Справа № 991/8914/25
Провадження №11-сс/991/611/25
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
11 вересня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурор, підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2025 року про відмову у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність прокурорів у кримінальному провадженні №42024102090000024 від 30 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на бездіяльність прокурорів окружної прокуратури міста Києва та Київської міської прокуратури, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, а саме: у нерозгляді клопотання за правилами ст.220 КПК України. Судове рішення мотивоване тим, що клопотання захисника від 13 серпня 2025 року про закриття кримінального провадження №42024102090000024 від 30 січня 2024 року, подані до Солом'янської окружної прокуратури міста Києва та Київської міської прокуратури в порядку ст.284 КПК України, не містить посилання на ст.220 КПК України, тому відсутня бездіяльність прокурора, яка може бути оскаржена до слідчого судді у порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
09 вересня 2025 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , в якій вона просить ухвалу слідчого судді від 03 вересня 2025 року скасувати, постановити нове рішення, яким повернути скаргу в порядку ст.303 КПК України до суду першої інстанції для розгляду по суті. Вважає висновок слідчого судді про те, що скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, оскарженню не підлягає, є юридично помилковим і ґрунтується на неправильному застосуванні норм кримінального процесуального права. Суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову у задоволенні скарги, помилково послався на те, що клопотання захисника не містило прямого посилання на ст.220 КПК України. Стаття 220 КПК України є імперативною процедурною нормою і підлягає застосуванню незалежно від того, чи зазначена вона у клопотанні; процесуальний обов'язок прокурора виникає із закону, а не з тексту звернення захисника; стаття 110 КПК України передбачає єдину форму рішення - постанову, відсутність якої є бездіяльністю в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України. Відповідно до ст.20, 22, 42, 46 КПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сторона захисту має право здійснювати захист усіма незабороненими законом засобами, прийомами та способами. Подання клопотання про закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України і його подальше судове оскарження, у разі бездіяльності прокурора, є легітимними процесуальними інструментами реалізації права на захист, які не можуть бути обмежені формальними підставами або підміною постанови листом. Висновок слідчого судді про відсутність бездіяльності є помилковим, суперечить вимогам ст.110, 220, 284, 303 КПК України та звужує зміст і обсяг функції судового контролю, закріпленої у п.18 ч.1 ст.3 КПК України. Копію ухвали слідчого судді від 03 вересня 2025 року вона отримала 08 вересня 2025 року.
У судове засідання захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , прокурори та підозрюваний не з'явилися, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду. 11 вересня 2025 року від підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 надійшли заяви про здійснення апеляційного розгляду за відсутності підозрюваного. Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судової справи, колегія суддів доходить таких висновків.
Апеляційна скарга подана у строк, встановлений ст.395 КПК України.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Так, відповідно до ч.1 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Згідно з ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя не дослідив належним чином обставини справи та помилково прийшов до висновку про підсудність скарги Вищому антикорупційному суду.
Так, відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст.45 КК України, ст.206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Згідно з п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України умовами підсудності кримінальних правопорушень, визначених у ст.33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду, визначено: 1) наявність спеціального суб'єкту злочину, згідно переліку, наведеному в п.1 ч.5 ст.216 КПК України; 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) кримінальне правопорушення, передбачене ст.369, ч.1 ст.369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч.4 ст.18 КК України або у п.1 цієї частини.
Відповідно до ч.2 ст.33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
У зв'язку з чим, при розгляді скарги, яку подано в порядку ст.303 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний перевіряти її зміст на предмет відповідності критеріям підсудності, визначеним п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 11 грудня 2024 року ОСОБА_6 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України із заподіянням шкоди в розмірі 74 670 962,24 грн (а.с.8-18).
20 березня 2025 року складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (а.с.19-28), відповідно до якого ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255 та ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави чи юридичних осіб, у вигляді 1 177 134, 77 грн, що у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Згідно з приписами п.2 ч.5 ст.216 КПК України умовою підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду є предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, передбаченого ст.364 КК України, який має у п'ять тисяч і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
Крім того, відповідно до відомостей, які містяться у ЄДРСР, ухвалами Верховного Суду від 24 червня 2025 року (справа №760/7826/25) та від 26 червня 2025 року (справа №760/7813/25) у межах кримінального провадження №42024102090000024 від 30 січня 2024 року встановлено, що, згідно наданих на запит ІНФОРМАЦІЯ_1 відповіді прокурора та копії повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 20 березня 2025 року, розмір завданої шкоди лише у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що не підпадає під дію п.2 ч.5 ст.216 КПК України. Враховуючи дані обставини, Верховний Суд залишив без задоволення подання голови ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення матеріалів проваджень за клопотанням захисника в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №42024102090000024 від 30 січня 2024 року з ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи зазначені вище обставини, у тому числі документи, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що скарга захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на бездіяльність прокурорів Солом'янської окружної прокуратури міста Києва та Київської міської прокуратури, як подана в порядку ст.303 КПК України, не підсудна Вищому антикорупційному суду відповідно до ст.33-1 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя відповідно до п.2 ч.2 ст.304 КПК України мав повернути скаргу особі, яка її подала, оскільки вона не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2025 року скасувати, а скаргу на бездіяльність прокурорів Солом'янської окружної прокуратури міста Києва та Київської міської прокуратури - повернути особі, яка її подала.
Відповідно до ч.7 ст.304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст.33-1, 216, 303, 304, 306, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2025 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою скаргу, подану в порядку ст.303 КПК України на бездіяльність прокурорів Солом'янської окружної прокуратури міста Києва та Київської міської прокуратури, повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4