Рішення від 02.09.2025 по справі 916/185/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/185/25

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

До відповідача: Громадської організації «Садівничий масив «Магістраль» (67540, Одеська обл.,Лиманський р-н, с.Кремідівка, просп. 40-річчя Перемоги, буд.1, код ЄДРПОУ - 20995350)

про визнання недійсним рішення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Олефіренко О.О.

Представники сторін:

Від позивача: Племениченко А.В. - на підставі ордера серії ВН №1462521 від 21.01.2025р.;

Від відповідача: Бакулін О.Ю.- на підставі ордера серії АА №1538581 від 03.02.2025р.;

В засіданні брали участь:

Від позивача: Племениченко А.В. - на підставі ордера серії ВН №1462521 від 21.01.2025р.;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивачка - ОСОБА_1 , звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації (далі - ГО) «Садівничий масив «Магістраль» про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів ГО «Садівничий масив «Магістраль», оформленого протоколом №5 від 05.11.2023р. в частині виключення ОСОБА_1 з членів ГО.

Ухвалою суду від 27.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/185/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.02.2025р. Ухвалою суду від 18.02.2025р. підготовче засідання відкладено на 11.03.2025р. Ухвалою суду від 11.03.2025р. відкладено підготовче засідання на 01.04.2025р.

21 березня 2025р. від ГО «Садівничий масив «Магістраль» до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В обгрунтування клопотання відповідач зазначає, що сторонами спору, що розглядається в межах справи №916/185/25 є фізична особа - ОСОБА_1 та юридична особа - ГО «Садівничий масив «Магістраль», у зв'язку із чим, виходячи з суб'єктного складу сторін, справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Також, відповідач послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.01.2021р. у справі №127/21764/17, згідно якого «У разі виникнення спору щодо порушення об'єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об'єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд у разі оскарження громадянином актів і дій таких об'єднань.

Можна зробити висновок, що внутрішньостатутною діяльністю громадського об'єднання (громадської організації) є питання її створення, визначення напряму діяльності, реалізація прав її членів на участь у такій діяльності у правовідносинах, що не є за своїм змістом цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.

Тому набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності, тоді як звільнення з роботи керівника громадської організації чи найманих працівників є реалізацією повноважень громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, на які поширюється юрисдикція суду».

Позивачка проти закриття провадження у справі №916/185/25 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України заперечує, посилаючись на те, що позиція відповідача є неактуальною, адже згідно із сталою судовою практикою спори між членами громадських організацій та такими організаціями, що випливають із порушення корпоративних прав, розглядаються в порядку господарського судочинства.

Зокрема, позивачка посилається постанову Верховного Суду від 06.03.2025р. у справі №916/596/23, у якій спірні правовідносини виникли між фізичною особою та громадською організацією щодо оскарження рішень вищого органу управління зазначеної громадської організації - конференції, оформлених протоколом, а підставою звернення до суду було порушення прав позивача, як члена громадської організації, з огляду на те, що на оскаржуваній конференції прийнято рішення про припинення повноважень попереднього складу правління за участю позивача.

Так, у зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Отже, справа розглядалася за правилами господарського судочинства.

Також, позивачка послалася на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 11.03.2025р. у справі №906/370/22, від 04.02.2025р. у справі №911/1744/23, від 16.01.2025р. у справі №916/3159 /22, у яких позивачами були фізичні особи, відповідачами - юридичні особи, членами яких були позивачі, а предметом спору був спір про реалізацію корпоративних прав позивача. Всі ці справи розглядалися за правилами господарського судочинства.

Розглянув клопотання відповідача про закриття провадження у справі №916/185/25, заслухав думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

У розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.

Судова практика Європейського суду з прав людини право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.

Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Правила юрисдикції визначені процесуальними законами, які регламентують предметну та суб'єктну юрисдикцію адміністративних, господарських та цивільних судів.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі №127/21764/17 та від 23.03.2021р. у справі №367/4695/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, ознаками господарського спору є те, що: 1) спір виник із правовідносин, що врегульовані нормами цивільного та господарського права; 2) вимога ініціатора звернення до суду зумовлена прагненням відновити своє порушене приватне (цивільне чи господарське) суб'єктивне право та/або захистити приватний (цивільно- чи господарсько-правовий) інтерес; 3) процесуальне законодавство містить пряму норму, згідно з якою відповідний спір належить до юрисдикції саме господарських судів; 4) у процесуальному законі відсутня пряма норма, яка визначає юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові від 08.11.2023р. у справі №201/1077/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наголосив, що спір між членом (учасником) юридичної особи та цією ж юридичною особою, пов'язаний з діяльністю та управлінням останньої, є корпоративним, тому відповідно до ст. 20 ГПК України підлягає розгляду господарським судом.

У постанові від 01.07.2025р. у справі №916/1986/24 ( справа аналогічна зі справою (16/185/25 та розглядалася в порядку господарського судочинства ) Верховний Суд зауважив, що у справі №295/1503/20 суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач виключений з членів громадської організації, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Водночас постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.02.2022р. рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

При цьому, Верховний Суд також послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі №127/21764/17 та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024р. у справі №301/1637/16-ц.

Враховуючи все викладене вище, суд вважає, що справа №916/185/25 має розглядатися в порядку господарського судочинства, отже, підстави для закриття провадження у цій справі на підставі п.1.ч.1 ст.231 ГПК України - відсутні.

Протокольною ухвалою суду від 01.04.2025р. оголошено перерву у судовому засіданні до 03.04.2025р. Ухвалою суду від 03.04.2025р.. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.04.2025р. Протокольно ухвалою суду від 29.04.2025р. судове засідання відкладено на 05.05.2025р. Ухвалою суду від 05.05.2025р. зупинено провадження у справі №916/185/25. Ухвалою суду від 15.07.2025р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 07.08.2025р. Ухвалою суду від 07.08.2025р. відкладено судове засідання на 02.09.2025р.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 13.02.2025р., поясненнях, що надійшли до суду 25.03.2025р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 04.02.2025 р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 17.02.2025р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивачка у справі - ОСОБА_1 , зазначає, що вона є членом ГО «Садівничий масив «Магістраль», що підтверджується членською книжкою.

Як стало відомо позивачці, 05.11.2023р. відбулися позачергові загальні збори членів ГО «Садівничий масив «Магістраль» з порядком денним : 1). Обрання головуючого та секретаря на позачергових зборах; 2). Звіт щодо результатів роботи робочої групи, і як навести лад в обліку надходження коштів; 3). Процедура виключення з числа садоводів членів масиву; 4). Обрання та призначення виконуючого обов'язків голови ГО «Садівничий масив «Магістраль»; 5). Підготовка до проведення позачергових загальних зборів з виборів Голови Ради, підготовка змін до Статуту та Статуту в цілому в новій редакції; 6).обговорення та пропозиція щодо відновлення свердловини, щодо розділення масиву на дві юридичні особи заради мирного співіснування, прийняття рішення щодо спільного користування спільним майном та землею загального користування.

Прийняті на позачергових зборах рішення оформлені протоколом №5 від 05.11.2023р. Додатком до Протоколу список членів СМ «Магістраль, що приймали участь у позачергових загальних зборах 01.11.2023р., який складається з 82 осіб та містить їх підписи.

Позивачка зазначає, що її про проведення позачергових загальних зборів членів ГО «Садівничий масив «Магістраль» повідомлено не було та не було надано порядку денного цих зборів, що є порушенням п.4.2.2. Статуту ГО в чинній на той час редакції, згідно якого про місце і час проведення чергових загальних зборів (конференції уповноважених) всі члени СМ «Магістраль» мають бути повідомлені не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення загальних зборів ( конференції уповноважених). За організацію та формування порядку денного чергових загальних зборів (конференції уповноважених) несе відповідальність Голова Ради «Магістраль».

Члени СМ «Магістраль» мають право не пізніше ніж за 10 (десять) днів до проведення чергових зборів (конференції уповноважених) внести пропозиції до порядку денного Загальних зборів, повідомивши про це Голову Ради СМ «Магістраль» у письмовому вигляді (п.4.3 Статуту).

Позачергові загальні збори (конференція уповноважених) можуть бути скликані на вимогу Голови Ради СМ «Магістраль», Ради СМ «Магістраль», Ревізійної комісії або членів СМ «Магістраль», що в сукупності володіють не менш ніж 1/3 голосів (п.4.3.1. Статуту).

Засідання загальних зборів (конференції уповноважених) вважаються повноважними за умови присутності більше половини зареєстрованого складу членів СМ «Магістраль» або уповноважених. Норма представництва уповноважених 1:8 (п. 4.3.4 Статуту).

Рішення на загальних зборах (конференції уповноважених) приймаються простою більшістю від числа присутніх членів СМ «МАГІСТРАЛЬ» (п.4.3.5 Статуту).

Рішення щодо внесення змін до Статуту, реорганізацію або ліквідацію ухвалюються відкритим голосуванням не менше як 3/4 голосів присутніх на Загальних зборах... (п.4.3.6 Статуту).

Також, позивачка зазначає, що оскільки п.2.1. Статуту визначено, що головною метою (діяльності організації) є задоволення та захист своїх законних, соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів своїх членів, для покращення умов життя, підвищення добробуту, вирішення проблем, а також з урахуванням сутності існування громадських організацій взагалі, враховуючи також права членів організації (п.3.7. Статуту) брати участь в управлінні справами СМ «Магістраль» згідно зі Статутом; обирати і бути обраними до керівних органів СМ «Магістраль»; одержувати інформацію про діяльність СМ «Магістраль»; виносити на обговорення загальними Зборами (конференції уповноважених) і Радою СМ «Магістраль» свої пропозиції, зауваження з питань діяльності СМ «Магістраль» та одержувати на них відповіді тощо, - можливе посилання на те, що Статутом не передбачається повідомлення учасників про позачергові загальні збори, є таким, що суперечить вищезазначеним цілям, а недотримання зазначених положень Статуту порушує права та охоронювані законом інтереси.

Крім того, як зазначає позивачка, судовим рішенням у справі №916/2576/21 за позовом ОСОБА_2 до СМ «Магістраль» про визнання недійсним рішення було встановлено, що «З відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань стосовно Садівничого масиву «Магістраль» вбачається, що учасниками відповідача є 399 осіб…»

Позивачка зазначає, що на час прийняття оскаржуваного рішення у Єдиному державному реєстрі містилась інформація про членів у кількості 399, і лише у квітні 2024 року було внесено зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, позивачка вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення позачергових загальних зборів від 05.11.2023р. був відсутній кворум, необхідний для визнання Загальних зборів повноважними, що є підставою для визнання такого рішення недійсним.

Позивачка також зазначила, що на позачергових зборах, що відбулися 05.11.2023р., зокрема, по п.3 порядку денного було прийнято рішення «для проведення легітимних загальних зборів, прийняття на них законних рішень, максимально, на підставі вимог Статуту, існуючого законодавства та витягу з банківського рахунку руху коштів за минулі два роки, привести кількість членів масиву у відповідність до фактичної, а в першу чергу виключити тих, хто не сплачує членські внески та інші платежі на розрахунковий рахунок масиву згідно наданого списку», п.52 якого міститься «користувач земельної ділянки № НОМЕР_2 - ОСОБА_1 ».

Таким чином, як зазначає позивачка, на позачергових зборах ГО «Садівничий масив «Магістраль», що відбулися 05.11.2023р., було прийнято рішення щодо виключення її - ОСОБА_1 з члені цієї ГО, із посиланням на несплату членських внесків та інших платежів протягом останніх двох років.

Із таким позивачка не погоджується та зазначає, що згідно з відомостями Журналу обліку надходження грошових коштів на СМ «Магістраль», ОСОБА_1 (ділянка 566) було сплачено: 18.01.2020р. за електроенергію; 08.02.2020р. членський внесок, податок на землю за 2020р.; 29.02.2020р. за електроенергію; 14.03.2020р. за електроенергію; 23.05.2020р.за воду; 11.07.2020р. за електроенергію; 01.08.2020р. за електроенергію; 22.08.2020р. за електроенергію і воду; 26.09.2020р. за електроенергію; 10.10.2020р. за воду; 24.10.2020р. за електроенерію; 25.11.2020р. за електроенергію; 19.12.2020р. за електроенергію; 23.01.2021р. за електроенергію; 06.02.2021р. за електроенергію; 13.03.2021р. членський внесок, податок на землю за 2021р., за електроенергію; 27.03.2021р. за електроенергію; 10.04.2021р. за електроенергію; 24.04.2021р. за електроенергію; 12.05.2021р. за електроенергію; 26.05.2021р. за електроенергію; 26.06.2021р. за електроенергію; 25.08.2021р. за електроенергію; 01.09.2021р. за воду; 29.09.2021р. за електроенергію; 27.10.2021р. за електроенергію; 20.11.2021р. за електроенергію; 25.12.2021р. за електроенергію; 23.01.2022р. за електроенергію; 20.02.2022р. за електроенергію; 26.02.2022р. за електроенергію; 26.03.2022р. за електроенергію та воду; 02.04.2022р. за воду; 23.04.2022р. за електроенергію; 14.05.2022р. членський внесок, податок на землю за 2022р., сплата за воду; 28.05.2022р. за електроенергію; 25.06.2022р. за електроенергію, сплата за воду; 23.07.2022р. за електроенергію; 06.08.2022р. за воду; 20.08.2022р. за електроенергію; 03.09.2022р. за воду; 24.09.2022р. за електроенергію; 15.10.2022р. за електроенергію; 22.10.2022р. за воду; 19.11.2022р. за електроенергію; 03.12.2022р. за електроенергію; 17.12.2022р. за електроенергію; 14.01.2023р. за електроенергію; 28.01.2023р. за електроенергію; 04.02.2023р. за воду; 18.03.2023р. за електроенергію; 01.04.2023р. за електроенергію; 29.04.2023р. членський внесок, податок на землю за 2023, електроенергія; 20.05.2023р. за електроенергію; 10.06.2023р. за електроенергію; 24.06.2023р. за електроенергію; 22.07.2023р. за електроенергію; 05.08.2023р. за воду; 02.09.2023р. за електроенергію; 23.09.2023р. за електроенергію; 14.10.2023р. за електроенергію; 04.11.2023р. за електроенергію; 09.12.2023р. за електроенергію; 23.12.2023р. за електроенергію.

Таким чином, як зазначає позивачка, у період 2021р.- 2023р. вона регулярно сплачувала всі належні до сплати платежі.

Щодо відсутності печатки у в садовій книжці та в журналі обліку надходження грошових коштів позивачка зазначила, що відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим… Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Штамп взагалі не є обов'язковим реквізитом жодного документу, оскільки представляє собою шаблонний відбиток, який може містити текст/табличну форму та використовується виключно для зручності.

Щодо сплати внесків та інших платежів готівкою, що на думку відповідача, є порушенням порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, позивачка зазначила, що вказане положення (відповідно до п.1), розповсюджує свою дію на юридичних осіб під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Таким чином, розповсюдження дії відповідного Положення на питання щодо оплати членських внесків є неаргументованим.

Питання щодо реєстрації журналу обліку надходження коштів є суто внутрішнім питанням діяльності юридичної особи і не має значення для даної справи.

Позивачка звернула увагу на те, що відповідно до п.3.4.6. Статуту СМ «Магістраль», затвердженого протоколом №8 Конференції уповноважених від 29.11.2016 року, який був чинним на дату прийняття оскаржуваного рішення, члени масиву можуть бути виключені із членів масиву: за систематичне порушення Статуту; не виконання рішень загальних зборів (конференції уповноважених) та Ради масиву; самовільне захоплення земель без оформлення належним чином загальновстановлених документів; за не сплату членських та інших внесків, установлених загальними зборами (конференції уповноважених), більше одного року і вважаються автоматично вибулими із членів масиву.

За таких обставин, позивачка вважає, що були відсутні підстави для виключення її з членів ГО «Садівничий масив «Магістраль», що відбулися 05.11.2023р. за зазначених у протоколі №5 від 05.11.2023р. підстав, та це є підставою для визнання недійсним прийнятого відповідачем рішення.

Позивачка також зазначає, що при оскарженні рішення позачергових загальних зборів СМ «Магістраль» від 17.12.2023р., в ході розгляду справи №916/1120/24 ОСОБА_3 стало відомо про існування Протоколу №2 засідання Ради СМ «Магістраль» від 27.01.2022р., про що він повідомив ОСОБА_1 та надав копію відзиву ГО «Садівничий масив «Магістраль», додатком до якого був вказаний протокол, для ознайомлення.

При цьому, позивачка звертає увагу на те, що раніше їй жодним чином не було повідомлено ані про існування такого рішення Ради, ані про його зміст і відповідачем не надано доказів того, що Рішення Ради від 27.01.2022р. було доведене до відома членів СМ «Магістраль» належним чином.

Посилання відповідача на те, що «за усталеною практикою таке рішення доведене до членів ГО шляхом розміщення на дошці об'яв» - не підтверджується відповідними доказами.

Згідно протоколу №2 засідання Ради СМ «Магістраль» від 27.01.2022р., Рада, у складі 7 (семи) осіб встановила, що членські внески та обов'язкові платежі сплачуються членами СМ «Магістраль» тільки на банківський рахунок. Копії квитанцій про оплату надаються відповідальній особі СМ «Магістраль» особисто або на її електронну адресу (месенджер) не пізніше, ніж через двадцять календарних днів після оплати. Оригінал квитанції зберігається особою, якою було здійснено оплату, не менше трьох років.

Відповідно до п.4.5.11 Статуту Рада розроблює та затверджує на загальних зборах положення про внески, установлює порядок визначення розмірів вступних, членських та цільових внесків, термін та порядок їх оплати.

Отже, як зазначає позивачка, положення про внески мало бути затверджене на загальних зборах ГО «Садівничий масив «Магістраль», але на загальні збори питання щодо затвердження положення про внески не виносилося, рішення з цього питання загальними зборами не приймалося. У звязку із чим позивачка вважає, що рішення Ради ГО «Садівничий масив «Магістраль», оіормлене протоколом №2 від 27.01.2022р. є нікчемним.

Позивачка також зазначає, що щонайменше 140 членів ГО «Садівничий масив «Магістраль» сплачували готівкою членські внески, оплачували інші обов'язкові платежі, в тому числі податок на землю, фіксуючи цю інформацію за допомогою журналу.

Щодо посилання відповідача на неможливість повідомлення про позачергові загальні збори як колишнього члена Громадської організації, який автоматично вибув у зв'язку з несплатою внесків, позивачка зазначає, що, по-перше, відсутні підстави для виключення її зі складу членів ГО, по-друге - питання щодо виключення її зі складу членів ГО було одним із основних пунктів у порядку денному позачергових загальних зборів, тому не могло бути вирішено до прийняття рішенням загальних зборів членів ГО «Садівничий масив «Магістраль».

Враховуючи все викладене, позивачка просить суд визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів ГО «Садівничого масиву «Магістраль», яке оформлено протоколом № 5 від 05 листопада 2023 року, в частині виключення ОСОБА_1 з членів Садівничого масиву «Магістраль».

Відповідач проти позову заперечую, посилаючись на те, що ГО «Садівничий масив «Магістраль» є юридичною особою, яка утворена та діє відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання», згідно зі ст. 1 якого громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Стаття 11 Закону України «Про громадські об'єднання» визначає вимоги до статуту, як основного внутрішнього акту громадського об'єднання, зокрема порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників).

Як зазначає відповідач, ГО «СМ «Магістраль» на день прийняття оскаржуваного рішення позачерговими загальними зборами діяло на підставі Статуту в редакції від 29.11.2016 р., відповідно до п. 4.1. якого створюються такі органи управління: Загальні збори або конференція уповноважених ГО «СМ «Магістраль», Рада ГО «СМ «Магістраль», Ревізійна комісія ГО «СМ «Магістраль», контрольна -наглядова рада.

Відповідно до п. 4.2. Статуту вищим органом управління ГО «СМ «Магістраль» є загальні збори або конференція уповноважених членів ГО.

Згідно з п.п.4.2.1. Статуту загальні збори можуть бути як чергові, так і позачергові. Чергові загальні збори (конференція уповноважених) скликаються Головою СМ «Магістраль» не рідше одного разу на рік.

Відповідач зазначає, що п.п. 4.2.2 Статуту визначений порядок повідомлення членів ГО «СМ «Магістраль» лише про чергові загальні збори.

Підпунктом 4.3.1. Статуту визначений порядок скликання позачергових зборів, який не містить порядку повідомлення та не встановлює такого повідомлення.

Згідно з пп. 4.3.3.Статуту загальні збори вважаються повноважними, якщо на них більше половини зареєстрованого складу членів ГО «СМ «Магістраль», незалежно від повідомлення чи неповідомлення інших членів.

Пунктом 4.5 Статуту визначені повноваження Ради ГО «СМ «Магістраль». Зокрема, згідно з пп. 4.5.5.Статуту Рада приймає членські внески від членів ГО «СМ «Магістраль», реєструє їх.

Відповідно до пп. 4.5.1. Статуту Рада розроблює та затверджує на загальних зборах положення про внески, встановлює порядок визначення розміру вступних, членських та цільових внесків, терміни та порядок їх оплати.

Відповідно до пп. 3.7.5 Статуту члени ГО «СМ «Магістраль» мають сплачувати внески.

Відповідач зазначає, що реалізуючи свої повноваження Радою ГО «СМ «Магістраль» неодноразово приймалися рішення про такі терміни та порядок оплати внесків.

Так, рішенням Ради СМ «Магістраль» № 2 від 21.01.2022 р. було введено єдиний порядок внесення членських внесків і обов'язкових платежів, а саме: для посилення контролю за надходженнями платежів та прозорістю щодо подальшого використання коштів садівничого масиву, членів СМ «Магістраль» зобов'язали сплачувати членські внески та інші платежі лише на поточний рахунок СМ «Магістраль» в банку. За усталеною практикою таке рішення доведене до членів ГО «СМ «Магістраль» шляхом розміщення на дошки об'яв.

При цьому, рішення Ради ГО «СМ «Магістраль» № 2 від 21.01.2022 року не скасовано та виконується членами відповідача.

Також, відповідач зазначає, що згідно вимог п.п.3.4.4. та п.п.3.4.6. діючого Статуту за не сплачування членських внесків більше одного року члени масиву вважаються автоматично вибулими з СМ «Магістраль», що не потребує прийняття окремого рішення Загальними зборами..

Згідно вимог п. 3.5. Статуту рішення про виключення розглядається Радою СМ «Магістраль» та приймається простою більшістю голосів членів СМ «Магістраль».

Як зазначає відповідач, згідно інформації з банку (роздруківки руху коштів по банківському рахунку) щодо надходжень грошових коштів із цільовим призначенням «членські внески», на банківський рахунок СМ «Магістраль» за поточні два календарні роки надходили кошти лише від 105 осіб, серед яких відсутня ОСОБА_1 . За таких обставин, у зв'язку з невиконанням обов'язку, передбаченого пп. 3.7.5 Статуту, рішенням позачергових загальних зборів членів ГО «СМ «Магістраль» від 05.11.2023 р., оформлених протоколом № 5, ОСОБА_1 була виключена з членів ГО «СМ «Магістраль». Рішення було прийняте 82 членами з наявних на той час 160.

Як зазначив відповідач, пп. 4.3.1. Статуту визначений порядок скликання позачергових зборів, який не містить порядку повідомлення.

Крім того, відповідач вважає, що в системному зв'язку з п.п3.4.4. та п.п.3.4.6. Статуту, неможливо повідомити про позачергові загальні збори колишнього члена Громадської організації, який автоматично вибув у зв'язку з несплатою внесків.

Також, відповідач зазначає, що у наданій позивачкою у якості доказу книжці садовода № 385 та журналі обліку надходження грошових коштів від жовтня 2018 року відбиток печатки ГО «СМ «Магістраль» не відповідає печатці ГО «СМ «Магістраль», яка замовлена та виготовлена 08 червня 2018 року. Про втрату печатки, яка використовувалася раніше, ГО «СМ «Магістраль» довело до всіх зацікавлених осіб через об'яву в газеті «Слава хлібороба», яка є районною газетою за місцем реєстрації відповідача, та повідомили про втрату органи національної поліції.

Посадовими особами ГО «СМ «Магістраль» в садовій книжки садовода № 385 печатка не проставлялася, оскільки гроші від позивачки не отримувалися. В ГО «СМ «Магістраль» журнал обліку надходження грошових коштів не зареєстрований та посадові особи ГО «СМ «Магістраль» такий журнал не ведуть, внески на його підставі не отримують. Грошові кошти осіб, зазначених в журналі, на поточний рахунок ГО «СМ «Магістраль» не надходять, звітів про їх витрачання за весь період з 2018 року до керівництва і членів СМ «Магістраль» не надавалося.

Відповідач також послався на постанову Правління Національного банку України 29.12.2017р. № 148, якою затверджене Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке свою дію на ГО «СМ «Магістраль», оскільки вона є юридичною особою.

З урахуванням п.п.11,12 цього Положення, ГО «СМ «Магістраль» зазначає, що готівкові гроші від членів не приймає, касову книгу не веде, прибуткових касових ордерів не видає, порядок оприбуткування готівки в касі не розробляло. Отже, невідомим є походження наданого позивачем журналу обліку грошових коштів, що виключає наявність доказової бази про сплату позивачем внесків.

У зв'язку з чим, відомості про оплату членських внесків з жовтня 2018 року, наявні у журналі обліку надходження грошових коштів від жовтня 2018 року, як і в книжці садовода № 385 позивача, на думку відповідача, є недостовірними.

Крім того, відповідач зауважив, що книжка садовода № 385 за період 2019 -2024 року не містить взагалі печаток та підпису керівника про сплату членських внесків, а за за період 2019 -2024 року не містить взагалі печаток та підпису керівника.

Щодо кількості членів ГО відповідач зазначив, що кількість 399 осіб, що була раніше зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься в графі інформація про засновників та була актуальна на момент створення ГО «СМ «Магістраль» та його першої державної реєстрації - 10.02.1992р.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадські об'єднання» повноваження засновника громадського об'єднання закінчуються після державної реєстрації громадського об'єднання в установленому закономпорядку.

Таким чином, як вважає відповідач, кількість засновників 399 осіб та кількість зареєстрованих членів не тотожні.

Як зазначає відповідач, протягом діяльності ГО «СМ «Магістраль» склад його членів змінювався, зокрема у зв'язку зі смертю членів, продажом земельних ділянок, виключенням з членів та інше.

Згідно листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 15.04.2024 р. за вих.№24171/06.5-08 кількість засновників 399 осіб була внесена у 2008 році під час формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Також, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України у своєму листі зазначає, що 12.05.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2255-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству», який набрав чинності 26.07.2022 р., та яким, зокрема, викладено в новій редакції п. 8 ч.2 ст. 9 Закону № 2255, який вже не передбачає внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про засновників та учасників акціонерних товариств і громадських формувань.

Тому, ГО «СМ «Магістраль» такі відомості були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, відповідач вважає, що визначення у п.3.4.4. та п.3.4.6. Статуту про автоматичне вибуття з членів організації у разі не сплачування членських внесків більше одного року відповідає змісту права організації на самоврядування.

Виходячи з матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому, із змісту ст.16 Цивільного кодексу України та завдання господарського судочинства, викладеного у ч.1 ст.2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує: 1) чи існує у позивача право або законний інтерес; 2) чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; 3) чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

В іншому випадку у позові слід відмовити.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі N 569/17272/15-ц ; від 19.02.2020р. у справі N 210/4458/15-ц ; від 04.04.2020р. у справі N 610/1030/18,від 15.09.2020р. у справі N 469/1044/17 та інших.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспорюванню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні правовідносини так, що кожен із учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права та інтереси інших учасників, зокрема, передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших учасників.

Застосування такого юридичного наслідку, як визнання недійсними рішень зборів, саме через порушення порядку їх проведення, відповідає означеним засадам цивільного законодавства, адже спрямоване на захист прав осіб, які набули право на частку у статутному капіталі підприємства внаслідок її спадкування.

Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів ст. 61 Конституції України та ст. 3 Цивільного кодексу України, слід керуватися визначеним ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи ( постанова ВП Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі N 902/417/18).

Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними необхідно оцінювати виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанови Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі N 910/3009/18, від 19.01.2021р. у справі N 916/1415/19, від 26.01.2021р. у справі N 522/1528/15-ц, від 02.02.2021р. у справі N 925/642/19, від 06.04.2021р. у справі N 910/10011/19 ).

Суд вважає за необхідне також зауважити, що корпоративні права, як і будь-які інші права, мають цінність та значення для особи, яка ними володіє, тоді, коли вони можуть бути захищені як діями самої особи, так і інших осіб. Захист корпоративних прав здійснюється у передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування належних форми і способів захисту.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначені Законом України «Про громадські обєднання», відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.1 якого громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та / або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

У ст.3 (ч.ч.1-3) зазначеного Закону передбачені принципи утворення і діяльності громадського об'єднання. Так, громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: добровільності; самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом; відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому. Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.

Згідно з ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

За змістом ч.ч.1.2 ст.11 Закону України «Про громадські обєднання» статут громадського об'єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об'єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об'єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.

У статуті громадського об'єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об'єднання, що не суперечать закону.

Статут громадського об'єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов'язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об'єднання.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.1992р. проведено державну реєстрацію Садівничого масиву " Магістраль ", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

ОСОБА_1 є членом Садівничого масиву " Магістраль ", що підтверджується членською книжкою садовода № НОМЕР_3 .

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.5 Статуту Садівничого масиву " Магістраль ", затвердженого рішенням конференції уповноважених, оформленим протоколом №8 від 29.11.2016р., даний садівничий масив є громадським об'єднанням, яке об'єднує членів садівників для здійснення заходів щодо задоволення та захисту законних, соціальних, економічних та інших спільних інтересів членів Садівничого масиву " Магістраль " для спільної реалізації цілей та задач, які проголошені у цьому статуті. Не відноситься до господарчих госпрозрахункових організацій і від своєї діяльності прибутку не має та утримується за рахунок членських внесків Садівничого масиву " Магістраль ". Садівничий масив створений і діє на основі Закону України "Про громадські об'єднання" і у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про громадські об'єднання", іншими законодавчими актами України, міжнародними договорами України та цим статутом. Садівничий масив " Магістраль " є юридичною особою з дня її державної реєстрації, здійсненої у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з пп. 3.4.4 п. 3.4 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " підставою для виключення з членів цього садівничого масиву є грубе порушення даного статуту та несплата членських внесків.

Члени масиву можуть бути виключені із членів масиву: за систематичне порушення статуту; не виконання рішень загальних зборів (конференції уповноважених) та ради масиву; самовільне захоплення земель без оформлення належним чином загальновстановлених документів; не сплата більше одного року членських та інших внесків, встановлених загальними зборами (конференції уповноважених), і вважаються автоматично вибулими з членів масиву (пп. 3.4.6 п. 3.4 Статуту Садівничого масиву " Магістраль ").

Положеннями п. 3.5 Статуту Садівничого масиву Магістраль " передбачено, що рішення про виключення розглядається радою садівничого масиву і приймається простою більшістю голосів членів масиву.

В силу пункту 3.7 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " члени організації, зокрема, мають право брати участь в управлінні справами даного садівничого масиву згідно зі Статутом.

У пп. 3.7.2, 3.7.5 п. 3.7 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " визначено наступні обов'язки членів садівничого масиву: виконувати положення даного статуту, рішення загальних зборів (конференції уповноважених), ради масиву, дбайливо ставитися до власного масиву; сплачувати членські та цільові внески, які регулюються Положенням про внески.

Відповідно до п. 4.1 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " для забезпечення діяльності садівничого масиву створюються такі органи управління: загальні збори або конференція уповноважених; рада садівничого масиву; ревізійна комісія; контрольно-наглядова рада.

Вищим органом управління садівничого масиву є загальні збори або конференція уповноважених членів Садівничого масиву " Магістраль " (п. 4.2 Статуту Садівничого масиву " Магістраль ").

Згідно з пп. 4.2.1, 4.2.2 п. 4.2, п. 4.3 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " загальні збори можуть бути як чергові, так і позачергові. Чергові загальні збори (конференція уповноважених) скликаються головою садівничого масиву не рідше одного разу на рік. Про місце і час проведення, порядок денний чергових загальних зборів (конференції уповноважених) всі члени садівничого масиву мають бути повідомлені не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення загальних зборів (конференції уповноважених). Члени Садівничого масиву " Магістраль " мають право не пізніше ніж за 10 днів до проведення чергових зборів (конференції уповноважених) внести пропозиції до порядку денного загальних зборів, повідомивши про це голову ради садівничого масиву у письмовому вигляді.

Підпунктом 4.3.1 п.4.3 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " передбачено, що позачергові загальні збори (конференція уповноважених) можуть бути скликані на вимогу голови ради садівничого масиву, ради садівничого масиву, ревізійної комісії або членів Садівничого масиву " Магістраль ", що в сукупності володіють не менш ніж 1/3 голосів

У пп. 4.3.4-4.3.10 п.4.3 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " зазначено, що засідання загальних зборів (конференції уповноважених) вважаються повноважними за умови присутності більше половини зареєстрованого складу членів масиву або уповноважених. Норма представництва уповноважених 1:8. Рішення на загальних зборів (конференції уповноважених) приймаються простою більшістю від числа присутніх членів садівничого масиву. Рішення щодо внесення змін до статуту, реорганізацію або ліквідацію ухвалюються відкритим голосуванням не менше як 3/4 голосів присутніх на загальних зборах. Кожний член садівничого масиву має один голос на загальних зборах. Рішення загальних зборів (конференції уповноважених) обов'язкові до виконання усіма членами. Рішення набувають чинності з моменту їх схвалення. Рішення загальних зборів (конференції уповноважених) оформлюються протоколом, який підписується головою та секретарем загальних зборів (конференції уповноважених). До виключної компетенції загальних зборів (конференції уповноважених) належать, зокрема, доведення розміру членських внесків та інших внесків з їх обґрунтуванням; вирішення будь-яких інших питань діяльності садівничого масиву.

В силу пп. 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3, 4.5.5, 4.5.11 п. 4.5 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " рада цього садівничого масиву виконує рішення загальних зборів (конференції уповноважених) і контролює дотримання членами масиву його статуту; веде поточну роботу масиву; розглядає та приймає рішення щодо прийому і виключення членів садівничого масиву; приймає членські внески від членів садівничого масиву, реєструє їх; розроблює та затверджує на загальних зборах положення про внески, установлює порядок визначення розмірів вступних, членських та цільових внесків, термін та порядок їх оплати.

З матеріалів справи убачається, що рішенням позачергових загальних зборів членів Садівничого масиву " Магістраль ", оформленим протоколом №5 від 05.11.2023, одноголосно вирішено: -обрати головою зборів ОСОБА_2 , секретарем зборів ОСОБА_4 ; прибрати з членів масиву осіб, які більше року не сплачують членські внески та інші платежі на банківський рахунок масиву і подати відповідні зміни щодо кількості членів масиву до державного реєстру; для проведення легітимних загальних зборів, прийняття на них законних рішень на підставі вимог статуту, законодавства та витягу з банківського рахунку про рух коштів за минулі два роки привести кількість членів масиву у відповідність до фактичної, в першу чергу виключивши тих, хто не сплачує членські внески та інші платежі на розрахунковий рахунок масиву згідно зі списком, який включає користувачів 55 земельних ділянок масиву, у тому числі і ОСОБА_1 ; до проведення загальних зборів щодо обрання голови ради призначити в.о. голови ради ОСОБА_2 ; провести підготовку до проведення позачергових загальних зборів з виборів голови ради, підготувати зміни до статуту та прийняти їх на загальних зборах у новій редакції; для об'єднання та мирного співіснування садоводів на масиві зареєструвати нову неприбуткову організацію; відокремити від Садівничого масиву " Магістраль" системи водо- та електропостачання; надати новій зареєстрованій неприбутковій організації рівних прав щодо користування та використання разом із Садівничим масивом " Магістраль " спільного майна та земель загального користування для систем подачі води та електроенергії; підготувати до наступних зборів інформацію та пропозиції щодо початку відновлення свердловини; представити бюджет витрат.

Відповідно до протоколу №5 від 05.11.2023р. всього на обліку перебувають 160 членів організації та на цих зборах присутні 82 члени Садівничого масиву " Магістраль ".

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 4.2, пп.4.3.10 п.4.3 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " вищим органом управління садівничого масиву є загальні збори або конференція уповноважених членів Садівничого масиву " Магістраль ". До компетенції загальних зборів (конференції уповноважених) належить вирішення будь-яких інших питань діяльності садівничого масиву.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників юридичної особи визначений законодавством України, за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.

Права члена юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При цьому, позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами членів рішень, оскільки вплив члена на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Голосуванню передує обговорення усіма присутніми учасниками питань поряду денного, внесення певних пропозицій та виступи учасників, що за певних обставин може істотно вплинути на загальний хід голосування та змінити його результати в порівнянні з тими, які мали місце. З огляду на це, права учасника товариства можуть бути порушені внаслідок безпідставного позбавлення останнього можливості взяти участь у зборах (зокрема, у зв'язку з не повідомленням про них) та належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 28.01.2020р. у справі №924/641/17.

Обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про дату, час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.

У пп. 4.2.2 п. 4.2 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " вказано, що про місце і час проведення, порядок денний чергових загальних зборів (конференції уповноважених) всі члени садівничого масиву мають бути повідомлені не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення загальних зборів (конференції уповноважених).

При цьому, положення Статуту Садівничого масиву " Магістраль " не визначають конкретного механізму повідомлення члена масиву про проведення загальних зборів, а тому особа, яка скликає загальні збори учасників, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.

Зазначений висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018р. у справі №906/592/17.

Таким чином, у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника юридичної особи про проведення зборів, на яких прийняте спірне рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав позивача спірним рішенням необхідно з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Саме така стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 05.05.2020р. у справі №916/1996/19, від 06.02.2020р. у справі №906/307/19 тощо.

Cуд зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні приписів ст.76 ГПК України доказу на підтвердження повідомлення позивача про дату, час і місце проведення, а також порядок денний загальних зборів членів Садівничого масиву " Магістраль ", які відбулися 05.11.2023р. та на яких було прийнято оскаржуване ОСОБА_1 рішення. Не подано відповідачем і самого повідомлення, яке відображало б відомості про дату, час, місце проведення загальних зборів, зміст їх порядку денного тощо.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про автоматичне вибуття ОСОБА_1 зі складу членів садівничого масиву, оскільки зміст протоколу №5 від 05.11.2023р., яким оформлено оскаржуване рішення, свідчить про те, що загальними зборами було не просто констатовано (документально зафіксовано) факт вибуття позивача з членів садівничого масиву, а саме прийнято відповідне рішення про виключення останнього.

Поряд з цим, п. 3.5 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " передбачена необхідність прийняття більшістю голосів членів даного садівничого масиву рішення про виключення, чим спростовуються доводи скаржника про автоматичне припинення членства у вказаному садівничому масиві за відсутності необхідності додаткового вирішення цього питання на зборах.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення цбого пункту свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

У зв'язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб'єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.

Враховуючи вищевикладене, поведінка відповідача, який вважає членство позивача автоматично втраченим і не повідомляє його внаслідок цього про призначені загальні збори, на яких в подальшому вирішує питання про виключення позивача зі складу членів Садівничого масиву " Магістраль ", хоча, як зазначалося вище, ще до прийняття оскаржуваного рішення вважає членство ОСОБА_1 припиненим за відсутності необхідності формалізації такого припинення шляхом прийняття органом управління юридичної особи відповідного додаткового рішення, не може кваліфікуватися як послідовна та добросовісна.

Крім того, відповідно до правової позиції суду касаційної інстанції, викладеної в постанові від 02.09.2014р. у справі №5017/1221/2012, неповідомлення учасника юридичної особи про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили зі складу учасників такої юридичної особи, є безумовним порушенням його корпоративних прав.

За таких обставин, ОСОБА_5 мала бути повідомлена відповідачем про проведення 05.11.2023р. загальних зборів членів Садівничого масиву " Магістраль ", на яких було прийняте оскаржуване у даній справі рішення, оскільки вплив члена організації на прийняття зборами рішень не вичерпується виключно голосуванням, тим більше, що на цих зборах вирішувались питання про права та обов'язки позивача, а саме: питання виключення останнього зі складу членів садівничого масиву, у зв'язку з чим оскаржуване рішення безпосередньо стосується прав позивача, адже на цих зборах ОСОБА_1 мала право щонайменше на надання своїх пояснень щодо підстав, які були покладені в основу рішення про її виключення, а тому відсутність доказів її повідомлення про проведення зазначених зборів безумовно свідчить про порушення відповідачем встановленого законом порядку скликання вказаних зборів та зумовлює доведеність позивачем факту порушення оскаржуваним рішенням її прав.

Слід також зауважити, що у постанові від 12.03.2025р. у справі №916/1986/24 Верховний Суд звернув увагу, що принцип самоврядності громадської організації, передбачений ст.3 Закону України «Про громадські об'єднання», не має абсолютного характеру та передбачає можливість втручання у її організаційну діяльність, якщо це відповідає чинному законодавству і переслідує легітимну мету.

Закон України «Про громадські об'єднання» передбачає право громадської організації визначати порядок набуття та припинення членства у громадській організації, але це не означає, що вирішення порушення прав конкретної особи при реалізації цих повноважень громадською організацією має бути віднесене до виключної компетенції цієї ж організації. Зокрема, наприклад, якщо всупереч статті 24 Конституції України громадська організація передбачить обмеження прийняття її членів за кольором шкіри, це не може бути підставою для виключення дії Конституції України через відповідне бачення цією громадською організацією своєї внутрішньостатутної діяльності. Подібне порушення не може бути віднесене на розсуд виключно самої організації через гарантії Закону України «Про громадські об'єднання» щодо невтручання держави у діяльність громадських організацій, оскільки це зачіпає питання відповідності статутних документів та їх реалізації законодавству України.

Саме тому Конституційний Суд України уникнув узагальненого визначення того, до чиєї компетенції (суду чи самої громадської організації) можуть бути віднесені спори щодо порушення об'єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина, вказавши, що саме суд має встановити характер порушення та відповідно до цього вирішити питання своєї компетенції при розгляді відповідного спору.

Виключення з об'єднання може становити порушення свободи об'єднань відповідного члена, якщо воно порушує правила об'єднання, є свавільним або тягне окремі труднощі для особи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lovriс v. Croatia" від 04.04.2017, заява №38458/15).

Таким чином, визнання Рішення №5 недійсним у частині виключення позивачки зі складу членів ГО «СМ «Магістраль» не є втручанням у внутрішньостатутну діяльність громадського об'єднання, натомість спрямоване на відновлення порушеного права позивачки, захист якого гарантується Конституцією та законами України.

Стосовно доводів позивачки про прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів членів Садівничого масиву " Магістраль " за відсутності кворуму суд зазначає наступне.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

Підпунктом 4.3.4 п. 4.3 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " передбачено, що засідання загальних зборів вважаються повноважними за умови присутності більше половини зареєстрованого складу членів масиву.

Відповідно до протоколу №5 від 05.11.2023р., яким оформлено оскаржуване рішення загальних зборів, у даних позачергових загальних зборах брали участь 82 члени Садівничого масиву " Магістраль ", у той час як загальна кількість зареєстрованих членів організації становить 160 осіб.

Разом з тим, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025р. у справі №916/1986/24 за позовом ОСОБА_3 до Садівничого масиву «Магістраль » про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву «Магістраль », оформлених протоколом №5 від 05.11.2023р., встановлено, що « згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №34709835 від 11.03.2025р., сформованим на запит суду станом на 05.11.2023р., тобто на день проведення загальних зборів, на яких прийнято оскаржуване позивачем рішення, зареєстрованими членами Садівничого масиву " Магістраль " виступали 399 фізичних осіб».

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також суд вважає за необхідне зауважити, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було створено з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

В силу п.п. 7, 9 ст.1 ст.4 зазначеного Закону державна реєстрація базується, зокрема, на принципах об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, а також відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата (ч.1 ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч.ч. 1-3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

За таких обставин, досліджуючи питання наявності/відсутності кворуму, суд виходить з відомостей, відображених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тим більше, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем, який зобов'язаний вести облік своїх членів, не подано жодного належного доказу, який би підтверджував те, що вказана у даному реєстрі інформація про кількісний склад членів Садівничого масиву " Магістраль " станом на 05.11.2023р. (399 фізичних осіб) є недостовірною або неактуальною, зокрема, у зв'язку зі зменшення кількості членів об'єднання до 160 осіб.

Посилання відповідача на лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №24171/06.5-08 від 15.04.2024р., наданий у відповідь на запит представника відповідача, жодним чином не спростовує висновку суду про те, що зареєстрованими членами Садівничого масиву " Магістраль " станом на 05.11.2023р. (день проведення загальних зборів, на яких прийнято оскаржуване позивачкою рішення) виступали 399 фізичних осіб. Навпаки, зазначений лист підтверджує внесення до реєстру відомостей про наведену вище кількість членів Садівничого масиву " Магістраль ", а також повідомляє, що на теперішній час відомості про членів (учасників) громадського об'єднання не підлягають внесенню до реєстру внаслідок законодавчих змін.

Отже, з огляду на те, що в силу вимог пп. 4.3.4 п. 4.3 Статуту Садівничого масиву " Магістраль " загальні збори членів організації правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні 50% її членів, суд вважає, що для проведення 05.11.2023р. позачергових загальних зборів потрібна була участь щонайменше 200 осіб (50% від 399 членів організації).

Таким чином, оскржуване позивачкою рішення було прийнято позачерговими загальними зборами Садівничого масиву " Магістраль " за відсутності кворуму, що є безумовною та самостійною підставою для визнання такого рішення недійсним у зв'язку з прямою вказівкою закону.

Щодо доводів відповідача про правомірність виключення ОСОБА_1 зі складу членів Садівничого масиву " Магістраль " суд зазначає, що під час вирішення спорів, пов'язаних з виключенням учасників, членів з юридичної особи, господарським судам слід враховувати, що у рішенні загальних зборів про виключення такого члена кооперативу повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для його виключення, в чому полягає систематичність невиконання членом кооперативу його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) він перешкоджає досягненню цілей кооперативу. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення члена кооперативу може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним за позовом такого члена кооперативу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09.04.2019р. у справі №923/650/17.

Зі змісту протоколу №5 від 05.11.2023р. вбачається, що підставою для виключення ОСОБА_1 зі складу членів Садівничого масиву " Магістраль " визначено несплату членських внесків та інших платежів на поточний банківський рахунок Садівничого масиву " Магістраль ", тобто недотримання єдиного порядку сплати внесків та обов'язкових платежів, встановленого рішенням ради Садівничого масиву " Магістраль ", оформленим протоколом №2 від 27.01.2022р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи на арк. 21,78,132 містяться копії протоколу №2 від 27.01.2022р. ради Садівничого масиву " Магістраль ".

Згідно ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Як роз'яснив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 №10-рп/99 (справа №1-6/99), положення ч.1 ст.10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч.5 ст. 10 Конституції України).

Відповідно до ст.10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Частиною першою ст 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

В силу ч.ч. 3, 4 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Таким чином, законом встановлено вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. При цьому законом надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється господарське судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, завдяки залученню до справи перекладача, без додаткових для цієї особи витрат, а тому відсутні підстави вважати, що така особа обмежена у правах та буде позбавлена судового захисту

Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою.

Між тим, в порушення вказаних вище вимог до суду подано оформлене протоколом №2 від 27.01.2022р. рішення ради Садівничого масиву " Магістраль ", яке складене іноземною мовою (російською), а тому вказаний документ не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки він складений іноземною мовою і відповідачем не надано його засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою.

Поряд з цим, відповідачем не було обґрунтовано та не було доведено існування об'єктивної неможливості подання перекладу зазначеного документу українською мовою, що унеможливлює надання судом правової оцінки такому документу як доказу у справі.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належного у розумінні процесуального закону доказу, який би свідчив про покладення на ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати членських внесків виключно на банківський рахунок Садівничого масиву " Магістраль ", суд вважає недоведеним відповідачем існування обставин, якими обґрунтоване оскаржуване рішення позачергових загальних зборів і які відповідно до статуту відповідача визначені в якості підстав для виключення особи зі складу членів даного масиву. В свою чергу, зазначене може слугувати окремою та самостійною підставою для визнання рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "Магістраль", оформленого протоколом №5 від 05.11.2023р., недійсним в частині виключення позивача.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву "Магістраль", яке оформлене протоколом №5 від 05.11.2023р., було прийняте за відсутності позивачки, неповідомленої про проведення вказаних загальних зборів, та за відсутності кворуму, а також передбачає виключення позивачки зі складу членів організації за відсутності обґрунтованих підстав для цього, тобто безпосередньо стосується гарантованого законом права останньої на членство у зазначеній юридичній особі, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним даного рішення загальних зборів в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів Садівничого масиву " Магістраль ".

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 236 - 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Садівничого масиву «Магістраль» про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву «Магістраль», оформленого протоколом №5 від 05.11.2023р. в частині виключення ОСОБА_1 з членів Садівничого масиву «Магістраль» задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву «Магістраль», оформленого протоколом №5 від 05.11.2023р. в частині виключення ОСОБА_1 з членів Садівничого масиву «Магістраль».

3. Стягнути з Громадської організації «Садівничий масив «Магістраль» (67540, Одеська обл.,Лиманський р-н, с.Кремідівка, просп. 40-річчя Перемоги, буд.1, код ЄДРПОУ - 20995350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення складено 12 вересня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога