаційного оскарження заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених упостановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. На переконання заявниці касаційної скарги, районний суд прийняв рішення виключно щодо однієї позовної вимоги, а саме про усунення перешкод
у користуванні земельною ділянкою, позовна вимога про усунення перешкод
у здійсненні права власності на будівлю, в свою чергу, залишилась не розглянутою, проте у зв'язку із тим, що рішення суду відновлювало порушене право позивачки, остання рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувала.
28. Апеляційний суд, своєю чергою, при апеляційному перегляді справи не взяв до уваги невирішену позовну вимогу, не в повній мірі встановив обставини справи, оскільки звертаючись до суду із позовом, остання вказувала не лише на порушення своїх прав як власника земельної ділянки, а і на порушення своїх прав як власника будівлі та просила суд усунути їй перешкоди у користуванні як земельною ділянкою, так і будівлею.
29. На переконання заявниці суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивачкою була порушена позовна вимога про усунення перешкод у користуванні будівлею, а не лише земельною ділянкою, а також помилково не дослідив наявні
у матеріалах справи докази на підтвердження її порушеного права як власника будівлі.
30. А відтак, оскільки апеляційний суд не дослідив і не оцінив докази у їх сукупності, права позивачки щодо користування належною їй будівлею залишаються порушеними.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 23 червня 1998 року №195/4, ОСОБА_1 на праві власності належить будівля аптеки загальною площею 236,10 кв. м. на
АДРЕСА_1 .
32. Вищевказана будівля розміщена на земельній ділянці площею 0,0204 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:150:0038, цільове призначення - для комерційного використання, яка також належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.
33. Із земельною ділянкою межує земельна ділянка площею 0,0492 га на
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:006:0009, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, власником якої є Ірпінська міська рада Київської області.
34. Відповідно до копії договору оренди земельної ділянки від 28 лютого
2019 року між Ірпінською міською радою в особі в.о. міського голови Попсуй А. В. як орендодавцем та ТОВ «Альфа Спас» як орендарем, укладено договір оренди, предметом якого є оренда земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:006:00009, площа земельної ділянки 0,0492 га, землі житлової та громадської забудови.
35. На вищевказаній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, кафе-бар-магазин, земельна ділянка передається в оренду - об'єкти комунальної власності відсутні. Договір укладено на 5 (п'ять) років (до
29 травня 2023 року). Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
36. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «Альфа Спас» є діючим, у стані припинення не перебуває; засновниками товариства та кінцевими бенефіціарними власниками є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
37. Уповноважений представник товариства - ОСОБА_6 - керівник. Державна реєстрація товариства проведена 07 вересня 2004 року за
№ 1 065 102 0000 000473.
38. Відповідно до матеріалів Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області (далі - Інспекція), які долучені до справи, встановлено, що 20 березня 2019 року до Інспекції надійшло звернення Відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради про проведення перевірки на предмет дотримання вимог містобудівного законодавства на об?єкті будівництва за адресою АДРЕСА_1 (надалі - об?єкт будівництва).
39. 25 березня 2019 інспектор здійснила виїзд на об'єкт будівництва та провела перевірку вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
40. За результатами перевірки складено Акт № 05042019/1, протокол
№ Л-З-0504/1 від 05 квітня 2019 року, протокол № Л-З-0504/2 від 05 квітня 2019 року, протокол № Л-З-0504/3 від 05 квітня 2019 року, припис № C-0504/1 від 05 квітня
2019 року.
41. Вищезазначеним актом встановлено, що на об?єкті за адресою: АДРЕСА_1, виконуються будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі/кафе-бар-магазин з добудовою та облаштуванням окремої вхідної групи.
42. В ході перевірки встановлено, що замовником виконано роботи без документу, що надає право на виконання будівельних робіт (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками СС1).
43. Замовником виконуються будівельні роботи без отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки. Будівельні роботи виконуються без розроблення та затвердження проектної документації.
44. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №721/02-2024 від 22 лютого 2024 року виконане ТОВ «Альфа Спас» самочинне будівництво прибудови до будівлі АДРЕСА_1 не відповідає вимогам будівельних норм і правил. Перелік невідповідносте наведено
в таб. 2 до даного висновку. Споживчі якості будівлі
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , наведені в таб. 3, погіршились внаслідок самочинної прибудови до сусідньої будівлі
АДРЕСА_1 , що належить ТОВ «Альфа Спас».
