10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 684/381/24
провадження № 61-1945св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - Старосинявська селищна рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою адвоката Нечипорук Інни Сергіївни як представника ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року у складі судді Волошина Р. Р. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Старосинявської селищної ради від 07 червня 2024 року № 97/2024-р/к щодо звільнення її з 17 червня 2024 року з посади діловода сіл Заставці, Щербані, Чехи, Ілятка, Красносілка Старосинявської селищної ради та поновити її із 17 червня 2024 року на раніше займаній посаді діловода; стягнути з Старосинявської селищної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 червня 2024 року до 25 жовтня 2024 року в розмірі 42 911,00 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що з 2016 року до червня 2024 року вона перебувала у трудових відносинах з Старосинявською селищною радою, обіймала посаду діловода сіл Заставці, Щербані, Чехи, Ілятка, Красносілка Старосинявської селищної ради. 17 квітня 2024 року відповідач повідомив про наступне звільнення, оскільки посада діловода виведена зі структури, чисельності апарату селищної ради на підставі рішення від 09 квітня 2024 року № 88-49/2024. Деяким звільненим працівникам, які були на посаді діловода, було запропоновано нові посади в апараті ради, а позивачу пропозиції працевлаштування не надали. Вважає звільнення незаконним, оскільки роботодавець не пропонував їй наявні в Старосинявській селищній раді вакансії та роботи, які вона могла б виконувати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Старосинявський районний суд Хмельницької області рішенням від 25 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України проведено відповідно до вимог закону.
У період з 17 квітня до 17 червня 2024 року у Старосинявській селищній раді не було вакантних посад, рівнозначних або нижчих, які відповідали б професії та кваліфікації позивача. На посади осіб місцевого самоврядування призначає селищний голова на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України, і які мають вищі кваліфікаційні вимоги, ніж кваліфікація позивача. Роботодавець не зобов'язаний пропонувати працівнику посаду вищого рівня.
Позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку є похідними, тому задоволенню також не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Хмельницький апеляційний суд постановою від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Нечипорук І. С., залишив без задоволення, а рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Посади діловодів Старосинявської селищної ради не були передбачені новим штатним розписом, іншої вакантної роботи, яку позивач могла б виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, не було.
Прийняття на службу в селищну раду на посади спеціалістів ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради в умовах воєнного часу здійснюється тільки за заявами осіб, які виявили бажання займати такі посади, і у керівника ради немає обов'язку пропонувати такі посади як вакантні при скороченні штату технічним працівникам.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Нечипорук І. С. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року (повний текст якої складено 20 січня 2025 року) та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Велико Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 та постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 577/3997/15-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 759/18281/21, від 20 лютого 2024 року у справі № 915/754/21.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач не надав позивачу переліку вакантних посад, які були в раді станом на 17 квітня 2024 року і до дня її звільнення. Зокрема, в селищній раді були вакантними посада водія і 8 посад спеціаліста ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост Стяросинявської селищної ради, які позивачу запропоновані не були.
У період дії воєнного стану особи призначаються на посади в органах місцевого самоврядування без конкурсного відбору. Оскільки конкурс не проводився, то інформація про наявні посади не публікувалася, а тому позивач не могла отримати інформацію про вакантні посади спеціалістів ІІ категорії. Суди безпідставно дійшли висновку про відсутність у роботодавця обов'язку повідомити ОСОБА_1 про наявність цих посад.
Крім того, роботодавець не з'ясував, чи є у ОСОБА_1 водійське посвідчення, та не запропонував їй посаду водія з власних припущень.
В лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив Стяросинявської селищної ради, мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.
На момент попередження позивача про звільнення і до дня її звільнення у структурі селищної ради не було рівнозначних або нижчих посад, які відповідали б професій і кваліфікації ОСОБА_1 .
Посада спеціаліста ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост є вищою посадою, призначення на неї відбувається за іншою процедурою. Відповідач не повинен був пропонувати вищі посади.
У відповідача немає документа про закінчення ОСОБА_1 навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів, інформації про наявність посвідчення водія, тому посада водія не могла їй пропонуватись. Посада водія не відповідає професії та кваліфікації ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням Старосинявського селищного голови від 31 березня 2016 року № 64/2016 позивач ОСОБА_1 прийнята на посаду діловода села Заставці, Щербані, Чехи, Ілятка, Красносілка Старосинявського району Хмельницької області Старосинявської селищної ради з 01 квітня 2016 року.
У штатному розписі апарату Старосинявської селищної ради було передбачено 16 посад діловодів.
Рішенням 49-ї сесії чергової сесії восьмого скликання Старосинявської селищної ради від 09 квітня 2024 року № 88-40/24 внесено зміни до рішення 3-ї сесії Старосинявської селищної ради від 29 грудня 2015 року № 52 «Про затвердження структури загальної чисельності апарату Старосинявської селищної ради та витрат на їх утримання», викладено додаток до рішення у вигляді структури чисельності апарату виконавчого комітету Старосинявської селищної ради та виконавчих органів ради у новій редакції.
Розпорядженням секретаря Старосинявської селищної ради від 17 квітня 2024 року №101/2024-р внесено зміни до штатного розпису Старосинявської селищної ради на 2024 рік, який ведено в дію з 09 квітня 2024 року, де передбачено 82 штатні одиниці, серед яких посади діловода немає.
Відповідно до штатного розпису Старосинявської селищної ради на 2024 рік станом на 17 червня 2024 року в апараті посади діловода не передбачені, ці посади скорочено зі штату селищної ради.
17 квітня 2024 року позивача письмово попереджено про можливе звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штатних одиниць відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, на якому позивач особистим підписом засвідчила про попередження із зазначенням дати.
Розпорядженням секретаря Старосинявської селищної ради № 97/2024 від 07 червня 2024 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » позивача звільнено з займаної посади діловода села Заставці, Щербані, Чехи, Ілятка, Красносілка Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області з 17 червня 2024 року на підставі статті 40 КЗпП України та Рішення 49-ї сесії чергової сесії восьмого скликання Старосинявської селищної ради від 09 квітня 2024 року № 88-40/24.
Із часу попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення і до дня звільнення відповідач вакантні посади їй пропонував.
У період з 17 квітня до 17 червня 2024 року у Старосинявській селищній раді були вакантними такі посади: селищний голова; заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради; староста сіл Залісся, Подоляни; начальник відділу освіти, молоді, спорту та культури; начальник відділу культури, національностей, релігії та туризму; головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та звітності; головний спеціаліст відділу правового забезпечення діяльності ради.
18 квітня 2024 року на посади спеціалістів ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост Старосинявської селищної ради були призначені 8 осіб, які обіймали посади діловодів та були звільнені 17 квітня 2024 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Процедура звільнення працівника в разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Розірвання трудового договору за цією підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Під час вирішення спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури. (Постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21 (провадження № 61-10117св23)).
Суди встановили, що 17 квітня 2024 року Старосинявська селищна рада внесела зміни до штатного розпису на 2024 рік, де передбачено 82 штатні одиниці, серед яких посади діловода, яку займала ОСОБА_1 , немає.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказувала, зокрема, на те, що 18 квітня 2024 року вісім осіб, які також обіймали посади діловодів, були призначені на посади спеціалістів ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост апарату Старосинявської селищної ради, однак позивачу таку посаду позивач не пропонував.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 вакантні посади не пропонувались.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди послалися на те, що на час скорочення не було рівнозначних чи нижчих вакантних посад для позивача, а посади органу місцевого самоврядування, зокрема спеціаліста ІІ категорії, передбачають інший порядок призначення та вищі кваліфікаційні вимоги. Позивач заяву на їх зайняття не подавала, тоді як інші діловоди були призначені саме за власними заявами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова може призначати осіб на посади та звільняти з посад в органах місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п'ятою, шостою статті 10 цього Закону.
Згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Отже, у період дії воєнного стану конкурси на посади осіб місцевого самоврядування фактично не проводяться, а призначення здійснюється за рішенням селищного голови, у тому числі за заявами працівників. Разом із тим, така обставина не звільняє роботодавця від виконання вимог статті 49-2 КЗпП України щодо надання пропозиції працівнику, який підлягає звільненню у зв'язку зі скороченням, усіх наявних вакансій, які він може обіймати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду.Виконання цього обов'язку не може залежати від подання працівником заяви про призначення на посаду.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, судине дослідили ні вимог до конкретних посад в органі місцевого самоврядування, ні відповідності позивача цим вимогам, обмежившись лише посиланням, що такі посади мають вищі кваліфікаційні вимоги.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, належним чином не дослідив наявних в матеріалах справи доказів, зокрема про освіту позивача, досвід та професійні навички, не з'ясував, чи були позивачу запропоновані всі наявні вакансії, які вона могла б виконувати, у зв'язку з чим зробив передчасний висновок про те, що відповідач належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування позивача, у зв'язку з чим постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню.
Позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку є похідними, тому постанова суду в цій частині також підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Апеляційний суд не виконав вимог, передбачених процесуальним законодавством щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, постанова суду не є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Нечипорук Інни Сергіївни як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов