Житомирський апеляційний суд
Справа №293/51/25 Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В.
Номер провадження №33/4805/710/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
11 вересня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Подоля А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Подоля Андрія Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 11.01.2025 10:52:59 в с-щі Черняхів, дорога Виступовичі-Житомир 158 керував автомобілем Опель НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Подоль А.В., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що поліція не надала доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 та правомірності його зупинки; будь-яких ознак перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння немає, що і зафіксовано на відео; дії працівників були протиправними та провокаційними щодо схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду; протокол складено після відеозапису, а сам відеозапис не є безперервним.
Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
В судовому засіданні захисник - адвокат Подоль А.В. та ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, останній просив не позбавляти його водійських прав.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення від 11.01.2025 вбачається, що 11 січня 2025 року о 10:52:59 в с-щі Черняхів, дорога Виступовичі-Житомир 158 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Опель НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №218130 від 11.01.2025, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився (а.с. 2); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3834406 від 11.01.2025 (а.с. 3); акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявленні ознаки алкогольного сп'яніння (а.с. 4); розписці про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с. 7); розписці про роз'яснення прав та обов'язав, передбачених ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с. 6); наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 10).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що поліція не надала доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 та правомірності його зупинки не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, із відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням Правил дорожнього руху, зокрема, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., за що його притягнуто до адміністративної відповідальності та не викликало жодних заперечень з його боку.
Як убачається з відеозапису, факт керування ОСОБА_1 визнав особисто, зокрема, погодився з постановою серії ЕНА №3834406 від 11.01.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в сумі 340 грн, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 3), за що особисто поставив підпис, тобто визнав, що керував вказаним транспортним засобом, крім того, зазначив «згоден», а тому доводи в цій частині повністю спростовуються.
Крім того, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що чути запах алкоголю з порожнини рота, тобто виявив ознаки алкогольного сп'яніння. Окрім того, ОСОБА_1 пояснив «трішки вживав». Тобто, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в протоколі про адміністративне правопорушення та висловлені особі.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, про що і вноситься запис у протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Зазначені поліцейськими в протоколі ознаки сп'яніння не повинні підтверджуватися або доводитися матеріалами справи, оскільки огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно.
ОСОБА_1 запропоновано уповноваженою особою пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі беззаперечно та без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, зазначив «ні». Також, працівником поліції було доступно роз'яснено наслідки такої відмови, права та обов'язки, а тому доводи в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Покликання захисника на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено після відеозапису, спростовується наявним в матеріалах справи самим протоколом, з якого вбачається, що уповноважені особи склали протокол у присутності ОСОБА_1 , ознайомили з його змістом та останній надав пояснення «випив вчора 150 грам горілки», тобто працівник поліції склав протокол у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з дотримання вимог глави 19 КУпАП та за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.ст. 254, 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376. Разом з тим, слід зазначити, що складання самого протоколу не зафіксовано на відеозаписі не є обставиною, що звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Присутність свідків при проходженні огляду на стан сп'яніння (як і відмови від цього), не є обов'язковою за умови здійснення відеофіксації події (ст. 266 КУпАП).
Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірних, провокаційних дій працівників поліції щодо схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду судом не приймаються, як не підтверджені доказами.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам та які не мають ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи і який відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції надано належну оцінку факту не безперервності відеозапису на предмет його належності та достатності для встановлення обставин справи. Зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Заявлене суду апеляційної інстанції клопотання про врахування при розгляді справи життєвих та інших обставин особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки положення ч. 2 ст. 33 КУпАП щодо врахування при накладенні стягнення характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, застосовуються у всіх випадках, крім накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Санкція статті 130 ч.1 КУпАП є безальтернативною та закон в даному випадку не передбачає процесуальної можливості призначити будь-яке інше адміністративне стягнення.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу адвоката Подоля Андрія Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року - змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь