Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1610/25 Головуючий у 1-й інст. Пацко О. О.
Номер провадження №33/4805/639/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
11 вересня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Якимчука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Якимчука Олександра Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 квітня 2025 року, про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді місцевого суду, ОСОБА_1 09 березня 2025 року о 23-40 год у м. Коростень, по вул. Грушевського, 16 керував транспортним засобом марки Passat, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Якимчук О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також докази законності зупинки його за кермом автомобіля. Адвокат вважає, що працівник поліції не встановив ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
До справи не долучене свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Працівником поліції не встановлено чи згоден водій пройти огляд. Долучений відеозапис не вважає належним доказом, оскільки на записі відсутні показники дати та часу та маркування портативного відеореєстратора. Складений щодо останнього акт огляду йому не вручався, а у справі відсутні відомості, що матеріали складені за участю ОСОБА_1 . У порушення ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 не відсторонено від керування транспортним засобом, а у матеріалах справі відсутні висновок про результати огляду на стан сп'яніння та направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння.
Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
Разом із апеляційною скаргою адвокат подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 15 квітня 2025 року, що підтверджується відповідною розпискою. Апеляційну скаргу захисник подав 25 квітня 2025 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні захисник - адвокат Якимчук О.М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №267252 від 10 березня 2025 року, від підпису ОСОБА_1 відмовився; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів Alcotest Drager, огляд не проводився; рапортом працівника поліції поліцейською СРПП Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Катериною Виніченко; копією постанови серії ЕНА №4234800 від 10 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП; розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, з відеозапису обставин події вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , двигун якого був увімкнений. Роз'яснили водію ОСОБА_1 причини зупинки, а саме порушення правил дорожнього руху (не увімкнення покажчика повороту при зміні напрямку руху, порушення правил перетину перехрестя) та попросили водія надати документи, водій відмовився, повідомив, що документів при собі не має. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку із запахом алкоголю з ротової порожнини, почервонінням обличчя та невідповідною поведінкою. На пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, ОСОБА_1 категорично й однозначно відмовився, отримав роз'яснення наслідків такої відмови. У подальшому місце зупинки транспортного засобу та складення адміністративних матеріалів самовільно залишив.
Також з відеозаписів чітко вбачається, що після зупинки транспортного засобу та роз'яснення працівниками поліції причини зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням прави дорожнього руху, останній вказав, що нормально їздить, а інший водій його підрізав. Інших осіб у транспортному засобі, який зупинили поліцейські, на відеозаписі не зафіксовано, з машини ніхто не виходив. Тому, висновок районного суду щодо встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортного засобу, апеляційний суд вважає правильним.
У зв'язку з викладеним сумніви захисника щодо законності зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу суд вважає надуманими. В даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» з дотриманням положень ст. 35 вказаного закону, оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності. Вказане підтверджується постановою про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення ним правил дорожнього руху. Матеріали справи не містять відомостей щодо незгоди останнього із винесеною постановою або її оскарження чи скасування.
Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, хоча й наданий двома частинами, проте є послідовним, за допомогою останнього можна відтворити обставини, за яких патрульні, зупинили ОСОБА_1 за кермом автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 та після виявлених у нього ознак алкогольного сп'яніння, зафіксованих у акті огляду (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння обличчя), у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та у закладі охорони здоров'я. Сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього.
Відсутність посилання у протоколі на технічні характеристики пристрою відеофіксації, за допомогою якого здійснювалась відеозйомка, технічні недоліки щодо дати і часу на записі не спростовує обставин об'єктивно зафіксованих на наявному в матеріалах відеозаписі та не виключає належність та і допустимість даного доказу. Разом з тим у протоколі міститься вказівка про долучення відеозапису з нагрудного портативного відеореєстратора.
Доводи захисника щодо незаконності дій працівників поліції під час складання адміністративних матеріалів суд вважає надуманими у зв'язку з наступним. Судом встановлено, що хоча й відеозаписами не зафіксовано складення адміністративних матеріалів у присутності водія та надання їх на ознайомлення, проте зібрані у справі докази свідчать про надання працівниками поліції водію такої можливості. На переконання суду працівники поліції вичерпали усі можливі надані їм законом засоби для забезпечення присутності водія під час складення щодо нього адміністративних матеріалів. Натомість ОСОБА_1 після зупинки його за кермом транспортного засобу відмовлявся виконувати законні вимоги працівників поліції, поводив себе зухвало, кепкував із працівників поліції, всіляко затягував час, перешкоджав у встановленні його особи, не надаючи реєстраційних документів водія, вказуючи, що нічого не пам'ятає, має контузію, псоріаз, посвідчення вкрали або загубив. Заперечуючи у подальшому факт керування, усвідомлюючи наслідки своїх дій, самовільно залишив місце оформлення адміністративних матеріалів. Такі дії водія свідчать про намагання скаржника уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.
Аргументи адвоката щодо відсутності у матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, висновку про результати огляду на стан сп'яніння та направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння та доказів відсторонення від керування транспортним засобом не спростовує вини ОСОБА_1 , який відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння за виявленими ознаками і така відмова була беззаперечною. У даному випадку вказане не може бути підставою, що звільняє водія від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Якимчука Олександра Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь