ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/35720.12.10
За позовом Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”
до Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”
про стягнення 6 964,36 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Волчек Н.М.- представник по довіреності № 227/2010 від 02.08.2010р.
від відповідача: не з'явились
Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” шкоди в порядку регресу в розмірі 6 964,36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 порушено провадження по справі № 53/357, розгляд справи призначено на 15.11.2010.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 15.11.2010 представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази по справі, розгляд справи було відкладено на 20.12.2010.
В судове засідання 20.12.2010 представник позивача з'явився та надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Відповідач в судове засідання 20.12.2010р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.10.2010р. та від 15.11.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5684-1-1 від 13.10.2010р.
Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду 28.10.2010 та від 15.11.2010, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал та реєстри відправки поштової кореспонденції та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача та третьої особи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.12.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
30.04.2010 близько 12-00 години ОСОБА_1., керуючи автомобілем Кіа Карена, реєстраційний номер НОМЕР_3, з причепом ММЗ 81021 д/н НОМЕР_2 а м. Херсоні на розі вулиць Комунарів та Горького, повертаючи на зелений сигнал світлофору не надав переваги і русі автомобілю Хюндай Акцепт, д/н НОМЕР_1, що рухався в зустрічному напрямку, здійснив зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, внаслідок чого вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 К п АП.
Відповідно до Постанови Комсомольського районного суду м. Херсона, № 3-2028/10 від 21.05.2010 було вставлено, що водій ОСОБА_1. порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина ОСОБА_1. встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).
Автотранспортний засіб Хюндай Акцепт, д/н НОМЕР_1, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Генерального Договору страхування автотранспортних засобів № 1014583 від 21.04.2008. Одним із страхових випадків за договором є «пошкодження, знищення транспортного засобу внаслідок ДТП».
Згідно зі звітом № 620 про визначення вартості відновлювального ремонту без урахування та з урахуванням фізичного зносу автомобіля Хюндай Акцепт, д/н НОМЕР_1, що належить ВАТ «Нижнєгородський хіміко-фармацевничний завод»в результаті пошкодження його при ДТП вартість відновлювального ремонту автомобіля Хюндай Акцепт, д/н НОМЕР_1 пошкодженого внаслідок ДТП, станом на 07.06.2010 складає 7 474,36 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0003451 від 31.01.2010 виставленого компанією станції технічного обслуговування для ВАТ «Нижнєгородський хіміко-фармацевничний завод», вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 10 676,13 грн.
Враховуючи викладене, позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 10 620,13 грн. (страховий акт № 1214/10/50/ТР25/00/2 від 25.06.2010).
Позивач перерахував страхувальнику за Генеральним Договором страхування автотранспортних засобів № 1014583 від 21.04.2008 суму в розмірі 10 620,13 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією платіжного доручення № 1099 від 29.06.2010 (оригінал оглянутий в судовому засіданні).
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996 до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. була застрахована відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/631417, що підтверджується листом Моторного (транспортного) страхового бюро України № 22018/7-3-11 від 22.11.2010.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.
Згідно з листом Моторного (транспортного) страхового бюро України № 22018/7-3-11 від 22.11.2010 ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою становить 25 500,00 грн.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Позивач звертався до відповідача із заявою № 4068 від 25.08.2010 про відшкодування шкоди в порядку регресу. На доказ направлення заяви позивач надав суду належним чином завірену копію повідомлення про вручення почтового відправлення від 25.08.2010.
Відповідач залишив заяву № 4068 від 25.08.2010 без відповіді та належного реагування.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Кіа Карена, реєстраційний номер НОМЕР_3, встановлена у судовому порядку.
Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Хюндай Акцепт, д/н НОМЕР_1, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається з листа Моторного (транспортного) страхового бюро України № 22018/7-3-11 від 22.11.2010 розмір безумовної франшизи по полісу становить 510,00 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.
Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи в розмірі 6 964,36 грн. (7 474,36 грн. -510,00 грн.).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі заявлених позовних вимог в розмірі 6 964,36 грн.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за відповідача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ідентифікаційний код 24175269 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37; ідентифікаційний код 19411125) 6 964 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 36 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено 23.12.2010