ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 49/13208.12.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Моліс»
До Приватного підприємства «Данілов і Ко»
Про стягнення 7 921,25 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники:
Від позивача Черноусов О.А. -за дов. № б/н від 15.01.2010р.
Від відповідача Борецька Ю.В. -за дов. № б/н від 22.11.2010р.
Рішення приймається зазначеною датою, оскільки розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 921,25 грн., що виникла у зв'язку з порушенням умов договору поставки товару від 19.06.2008р., з яких 6 178,14 грн. -основного боргу, 204,89 грн. -пені, 253,30 грн. -інфляційних витрат, 39,61 грн. -3% річних, 1 245,31 грн. -штрафу, крім того 108,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання взятих на себе зобов'язань позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2010р. було порушено провадження у справі № 49/132 та призначено розгляд справи на 22.11.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010р. розгляд справи відкладався на 08.12.2010р., у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2010 надав пояснення по суті справи та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання 08.12.2010 з'явився, позов визнав частково, а саме в частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3% річних. Крім того, повністю заперечив проти стягнення з нього штрафу у розмірі 1 245,31 грн. посилаючись на ст. 549 Цивільного Кодексу України та 61 Конституції України.
За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -
19 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Моліс» (далі -Постачальник) та Приватним підприємством «Данілов і Ко» (далі -Покупець) було укладено договір поставки товару (далі -Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного Договору.
Предметом поставки є товари торгової марки «Моліс», загальний асортимент яких зазначений в прайс -листах Постачальника, а детальне найменування, кількість, ціна (з ПДВ) вказується в накладних (п. 1.2.1).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна на Товар встановлюється відповідно до чинних на момент поставки чергової партії Товару прайс - листів Постачальника і зазначається у накладних Постачальника на кожну конкретну поставку. Накладні на товар є невід'ємними додатками до цього Договору. Загальне сума Договору складається з суми всіх накладних, за якими здійснювались поставки Товару на виконання цього Договору.
Ціна на Товар включає вартість доставки Товару Постачальником. (п. 4.2 Договору). Покупець зобов'язаний проводити розрахунки з Постачальником за кожну отриману партію товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки Товару згідно пунктом 2.1. Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, або шляхом внесення коштів готівкою до каси Постачальника (п. 4.3 Договору).
На виконання умов Договору Позивач здійснив поставку партії товару, однак Відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання виконав частково та станом на 01.07.2010 має заборгованість 6 178,14 грн., що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом звірки взаєморозрахунків на загальну суму 7 193,53 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та має заборгованість у розмірі 6 178,14 грн.
Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований та відповідачем визнаний.
У судовому засіданні 08.12.2010 представник відповідача позов визнав у частині основної заборгованості, а саме у розмірі 6 178,14 грн., 3% річних, інфляційних витрат, крім того повністю заперечив проти стягнення з нього штрафу.
Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 204,89 грн. -пені, 253,30 грн. -інфляційних витрат, 39,61 грн. -3% річних, 1 245,31 грн. -штрафу.
Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.
Оскільки відповідач сплатив суму основного боргу з порушенням терміну оплати є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.
Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до п. 8.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений Товар Покупець на користь Постачальника сплачує пеню у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день просрочки платежу з урахуванням індексу інфляції.
Крім того, п. 8.5 Договору передбачено, За одностороннє необгрунтоване порушення виконання своїх зобов'язань протягом дії даного Договору винна сторона сплачує протилежній стороні штраф у розмірі 100% вартості останньої поставленої партії Товару.
Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п. 8.3 та п. 8.5 Договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом, як помилково вважає позивач.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмір 204,89 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 253,30 грн. та 3% річних у сумі 39,61 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо поставки оплаченого Товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором.
Відповідач у судовому засіданні суму основного боргу визнав повністю та заперечував проти стягнення з нього штрафних санкцій.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Пунктом 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005р.»та деяких інших законодавчих актів України»від 25 березня 2005р. із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, справляється державне мито у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумі доходів громадян, немайнового характеру 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян
За таких обставин, за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті державного мита в сумі 85,68 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 198,24 грн.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Данілов і Ко»(01000, м. Київ ,вул. Рейтарська, 35а, п/р 26009030834511 у ФАКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 34532920) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Моліс»(69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 31, п/р 2600001752436 в філії Укрексімбанку в м. Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ 34718799) 6 675,94 грн. заборгованості за договором поставки товару від 19.06.2008р., з яких 6 178,14 грн. -основного боргу, 204,89 грн. -пені, 253,30 грн. -інфляційних витрат, 39,61 грн. -3% річних, крім того 85,68 грн. - державного мита, 198,24 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 1 245,31 грн. відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене а апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.В.Митрохіна
Дата підписання рішення 20.12.2010