45. Відомості щодо порушення меж сусідньої земельної ділянки, що належить позивачці, відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
46. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
47. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
48. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
49. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
50. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
51. Спірні правовідносини у справі, що переглядається виникли щодо усунення позивачці перешкод у користуванні належною останній на праві власності земельною ділянкою та будівлею, розміщеною на такій земельній ділянці шляхом знесення самочинно збудованої прибудови.
52. Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що відповідач без правових підстав здійснив прибудову на суміжній ділянці, чим порушив права позивачки як власниці земельної ділянки та будівлі, зокрема через погіршення її споживчих якостей.
53. Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд мотивував своє рішення недоведеністю позовних вимог, оскільки існуючі будівлі відповідача не знаходяться на земельній ділянці, належній позивачці, прибудова також не знаходиться на земельній ділянці позивачки.
54. З огляду на вищезазначене, на переконання апеляційного суду, з урахуванням невстановлення дійсних меж земельної ділянки та розташування на ній (з прив'язкою до місцевості) будівлі аптеки, використовуваної позивачкою для здійснення підприємницької діяльності, а також обставин, чи дійсно самочинна прибудова знаходиться на земельній ділянці позивачки, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
55. З таким висновком колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
56. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
57. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
58. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
59. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
60. Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
61. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
62. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).
63. Відтак, правовою підставою знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
64. Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров'ю людини, тощо.
65. Схожі за своїм змістом висновки викладені у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18) та постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі
№ 361/765/16-ц (провадження № 61-33103св18), від 02 лютого 2022 року у справі
№ 521/16974/17 (провадження № 61-9290св21), від 17 січня 2022 року у справі
№ 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).
66. Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (постанови Верховного Суду
від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18);
від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18)).
67. У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 369/8792/16 (провадження
№ 61-21385св18) Верховний Суд зробив висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).
68. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок здійснення самочинної добудови відповідачем були порушені її права як власника суміжної земельної ділянки, а також як власника розміщеної на ній будівлі аптеки.
69. Апеляційний суд, своєю чергою, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в обґрунтування судового рішення послався виключно на те, що існуючі будівлі ТОВ «Альфа Спас», як і відповідна добудова, не знаходяться на земельній ділянці, належній останній, відповідно, вважав недоведеним порушення відповідачем права власності позивачки на земельну ділянку.
70. Водночас апеляційним судом не надано оцінки обставинам порушення відповідачем права власності позивачки на будівлю, розташовану на земельній ділянці останньої, внаслідок вчинення самостійної добудови до сусідньої будівлі
АДРЕСА_1 , про що, зокрема, зазначалось у змісті позовної заяви.
71. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
72. В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
73. Таким чином, Київський апеляційний суд під час апеляційного розгляду справи не врахував наявні у матеріалах справи докази на підтвердження порушення права власності позивачки на нерухоме майно (будівлі аптеки) внаслідок здійснення спірної добудови, яке, в свою чергу, отримало прояв у неможливості належної експлуатації такої будівлі, що, зокрема, підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №721/02-2024 від 22 лютого 2024 року, відповідно до змісту якої виконане ТОВ «Альфа Спас» самочинне будівництво прибудови до будівлі АДРЕСА_1 Київської області не відповідає вимогам будівельних норм і правил.
74. Більше того, апеляційним судом помилково не взято до уваги встановлений вищезазначеною експертизою факт погіршення споживчих якостей будівлі АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 саме внаслідок самочинної прибудови до сусідньої будівлі АДРЕСА_1 , належної ТОВ «Альфа Спас»
75. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, обмежившись лише відсутністю підтвердження факту порушення меж земельної ділянки позивачки суміжним землекористувачем.
76. З урахуванням встановленого судом першої інстанції факту порушення прав позивачки як власника будівлі, яке отримало свій прояв, зокрема, у погіршенні споживчих якостей будівлі саме внаслідок самочинної прибудови, здійсненої відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками міського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та усунення перешкод
у здійсненні ОСОБА_1 права власності.
77. Апеляційний суд, в свою чергу, відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності факту порушення прав позивачки, оцінку зібраних у справі доказів не здійснив, що, на переконання колегії суддів, свідчить про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду.
78. Відтак суд першої інстанції, вирішуючи спір, надав належну оцінку доказам, встановив усі обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, а тому, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції було помилково скасовано апеляційним судом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
80. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо судових витрат
81. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
82. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у розмірі 1 681,60 грн зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги, слід стягнути з ТОВ «Альфа Спас».
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року скасувати.
3. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 липня 2024 рокузалишити в силі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Спас» (ЄДРПОУ 33099701) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович