03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 707/2433/22
провадження № 61-4498св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Карпенко О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення.
2. Позов обґрунтовано тим, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 15 травня 2007 року розірвано, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
3. 11 липня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір про розподіл майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколовою О. М., зареєстрований в реєстрі за № 1144.
4. Пунктом 1 договору передбачено, що спільне майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями в с. Старосілля Городищенського району Черкаської області, загальною площею 186,2 кв. м, житловою площею 59,8 кв. м, яке належить на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Городищенською держнотконторою від 14 вересня 2005 року за реєстром 1372 та зареєстровано в Городищенському виробничому відділку комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі № 4 за реєстром № 934, вартість якого складає 335 420 грн.
5. Дане майно складається з житлового будинку цегляного, загальна площа якого становить 186,2 кв. м, житлова 59,8 кв. м, в поетажному плані позначений літерою «А-2», ганок - 2 шт, підвал - «пд.», сарай - «Б», погріб - № 3, погріб під сараєм - №4, теплиця - «В», вбиральна - № 7, огорожа - № 6, 9-14, замощення - «І», навіс - «Г», навіс - «Д», навіс - «Е», свердловина - № 8.
6. Вказане майно розділено в наступному порядку: у власності відповідача залишено 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами на суму 167 710 грн, у власності позивача залишено 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами на суму 167 710 грн.
7. Пунктом 4 договору сторонами підтверджено, що майно, яке розділено за цим договором, є їх спільною частковою власністю.
8. Після розлучення та розподілу майна у вказаному вище будинку продовжує проживати відповідач. При цьому він змінив замки в будинку, господарських спорудах та не пускає її до даного будинку та господарських споруд. Відповідач заважає володіти та користуватися її власністю шляхом не допуску до будинку. Вказувала, що неодноразово зверталася до відповідача із різними варіантами щодо спільного користування, розподілу будинку із надвірними спорудами, який перебуває у спільній частковій власності, але він не погодився на жодну пропозицію та не надав своїх варіантів користування.
9. Таким чином, відповідач не тільки категорично відмовляється встановити порядок користування зазначеним майном мирним шляхом, але й не надає їй користуватись своєю власністю.
10. В порядку досудового врегулювання спору вона зверталася до відповідача із проханням усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, однак, позитивного результату дане звернення не дало. Крім того, вона намагалася в черговий раз зайти до свого домоволодіння 05 серпня 2022 року, однак, відповідач не дозволив їй здійснити це та викликав працівників поліції.
11. Враховуючи викладене просила суд усунути їй перешкоди у користуванні належною їй на праві власності 1/2 частиною житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 шляхом вселення її до даного будинку; зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 комплект ключів від вхідних дверей житлового будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
13. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що будь-яких належних та достатніх доказів на доведення підставності позовних вимог позивачем не надано. Зокрема, жодним чином не доводено те, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні житловим будинком. Судом також не встановлено порушення прав позивача зі сторони відповідача щодо заміни ключів у вхідних дверях житлового будинку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
15. Усунуто перешкоди у користуванні житловими та нежитловими приміщеннями, шляхом вселення ОСОБА_1 до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
16. Зобов'язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 комплект ключів від вхідних дверей спірного житлового будинку.
17. Здійснено розподіл судових витрат.
18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.
19. Вирішуючи спір, апеляційний суд зазначив, що відповідач змінив замки в будинку, господарських спорудах, чим чинить перешкоди позивачу у користуванні спірним домоволодінням, не надаючи можливості мати ключі від усіх приміщень, тим самим перешкоджаючи у вільному доступі позивачці до житлового будинку та всіх приміщень і споруд. При цьому під час розгляду справи відповідач вказані обставини не спростував.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. У квітні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
24. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 654/761/15-ц, від 06 квітня 2020 року в справі № 754/14843/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Також заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки суд, здійснюючи розподіл судових витрат, стягнув з нього судовий збір, водночас матеріали справи містять докази про звільнення його від судових витрат в силу закону.
26. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що після укладення договору про розподіл майна подружжя позивачка перестала користуватись даним домоволодінням як житлом та протягом 14 років повністю самоусунулась від утримання вказаного майна.
27. Заявник вказує, що у 2022 році отримав пропозицію від ОСОБА_1 щодо спільного порядку користування домоволодінням. Він відповів, що запропонований позивачкою порядок користування спільним майном технічно не обґрунтованим, оскільки за 14 років його проживання у вказаному домоволодінні та непроживання позивачки він створим нову сім'ю, в якій народилась дитина.
28. Зазначає, що у зв'язку із специфічною архітектурою домоволодіння лише після залучення спеціаліста, який володіє спеціальними знаннями, та дачі ним відповідного висновку щодо можливих варіантів поділу можливо визначити порядок користування.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
29. У травні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договору про розподіл майна подружжя житлового будинку від 11 липня 2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколовою О. М., зареєстрований в реєстрі № 1144, є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями в с. Старосілля, Городищенського району (на даний час Черкаського району), загальною площею - 186,2 кв. м, житловою площею 59,8 кв. м, по 1/2 (одній другі) частині, що не заперечується відповідачем у справі.
31. Згідно з довідкою № 975 від 03 жовтня 2022 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані: з 16 листопада 2005 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з 28 грудня 2011 року ОСОБА_1 .
32. Відповідно до акта № 15 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 17 лютого 2023 року у будинку по АДРЕСА_1 фактично проживають: ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 , яка зареєстрована в будинку з 28 жовтня 2022 року.
