Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/8414/25
Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/613/25
11 вересня 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
представника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2025 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024000000000635,
Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання Генерального прокурора - накладено арешт на належний ОСОБА_8 мобільний телефон iPhone 12 PRO MAX (Apple), серійний номер НОМЕР_3, модель MGCE3Z/|A, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, вилучений 14.08.2025 під час обшуку садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 71, 76-80).
Зазначене рішення мотивоване: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000635 за фактом того, що народний депутат ОСОБА_9 вніс до виправленої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2022 рік завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на більш ніж 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; (2) проведенням обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 08.08.2025, в ході якого вилучено мобільний телефон, на якому міститься інформація, що має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні; (3) визнанням вказаного телефону речовим доказом та призначенням щодо нього комплексної судової телекомунікаційної та комп'ютерно-технічної експертизи; (4) накладенням арешту з метою забезпечення збереження речових доказів; (5) необхідністю на цьому етапі досудового розслідування накласти арешт для виконання завдання кримінального провадження; (6) виправданістю потребами розслідування такого ступеня втручання у права особи, яке пропорційне законній меті, що переслідується (т. 2 а. с. 71, 76-80).
В апеляційній скарзі представник просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. Свою позицію обґрунтовує тим, що: (1) строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки ОСОБА_8 не був присутнім під час постановлення оскаржуваної ухвали, а повний її текст отримав 04.09.2025; (2) доступ до інформації, що міститься в мобільному телефоні, ОСОБА_8 не обмежувався, оскільки під час обшуку він добровільно його надав та повідомив пароль доступу; (3) відсутня співмірність такого заходу із завданням кримінального провадження; (4) твердження детектива про необхідність подолання системи логічного захисту телефону не відповідають дійсності; (5) експерту не поставлено питання щодо необхідності дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів і можливості їх відновити; (6) вилучений телефон не має значення для кримінального провадження.
В судовому засіданні представник власника майна підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній.
Власник майна, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, жодних клопотань від нього не надійшло.
Прокурорка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доведено необхідність накладення арешту на майно, зазначене в оскаржуваній ухвалі.
Надаючи оцінку своєчасності апеляційного оскарження, колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 21.08.2025 надіслано 09.09.2025 за допомогою системи «Електронний суд» на адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Тобто її подання відбулося із пропуском відповідного строку.
Так, слідчий суддя 21.08.2025 проголосив вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали за відсутності власника майна, але з його повідомленням (т. 2 а. с. 4), який в судове засідання 21.08.2025 не з'явився, проте був присутній його представник - ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 69-71). Тому перебіг строку на апеляційне оскарження відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.07.2021 у справі №204/7066/20, і ч. 5 ст. 115 КПК для заявника розпочався з наступного дня (22.08.2025) та завершився 26.08.2025 (останній день на подачу).
Враховуючи ч. 1 ст. 117 КПК і позицію, висловлену в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 (справа №461/1434/18), а також те, що представник ОСОБА_8 оскаржує рішення, зокрема, в частині підстав задоволення клопотання про арешт майна, то до проголошення й отримання повного тексту він не був обізнаний з мотивами оскаржуваної ухвали. Наведена причина є поважною, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та його висновкам у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК). У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
За змістом ч. 1 ст. 98 КПК вилучені під час обшуку телефон, власником якого є ОСОБА_8 , відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що він (1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) був об'єктом кримінально протиправних дій, (5) набутий кримінально протиправним шляхом.
14.08.2025 детективами НАБУ на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.08.2025 проведений обшук садового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:595:0042 в АДРЕСА_1 , котрий перебуває у власності та фактичному користуванні ОСОБА_10 , під час якого виявлено й вилучено телефон iPhone 12 PRO MAX (Apple), серійний номер НОМЕР_3, Mодель MGCE3ZA/A, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , належний ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 170-183).
Як встановлено з протоколу обшуку від 14.08.2025 в ході його проведення ОСОБА_8 добровільно надав мобільний телефон iPhone 12 PRO MAX (Apple), модель MGCE3ZA/A, серійний номер НОМЕР_3 , IME11: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та пароль до нього. В ході огляду зазначеного мобільного телефону, виявлено: (1) у месенджері «Viber» листування з абонентом « НОМЕР_4 ОСОБА_11 » з багатьма видаленими та невидаленими повідомленнями, серед яких повідомлення від 11.03.2020 - «ОСОБА_11 «Я у нотариуса!!! Она не вкурсе доверенностей! Говорит, что жена должна дать согласие!». Після цього наявна інформація про вихідні та вхідні дзвінки. Далі з номера ОСОБА_8 НОМЕР_5 повідомлення: « НОМЕР_6 ОСОБА_12 ». Після цього наявна інформація про вихідний дзвінок. Далі з номера ОСОБА_8 НОМЕР_5 повідомлення: «НОМЕР_10 Код предприятия, перешлите, пожалуйста, нотариусу покупателя»; (2) контакти: «Отец НОМЕР_7 »; « ОСОБА_13 НОМЕР_8 »; « ОСОБА_11 НОМЕР_4 »; « ОСОБА_15 НОМЕР_9 » (т. 1 а. с. 170-174). Окрім цього, відповідно до протоколу огляду від 20.08.2025 мобільного телефона iPhone 12 PRO MAX (Apple), серійний номер НОМЕР_3, модель MGCE3Z/|A, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , установлено наявність у ньому нотатки із назвою «ОСОБА_17 ОСОБА_6 », створеної 13.11.2020 та в якій збережено замітки щодо особливостей проведення ремонту квартири, розрахунок вартості квартири із етапами оплати, фото проєкту попереднього договору купівлі-продажу цієї квартири, сторонами якого були зазначені ОСОБА_17 (попередній власник квартири) та ОСОБА_18 (матір ОСОБА_9 ). Цей договір був датований 29.10.2025, тобто за 12 днів до дати укладення договору між ОСОБА_17 та ОСОБА_19 про купівлю-продаж квартири. Також у месенджері «Viber» відшукано листування із ОСОБА_10 щодо проведення ремонтних робіт цієї квартири. (т. 2 а. c. 43-66).
Оскільки згідно з матеріалами судового провадження встановлено, що детектив вилучив телефон через неможливість повністю скопіювати пам'ять мобільного терміналу, віднайдення якого було, зокрема, завданням обшуку, дозвіл на який наданий за рішенням слідчого судді, а також враховуючи наявність на вилученому телефоні листування, яке може бути використане у якості доказів у зазначеному кримінальному провадженні, у тому числі видалені файли, для відновлення яких необхідне проведення експертного дослідження (т. 1 а. с. 170-174; т. 2 а. с. 36-42), колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв законне рішення про арешт майна. Телефон відповідає такій ознаці, передбаченій ч. 1 ст. 98 КПК, як наявність інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Доказів, які б спростовували наведене, не встановлено.
Стосовно доводу представника, що експерту не поставлено питання щодо необхідності дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів і можливості їх відновлення, дане твердження не відповідає дійсності та спростовується змістом постанови про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп'ютерно-технічної експертизи (т. 2 а. с. 36-42), у п. п. 2.2. п. 2 якої зазначено про постановлення експертам питання щодо пошуку у пам'яті мобільного телефону в тому числі і видаленої інформації. Тому, надання цього телефону експертам є необхідною умовою виявлення й відновлення видалених та пошкоджених файлів і отримання доступу до наявної в мобільному терміналі інформації.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК). Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК). Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
У ході застосування до цієї справи наведених положень колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні; (3) виявлення в ході огляду мобільного телефону інформації, що може мати значення для досудового розслідування; (4) необхідності проведення експертного дослідження з метою виявлення необхідних для досудового та відновлення видалених файлів, на яке потрібно надати вилучений мобільний телефон. Усі ці обставини в сукупності дозволяють розумно припустити, що власник майна може спробувати приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначеному носії інформації про події, які розслідуються у кримінальному провадженні №42024000000000635.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості можуть мати значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), накладення арешту на телефон є необхідним. Арешт майна дозволить виконати завдання, для виконання якого Генеральний прокурор звернувся із клопотанням.
Відтак, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження прав ОСОБА_8 завданням кримінального провадження у конкретній ситуації, колегія суддів констатує, що на даній стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право ОСОБА_8 переважає його право на мирне володіння майном в частині користування й розпорядження телефоном. Вказане обмеження не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадження.
Крім того, варто зауважити, що в ході апеляційного розгляду виявлено невідповідність у назві моделі вилученого мобільного телефону, а саме, у протоколі обшуку зазначено про модель MGCE3ZA/A, в той час, як арешт накладено на модель MGCE3Z/|A. Проте, інші характеристики вилученого мобільного телефону зазначені правильно, і така неточність є технічною помилкою, яка не може вплинути на законність рішення слідчого судді.
У ході апеляційного перегляду також не встановлено інших порушень вимог КПК.
За наслідками апеляційного перегляду за скаргою на ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
Оскільки в ході апеляційного перегляду доводи представника не знайшли свого підтвердження, то в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2
Судді:ОСОБА_3
ОСОБА_4