Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/8416/25
Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/615/25
11 вересня 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
представника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2025 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024000000000635,
Ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора - накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, яке було вилучене 14.08.2025 під час обшуку квартири АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_8 , а саме на: (1) мобільний телефон Xiaomi Redmi 14C, S/N НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ; (2) мобільний телефон Xiaomi Redmi 8, S/N НОМЕР_4 , ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 (т. 1 а. с. 72).
Зазначене рішення мотивоване: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України досудового розслідування фактів вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 Кримінального кодексу України /далі - КК/, щодо обставин недостовірного декларування відомостей народним депутатом у виправленій декларації за 2022 рік, які відрізняються від достовірних на більш ніж 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; (2) проведенням обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 07.08.2025; (3) вилученням під час обшуку мобільних телефонів, на яких виявлено інформацію, яка може мати значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також встановлення факту можливого видалення повідомлень у месенджерах; (4) визнанням вказаних телефонів речовими доказами та призначенням щодо них комплексної судової телекомунікаційної та комп'ютерно-технічної експертизи; (5) необхідністю накладення арешту на мобільні телефони для виконання завдання кримінального провадження; (6) виправданістю потребами досудового розслідування такого ступеня втручання у права особи, оскільки воно є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується; (7) співрозмірністю цих обмежень із завданнями кримінального провадження (т. 2 а. с. 77-81).
В апеляційній скарзі представник просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтовуючи свою позицію тим, що: (1) строк на апеляційне оскарження пропущено внаслідок того, що ОСОБА_8 не був присутній під час оголошення повного тексту ухвали, а її копію отримав лише 04.09.2025; (2) під час обшуку ОСОБА_8 надав для огляду детективу телефони та повідомив паролі до них, а відтак твердження щодо необхідності подолання системи логічного захисту не відповідає дійсності; (3) такий захід не співмірний із завданнями кримінального провадження; (4) вказані телефони вилучені з перевищенням наданих повноважень; (5) експерту не поставлено питання про необхідність дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів і можливості їх відновлення (т. 2 а. с. 86-89).
У судовому засіданні представник власника майна підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній.
Власник майна, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, жодних клопотань від нього не надійшло.
Прокурорка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доведено необхідність накладення арешту на майно, зазначене в оскаржуваній ухвалі, а твердження представника не відповідають дійсності.
Надаючи оцінку своєчасності апеляційного оскарження, колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 21.08.2025 надіслано 09.09.2025 за допомогою системи «Електронний суд» на адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Тобто її подання відбулося із пропуском відповідного строку.
Так, хоч слідча суддя й постановила та оголосила резолютивну частину оскаржуваної ухвали 21.08.2025 за відсутності власника майна, але з його повідомленням (а. с. 2). Тому перебіг строку на апеляційне оскарження відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.07.2021 у справі №204/7066/20, і ч. 5 ст. 115 КПК для власника майна розпочався з наступного дня (22.08.2025) та завершився 26.08.2025 (останній день на подачу).
Враховуючи ч. 1 ст. 117 КПК і позицію, висловлену в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 (справа №461/1434/18), а також те, що представник власника майна оскаржує рішення, зокрема, в частині підстав відмови у задоволенні скарги, то до його проголошення й отримання повного тексту ОСОБА_8 не був обізнаний з мотивами оскаржуваної ухвали. Наведена причина є поважною, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів виходить із того, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
За змістом ч. 1 ст. 98 КПК вилучені під час обшуку телефони, власником яких є ОСОБА_8 відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що вони (1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) були об'єктом кримінально протиправних дій, (5) набуті кримінально протиправним шляхом.
Як встановлено з протоколу обшуку від 14.08.2025 в ході його проведення у ОСОБА_8 було виявлено 2 мобільних телефони, під час огляду яких встановлено наявність: (1) на мобільному телефоні «Xiaomi Redmi 14C» у телефонній книзі контакту « ОСОБА_9 » (номер, яким користується ОСОБА_10 ), контактів « ОСОБА_11 - НОМЕР_7 » та « ОСОБА_12 - НОМЕР_8 », а у мобільному додатку WhatsApp пустих чатів з абонентами «ОСОБА_15 - НОМЕР_10» та « ОСОБА_11 - НОМЕР_8». Зокрема, наявні самі чати, проте відсутні повідомлення у них, що може свідчити про видалення повідомлень із цих чатів. Крім того, виявлено відомості про з'єднання з абонентом НОМЕР_9 , яким користується ОСОБА_13 ; (2) на мобільному телефоні «Xiaomi Redmi 8» у телефонній книзі контакту « ОСОБА_9 » (номер, яким користується ОСОБА_10 ); « ОСОБА_14 - НОМЕР_11 » (номер, яким користується ОСОБА_13 ); « ОСОБА_11 - НОМЕР_7 ». У мобільному додатку WhatsApp виявлено чати з абонентами «ОСОБА_15 - НОМЕР_10» і «ОСОБА_14 - НОМЕР_11». Зокрема, наявні самі чати, проте відсутні повідомлення у чаті з « ОСОБА_15 », що може свідчити про видалення вказаних повідомлень у цих чатах. Також чати з абонентом « ОСОБА_15 » виявлені у Viber та Telegram (т. 1 а. с. 185-189).
Оскільки згідно з матеріалами судового провадження встановлено, що детективи НАБУ вилучили мобільні телефони у зв'язку з тим, що на вилучених мобільних телефонах наявне листування у програмних продуктах миттєвого обміну повідомленнями, які можуть бути використані у якості доказів у зазначеному кримінальному провадженні, у тому числі видалені та пошкоджені файли, для відновлення яких необхідне проведення експертного дослідження (т. 1 а. с. 185-189, 218-224; т. 2 а. с. 37-43), колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв законне рішення про арешт майна. Телефони відповідають такій ознаці, передбаченій ч. 1 ст. 98 КПК, як наявність інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Доказів, які б спростовували наведене, не встановлено.
Стосовно доводу представника, що експерту не поставлено питання щодо необхідності дослідження телефонів на предмет наявності видалених файлів та/чи можливості їх відновлення, то дане твердження не відповідає дійсності та спростовується змістом постанови про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп'ютерно-технічної експертизи (т. 2 а. с. 37-43), у п. п. 2.2. п. 2 зазначено про постановлення експертам питання щодо пошуку у пам'яті мобільних телефонів, зокрема, видаленої інформації. Тому надання цих телефонів експерту разом з інформацією, що міститься на відповідних носіях, є необхідною умовою виявлення й відновлення видалених та пошкоджених файлів і отримання доступу до наявної в мобільних терміналах інформації.
Водночас, зважаючи на зміст ч. 7 ст. 236 КПК, вказані мобільні телефони не є тимчасово вилученим майном у вузькому розумінні, яке використане законодавцем у главі 16 КПК, оскільки дозвіл на їх відшукання було надано ухвалою слідчої судді (т. 1 а. с. 176-184).
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК). Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК). Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
У ході застосування до цієї справи наведених положень колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні; (3) виявлення в ході огляду мобільного телефону інформації, що може мати значення для досудового розслідування; (4) необхідності проведення експертного дослідження з метою виявлення та відновлення видалених та пошкоджених файлів, на яке потрібно надати вилучені мобільні телефони. Усі ці обставини в сукупності дозволяють розумно припустити, що власник майна може спробувати приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначеному носії інформації про події, які розслідуються у кримінальному провадженні №42024000000000635.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилучених мобільних телефонах відомості можуть мати значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), накладення арешту на телефони є необхідним. Арешт майна дозволить виконати завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням.
Відтак, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження прав ОСОБА_8 завданням кримінального провадження у конкретній ситуації, колегія суддів констатує, що на даній стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право ОСОБА_8 переважає його право на мирне володіння майном у частині користування й розпорядження вилученими мобільними телефонами. Вказане обмеження не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадження.
У ході апеляційного перегляду також не встановлено інших порушень вимог КПК.
За наслідками апеляційного перегляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
Оскільки в ході апеляційного перегляду доводи представника не знайшли свого підтвердження, то в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2
Судді:ОСОБА_3
ОСОБА_4