33. Будинковолодіння належить на праві спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_1 добровільно виселилась із даного домоволодіння у 2009 році та фактично проживає по АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 одноособово здійснює догляд за домоволодінням. З 2009 року ОСОБА_1 участі в утриманні та догляді вказаної нерухомості не брала. В будинку були проведені ремонтні роботи, кошти ОСОБА_1 не відшкодувала. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету на предмет вселення, при цьому ніяких документів не пред'явила.
34. Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов станом на дату складання акту 03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , її мати ОСОБА_6 не проживає.
35. 05 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, в якому пропонувала: усунути перешкоди в користуванні житловим будинком із надвірними спорудами; передати ключі від вхідних дверей до житлового будинку та всіх ключів, які є в його розпорядженні стосовно спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 та надвірних споруд (сараї, погріб, вхідна калітка, гаражі та ін.); не чинити перешкоди у користуванні вказаним житловим будинком та надвірними спорудами, а також залишити у її користуванні 2 поверх, ванну, туалет, коридор та кухню, третій поверх та погріб залишити у спільному користуванні, розподіли надвірні споруди, з проханням висловити пропозицію з даного листа до 22 серпня 2022 року і у разі непогодження із запронованим варіантом користування спільним будинком запропонувати свій. Повідомляє, що має намір до 01 вересня 2022 вселитися в частину спірного будинку та користуватися нею на праві співвласника. У разі залишення даного листа без реагування буде змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
36. Відповідач ОСОБА_2 , отримавши звернення ОСОБА_1 , надав 17 серпня 2022 року відповідь, посилаючись на те, що після укладення 11 липня 2009 року договору, виділу часток в натурі не було, вона перестала користуватися домоволодінням по АДРЕСА_1 як житлом, повністю припинила спілкування та протягом 13 років повністю самоусунулася від утримання спільного майна і не доручила та не поклала такий обов'язок на іншу особу. Із змісту вказаної відповіді також вбачається, що запропонований порядок користування спільним майном його не влаштовує, оскільки він технічно не обгрунтований. Більше того, гаражі не ввійшли до предмету договору, оскільки вони збудовані ним на власні кошти та являються його приватною власністю. Після залучення спеціліста, який володіє спеціальними знаннями та дачі ним висновку щодо можливих варіантів поділу майна, чи порядку його користування, можливо вирішити спір. Він не володіє такими знаннями та не може запропонувати ніяких варіантів.
Позиція Верховного Суду
37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
38. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
42. У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
43. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
44. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
45. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
46. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
47. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
48. Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
49. Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
50. Право власності є непорушним (стаття 321 ЦК України).
51. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (стаття 358 ЦК України).
52. Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
53. Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
54. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
55. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
56. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
57. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
58. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
59. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 05 серпня 2022 року зверталася до відповідача про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення (а. с. 24), проте листом від 17 серпня 2022 року відповідач фактично відмовив їй у цьому (а. с.25).
60. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив із того, що співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.
61. Мотивуючи судове рішення, апеляційний суд правомірно зазначив, що підставою для наявності задоволення позовних вимог є те, що відповідач змінив замки в будинку, господарських спорудах, чим чинить перешкоди позивачу у користуванні спірним домоволодінням, не надаючи можливості мати ключі від усіх приміщень, тим самим перешкоджаючи у вільному доступі позивачці до житлового будинку та всіх приміщень і споруд.
62. У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22 вказано, що заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від будинку тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.
63. Таким чином, оскільки позивачці належить 1/2 частина домоволодіння і вона як співвласник майна має право користуватися та розпоряджатися належним їй майном, з урахуванням наявних перешкод у користуванні зі сторони відповідача, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
64. Доводи заявника про те, що за час відсутності позивачки протягом 14 років він створив нову сім'ю з якою проживає у спірному домоволодінні, що унеможливлює користування вказаним майном позивачкою, відхиляються колегією суддів, оскільки ОСОБА_1 є співвласником майна, а тому недопущення останньої до належного їй майна є порушенням права власника на володіння та користування майном.
65. Посилання заявника на незгоду із запропонованим позивачкою порядком користування майном не є підставою для позбавлення ОСОБА_1 доступу до належного їй майна.
66. Інші доводи заявника щодо незгоди із висновком апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
67. Разом із тим, під час касаційного перегляду справи знайшли підтвердження доводи заявника щодо помилкового стягнення апеляційним судом з нього судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, оскільки він є інвалідом 2 групи.
68. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , подаючи клопотання про передачу справи на розгляд до іншого суду, додав до клопотання копію пенсійного посвідчення, з якого вбачається, що він є інвалідом 2 групи (дата видачі 02 лютого 2018 року; термін дії - безстроково).
69. Також з матеріалів справи вбачається, що згідно пенсійного посвідчення, доданого ОСОБА_1 до позовної заяви, остання має 2 групу інвалідності.
70. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, стягнув з ОСОБА_2 на користь держави витрати по оплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 984,80 грн та за апеляційний перегляд справи в сумі 2 977,20 грн.
71. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
72. Положеннями частини шостої статті 141 ЦПК України визначено, що якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
73. Отже, оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, тому апеляційний суд помилково стягнув такі з відповідача, оскільки відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
74. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
75. Враховуючи те, що апеляційним судом помилково стягнуто судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій з відповідача, тому шостий абзац резолютивної частини підлягає зміні.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Черкаського апеляційного суду від 13 березня 2025 року в частині розподілу судових витрат змінити.
3. У резолютивній частині постанови Черкаського апеляційного суду від 13 березня 2025 року абзац шостий викласти в наступній редакції: «Судові витрати по справі компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович