ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/38220.12.10
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу - 37 323,05 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Матяш С.В.- представник по довіреності віл 04.08.2010
від відповідача: не з'явились
Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхового відшкодування в розмірі 37 323,05 грн., в тому числі 32 755,87 грн. -вартість ремонту, 655,00 грн. -сума витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, 894,33 грн. - інфляційні витрати, 2 564,73 грн. - пені та 453,12 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 порушено провадження по справі № 53/382, розгляд справи призначено на 20.12.2010.
В судовому засіданні 20.12.2010 надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвали суду від 08.11.2010 не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців № 408448 від 06.10.2010, наданим позивачем.
Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 08.11.2010, про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.12.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
ОСОБА_1, 10.06.2008 в 17-35, по вул. Боженка, в м. Києві, куруючи автомобілем «Фольксваген»державний номер НОМЕР_1, при зміні напрямку руху, не впевнилася, що це буде безпечно, здійснила зіткнення з автомобілем марки «БМВ»державний номер НОМЕР_2 та втратила керування, зіткнулася з автомобілем марки «Фольсваген»державний номер НОМЕР_3, що призвело до пошкодження трьох транспортних засобів.
Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду міста Києва № 3-25584 від 11.06.2008 було вставлено, що водій ОСОБА_1 порушила ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина ОСОБА_1 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).
Автотранспортний засіб «Фольсваген»державний номер НОМЕР_3, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору страхування наземного транспорту № 05-16/000425 від 05.11.2007 та Додатковою угодою № 1 від 07.12.2007 до Договору № 05-16/000425 від 05.11.2007. Одним із страхових випадків за договором є «ДТП».
Згідно з висновком № 0107-04 від 11.07.2008 автотоварознавчого дослідження про відшкодування матеріального збитку, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Фольсваген»державний номер НОМЕР_3, в результаті ДТП, складає 35 387,70 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомляв ОСОБА_1 про проведення огляду транспортного засобу після ДТП. На доказ направлення повідомлення позивач надав суду копію тексту телеграми та доказ отримання телеграми ОСОБА_1
Відповідно до звіту про розслідування події із засобом наземного транспорту від 29.09.2008 розрахунок суми страхового відшкодування по автомобілю «Фольсваген»державний номер НОМЕР_3 складає суму в розмірі 50 571,74 грн.
На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування № 346 від 11.06.2008 позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 50 571,74 грн. (страховий акт № 05-17/233 від 29.09.2008).
Позивач перерахував страхувальнику за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 05-16/000425 від 05.11.2007 суму в розмірі 50 571,74 грн., що підтверджено належним чином завіреними копіями: видаткового касового ордера № 294050 від 21.10.2008, платіжних доручень № 3166 від 21.10.2008, № 3174 від 22.10.2008, № 3179 від 23.10.2008, № 3196 від 24.10.2008, № 3238 від 30.10.2008, № 3269 від 31.10.2008, № 3281 від 03.11.2008, № 3300 від 04.11.2008, № 3312 від 06.11.2008 (оригінали оглянуті в судовому засіданні).
Позивач також сплатив грошові кошти в розмірі 655,00 грн. за проведення авто товарознавчої експертизи, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 2977 від 06.10.2010.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996 до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, винуватця ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/6679983 від 19.03.2008, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Позивач звернувся до відповідача з листом № 05/501 від 14.04.2010 про виплату страхового відшкодування. На доказ направлення листа позивач надав суду належним чином завірену копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.04.2010.
Відповідач відповіді на лист не надав, суму страхового відшкодування не сплатив.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи ОСОБА_1, яка керувала автомобілем «Фольксваген»державний номер НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Фольсваген»державний номер НОМЕР_3, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди відповідачем у розмірі 33 410,87 грн. (32 755,87 грн. -сума страхового відшкодування, 655,00 грн. -вартість автотоварознавчого дослідження) є підставними, обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 2 564,73 грн. пені.
Позивач, як підставу нарахування пені зазначає п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Полісу № ВА/6679983 від 19.03.2008.
При дослідженні розрахунку пені наданого позивачем, суд встановив, що позивач нарахував пеню не тільки на суму страхового відшкодування 32 755,87 грн., а й на суму оплати за проведення експертизи в розмірі 655,00 грн., що суперечить вимогам чинного законодавства.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Суд зробив власний розрахунок пені на суму в розмірі 32 755,87 грн. Проте розмір пені нарахований судом перевищує розмір пені нарахований позивачем.
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 564,73 грн., відповідно до розміру зазначеного позивачем.
Крім того, позивач заяви про стягнення з відповідача 894,33 грн. інфляційних витрат та 453,12 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки,
Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.
В свою чергу, стаття 27 Закону України "Про страхування" зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч; 3 ст.22, ст.993, ч-1 ст.1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України "Про страхуватися" до позивача (скаржника) виключно у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи (ВАТ "НАСК "Оранта"), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних).
З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 894,33 грн. інфляційних витрат та 453,12 грн. 3% річних.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А; ідентифікаційний код 31725819) 32 755 (тридцять дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 87 коп. суму страхового відшкодування в порядку регресу, 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. вартість автотоварознавчого дослідження, 2 564 (дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 73 коп. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 76 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227 (двісті двадцять сім) грн. 48 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено 23.12.2010