Справа № 991/5021/20
Провадження №11-кп/991/118/25
Головуючий-суддя 1 інст. ОСОБА_1
(щодо здійснення спеціального судового провадження)
11 вересня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представник потерпілого, обвинувачений ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про оголошення у міжнародний розшук та здійснення спеціального судового провадження в частині здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12015000000000200 від 04 квітня 2015 року за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.364, ч.5 ст.191 КК України,
У провадженні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду на розгляді знаходяться апеляційні скарги прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року, яким ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.27, ч.2 ст.364 КК України; визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та призначено покарання 10 (десять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі із позбавленням права на 3 (три) роки обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна; застосовано спеціальну конфіскацію коштів на користь держави; вирішено питання щодо майна, на яке накладено арешт, процесуальних витрат на залучення експертів; цивільний позов ПАТ «Запоріжжяобленерго» залишено без розгляду. До набрання вироком законної сили ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вирішено обвинуваченого ОСОБА_8 затримати негайно; початок строку відбування покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання; у строк покарання зараховано строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
09 вересня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв'язку надійшло клопотання прокурора, у тому числі, про здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12015000000000200 від 04 квітня 2015 року за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.364, ч.5 ст.191 КК України.Клопотання обґрунтоване тим, що вироком Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.27, ч.2 ст.364 КК України та виправдано, водночас, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки, та з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна. Цим же вироком ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та судом ухвалено обвинуваченого ОСОБА_8 затримати негайно. Згідно з інформацією Адміністрації Державної прикордонної служби України ОСОБА_8 у 2019-2023 роках неодноразово залишав територію України, але повертався через нетривалий (7-10 днів) час. Під час розгляду Вищим антикорупційним судом даного кримінального провадження ОСОБА_8 15 лютого 2024 року покинув територію України через пункт пропуску «Шегині» в напрямку Республіки Польща та з того часу до України не повертався, відповідно, з того часу за місцем реєстрації та за останнім відомим місцем проживання відсутній. У подальших судових засіданнях з 15 лютого 2024 року у суді першої інстанції брав участь шляхом відеоконференцзв'язку. Після виїзду ОСОБА_8 15 лютого 2024 року за межі України Вищим антикорупційним судом ухвалено два вироки, згідно з якими стосовно нього застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а саме: вирок у справі № 991/7319/21 від 09 січня 2025 року та оскаржуваний вирок у справі № 991/5021/20 від 11 червня 2025 року, перегляд яких наразі здійснюється Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду. Також, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 991/7319/21 ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук, виконання якого доручено детективам НАБУ. Неявка обвинуваченого ОСОБА_8 у судове засідання з розгляду апеляційних скарг у цьому кримінальному провадженні 19 серпня 2025 року та подання ним клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції свідчать про відсутність в обвинуваченого наміру безпосередньо з'явитись у судове засідання 09 вересня 2025 року, таким чином ухилившись від явки до суду. Обізнаність ОСОБА_8 про ухвалені стосовно нього вироки, про здійснення стосовно нього кримінального переслідування в межах цього провадження, яке знаходиться на стадії апеляційного розгляду, залишення ним свого постійного місця проживання в Україні, розрив усіх соціальних та інших зав'язків, зміна звичного способу життя, що мали місце безпосередньо під час судового розгляду, свідчать про переховування обвинуваченого від суду за межами України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
11 вересня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення обвинуваченого ОСОБА_8 на клопотання прокурора. На його думку, клопотання прокурора є необґрунтованим, яке не відповідає фактичним обставинам справи та положенням чинного кримінального процесуального законодавства України. Обґрунтування клопотання прокурора про те, що він ухилявся від явки в судові засідання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду є однобічними, які не відповідають реальним обставинам, що мали місце у судовому процесі. Відсутність його під час судових засідань в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду свідчить не про «неявку обвинуваченого з неповажних причин», а про недопущення обвинуваченого до участі в судові засідання. Зокрема, виявивши готовність до участі у судових засіданнях, ним 14 серпня 2025 року, 04 вересня 2025 року та 08 вересня 2025 року подавалися клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Суддею-доповідачем у задоволенні його клопотань відмовлено, чим позбавлено можливості реалізувати його право на участь у судових засіданнях, що свідчить не про ухилення його від суду, а про створення штучних перешкод, які унеможливлюють його участь у судових засіданнях. Позиція прокурора свідчить не про прагнення забезпечити об'єктивний та справедливий розгляд справи, а про створення штучних підстав для оголошення його у міжнародний розшук, здійснення розгляду апеляційних скарг за його відсутності у порядку спеціального судового провадження (in absentia). Посилання прокурора на рішення про розшук в іншій справі є юридично необґрунтованим та не може бути використане як підстава для ухвалення аналогічного рішення у даному провадженні. Необхідність його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції зумовлена тим, що його діти народилися поза межами України та відвідують навчальні заклади за місцем постійного проживання його сім'ї, син ОСОБА_13 є особою з інвалідністю із дитинства та потребує постійної сторонньої допомоги, і саме на батька покладено обов'язок організації життєдіяльності сім'ї, щоденного догляду й побуту.
У судовому засіданні при вирішенні питання щодо здійснення судового засідання дистанційно за участі обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор заперечував проти такого розгляду та клопотання у частині здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_8 підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання прокурора в частині здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_8 з підстав, які фактично відповідають доводам заперечення обвинуваченого ОСОБА_8 . Вважає, що судом створено штучні перешкоди з недопуску обвинуваченого до участі в судовому засіданні, які не ґрунтуються на вимогах законодавства України та міжнародної судової практики і судової практики Верховного Суду, є порушенням права на захист.
Обвинувачений ОСОБА_8 , захисники обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та представник потерпілого ПАТ «Запоріжжяобленерго», будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явилися, клопотань про відкладення судового засідання не подали.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені у клопотанні, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до ч.1, 2 ст.318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст.401 КПК України обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Відповідно до ч.1,3 ст.323 КПК України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу. Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
У відповідності до положень ч.2 ст.297-1 КПК України щодо злочинів, передбачених ч.5 ст.191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем) та ст.364 КК України (у яких обвинувачується ОСОБА_8 ) може здійснюватися спеціальне судове провадження.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2025 року обвинувачений ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук.
Згідно журналів судових засідань Вищого антикорупційного суду обвинувачений ОСОБА_8 із 28 лютого 2024 року безпосередньо у судові засідання не з'являвся, приймав участь у судових засіданнях за допомогою ВКЗ із власних технічних засобів, у тому числі, під час проголошення вироку.
Вироком Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та вирішено обвинуваченого затримати негайно. Згідно з ч.2 ст.534 КПК України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. Станом на день розгляду клопотання відомості про направлення на виконання вироку у частині зміни запобіжного заходу та виконання вироку суду від 11 червня 2025 року в частині затримання ОСОБА_8 у матеріалах справи відсутні.
Про обізнаність обвинуваченого ОСОБА_8 про визначені дати судових засідань у цьому кримінальному провадженні з розгляду апеляційних скарг прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року свідчить те, що він має зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС, а також надіслані ним на адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про проведення судових засідань 19 серпня 2025 року, 09 та 11 вересня 2025 року в режимі відеоконференції, у задоволенні яких судом відмовлено. Крім того, про час і місце проведення судових засідань обвинувачений повідомлявся шляхом надіслання судових повісток, у тому числі через підсистему «Електронний суд», які доставлено до його електронного кабінету 04 серпня 2025 року, 30 серпня 2025 року та 10 вересня 2025 року (т.52 а.с.110, 111, т.53 а.с.70).
Отже, обвинувачений ОСОБА_8 , будучи обізнаним про здійснення щодо нього кримінального провадження та призначені судові засідання з розгляду апеляційних скарг у цьому кримінальному провадженні, у судові засідання 19 серпня 2025 року, 09 та 11 вересня 2025 року не з'явився. Колегія суддів вважає, що обвинувачений був заздалегідь повідомлений про час і місце розгляду справи, мав можливість з'явитись у судові засідання, а зазначені ним у клопотаннях причини неявки не є поважними, так як він тривалий час перебував в Україні у період розгляду кримінального провадження в суді 1 інстанції, при цьому доказів повернення в Україну його неповнолітніх дітей суду не надавав, тобто перебування дітей за кордоном не було перешкодою для з'явлення у судові засідання до постановлення вироку та зміну йому запобіжного заходу на тримання під вартою.
Тому колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні наявні обставини для задоволення клопотання прокурора в частині здійснення спеціального судового провадження.
Системний аналіз ч.2 ст.297-1 КПК України визначає, що оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук не вимагає обов'язкової наявності доказів ухилення обвинуваченого від явки до суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки наявність міжнародного розшуку сама по собі є підставою для здійснення спеціального судового провадження. Разом з тим, у даному провадженні, на думку колегії суддів, є наявною і така мета обвинуваченого. Вирішуючи питання щодо переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, суд враховує, що під ухиленням від суду розуміються будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин. При з'ясуванні які дії особи можуть визнаватися ухиленням від суду, слід врахувати, крім іншого, процесуальний статус особи, що обвинувачується у вчиненні злочину. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтися за викликом. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку. Факт ухилення від суду має місце і тоді, коли особа, будучи обізнаною про наявне щодо неї кримінальне провадження, перебуває поза межами території України і не з'являється на виклик суду без поважних причин.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 про те, що відмова суддею-доповідачем обвинуваченому в участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції є позбавленням можливості реалізувати його право на участь у судових засіданнях та створенням штучних перешкод, які унеможливлюють його участь у судових засіданнях, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.7 ст.42 КПК України обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
Вимогами ч.2 ст.342 КПК України передбачено, що секретар судового засідання доповідає суду хто з викликаних та повідомлених судом учасників кримінального провадження прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників, представників та повідомляє причини неприбуття учасників кримінального провадження, якщо вони відомі.
Згідно з ч.1 ст.345 КПК України судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені цим Кодексом.
Проведення судового засідання у режимі відеоконференції в порядку, передбаченому ст.336 КПК України, є правом суду, а не обов'язком, і обумовлюється низкою підстав, наявність яких має перевірити суд при постановленні відповідного рішення. Однак, ст.336 КПК України визначає безумовні вимоги як до процесуального статусу таких осіб, так і до дій, які мають бути вжиті (ч.6-8 ст.336 КПК України).
Колегія суддів зазначає, що участь учасника кримінального провадження в судовому засіданні в режимі відеоконференції є альтернативним, а не виключним способом реалізації його права на участь у судовому засіданні. Відмова у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції не є порушенням права на справедливий суд та не може розцінюватися як позбавлення права на участь у судовому засіданні, оскільки особа має можливість брати безпосередню участь у судовому засіданні, так як відсутні непереборні перешкоди для його явки у судове засідання.
Відповідно до ч.2 ст.336 КПК України у разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. 11 вересня 2025 року колегією судів розглянуто клопотання ОСОБА_8 та, у тому числі з врахуванням думки сторони обвинувачення, більшістю голосів, у задоволенні такого клопотання було відмовлено (п.19 ст.3 КПК України).
Системний аналіз ч.3, 7, 8, 9 ст.336 КПК України свідчить про те, що участь у судовому засіданні з використанням власних технічних засобів не може відбуватися без встановлення особи учасника відповідними службовими особами, які зобов'язані бути поряд з таким учасником протягом всього судового розгляду, для забезпечення, у тому числі, виключення будь-якого впливу на нього під час його участі в судовому розгляді.
Крім того, можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого визнає і ЄСПЛ, зокрема у рішеннях у справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року, у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року. Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження.
Враховуючи викладене вище, виходячи з вимог ч.3 ст.323 КПК України, а також обставини даного кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що клопотання прокурора у частині здійснення спеціального судового провадження підлягає задоволенню, оскільки є всі правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_8 процедури спеціального судового провадження «in absentia». При цьому колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити обвинуваченому його право з'явитись у судове засідання безпосередньо, що має наслідком скасування такої процедури розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.139, 297-1, 318, 323, 372, 376, 401, 405, 424 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора в частині здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_8 задовольнити.
Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №12015000000000200 від 04 квітня 2015 року за апеляційними скаргами прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова Львівської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживає за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , за ч.3 ст.27, ч.2 ст.364, ч.5 ст.191 КК України.
Повідомити обвинуваченого ОСОБА_8 про прийняте рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно нього шляхом розміщення цієї інформації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 та інформацію про процесуальні документи надсилати та публікувати відповідно до вимог ст.323 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4