ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 49/11408.12.10
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»
До Комунального підприємства «Київпастранс»
Про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 18 779,62 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники:
Від позивача Новіцький А.О. -за дов. № 348-010 від 20.01.2010р.
Від відповідача не з'явились
Рішення приймається зазначеною датою, оскільки розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача збитків в порядку регресу у розмірі 18 779,62 грн, крім того 187,80 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»на підставі полісу добровільного комплексного страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Peugeot 307 SW Pack»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - тролейбуса (реєстраційний номер 2054), яким скоєно ДТП, належить Комунальному підприємству «Київпастранс»), а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2010р. було порушено провадження у справі № 49/114 та призначено розгляд справи на 08.11.2010р.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.11.2010р., від 24.11.2010р. розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.
Представник позивача у судове засідання 08.12.2010 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Відповідач в судові засідання 08.11.2010 та 24.11.2010 не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.
Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.
Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
23.11.2010 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,-
12 грудня 2006 року між Товариством з додатковою відповідальністю «РОСНО Україна», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (далі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено поліс добровільного комплексного страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 200.0010-14 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту -Поліс).
Об'єктом Полісу є транспортний засіб «Peugeot 307 SW Pack», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема -пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 23.09.2007р. приблизно об 11 год. 55 хв. у м. Києві на бульварі Шевченка, 62, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Peugeot 307 SW Pack», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням Страхувальника і тролейбуса № 2054, що належить КП «Київпастранс», під керуванням ОСОБА_1.
В результаті ДТП автомобіль «Peugeot 307 SW Pack», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім'я Страхувальника (копія довідки в справі).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника (на рахунок ОСОБА_2) страхове відшкодування в розмірі 18 779,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1154 від 02.11.2010р. (копія міститься в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 017158 від 01.11.2010р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2008р. (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тролейбус реєстраційний номер 2454 належить відповідачу, що підтверджується Довідкою УДАІ УМВС України в м. Києві № 3063 від 20.10.2007 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
ОСОБА_1. на час скоєння ДТП був працівником відповідача, що не заперечується відповідачем.
Збиток, завданий ОСОБА_2 внаслідок дорожньо -транспортної пригоди розрахований відповідно до Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів № 206/06 від 01.03.2006, полісу добровільного комплексного страхування ризиків № 200.0010-14 від 12.12.2006 та Звітом № 102/10/07 від 17.10.2007, складеним Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 5405/07 від 18.01.2007р. та складає 18 779,62 грн.
Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
У відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечив проти позовних вимог посилаючись на наступне.
Згідно ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Укра їні», підставою для проведення оцінки майна є договір між суб'єктом оціно чної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки. Згідно ст. 11 цього закону договір укладається в письмовій формі та повинен місти ти істотні умови перелічені в цій статті. В разі відсутності договору чи істот них умов в договорі він є неукдаденим, а оцінка автомобіля проведеною з порушенням вимог чинного законодавства. З тверджень відповідача позивачем не було надано належних доказів того, що оцінка автомобіля дійсно була проведена у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Укра їні». Крім того, відповідач вказував про те, що у звіті вказані інші пошкодження автомобіля, аніж ті, які були зафіксовані у довідці ДАІ та при складені вказаного звіту не був присутній представник відповідача, що є порушенням вимог законодавства.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Peugeot 307 SW Pack», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, крім того не вказав, якими саме нормами законодавства України зобов'язано позивача викликати відповідача для проведення по справі експертизи по даному предмету спору, а тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За таких обставин суд приходить до висновку, що шкода, завдана майну страхувальника позивача (автомобіль «Peugeot 307 SW Pack», державний реєстраційний номер НОМЕР_1) має відшкодовуватися в повному обсязі відповідачем. А у відповідності до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке гр. ОСОБА_2,. мала до відповідача, як власника тролейбусу реєстраційний номер 2054.
На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування»відшкодуванню підлягає оцінена шкода, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі -18 779,62 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача 18 779,62 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 187,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, п/р 26501227, МФО 300335, «Райффайзен банк Аваль»м. Києва, код ЄДРПОУ 32253596) збитків в порядку регресу у розмірі 18 779,62 грн, крім того 187,80 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А. В. Митрохіна
Дата підписання рішення 20.12.2010