ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
21 грудня 2010 р. Справа № 19/102
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В.
при секретарі судового засідання: Конашенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" вул. Козельницька, 3, м. Львів,79026
до відповідача Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості та відшкодування збитків на суму 12964,07 грн.згідно договору №04/09 від 04.09.08 про надання автотранспортних послуг,
за участі представників сторін:
представники сторін не з"явилися,
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось в суду із позовом до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків на суму 12964,07 грн.згідно договору №04/09 від 04.09.08 про надання автотранспортних послуг. Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати наданих автотранспортних послуг.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, в судовому засіданні 30.11.10 подав заяву вх.№9245 про уточнення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 4140,00 грн. основного боргу, 3767,40 грн.- пені, 327,85 грн. -3% річних та 1122,35 грн. інфляційних нарахувань.
Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 30.11.10 вих.№21989, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції № 1265 від 02.12.10, копія якого долучена до матеріалів справи.
На день розгляду справи в судове засідання 21.12.10 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представниківсторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги , давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
04.09.08 між сторонами даного спору укладено договір про надання автотранспортних послуг №04/09, згідно якого позивач зобов'язався надавати відповідачу автотранспортні послуги спецавтотранспортом- автопідйомником 17 ГАЗ -53, а відповідач - оплачувати надані послуги у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно п.4.2 договору замовник оплачує автотранспортні послуги згідно виставленого перевізником рахунку до початку надання послуг.
Відповідно до п.4.3. договору кінцевий розрахунок за фактично надані автотранспортні послуги замовник проводить не пізніше 3-х банківський днів місяця, в якому надані послуги.
Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На виконання умов договору позивач за вересень надав відповідачу автотранспортні послуги загальною вартістю 7140,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0001156 підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, копія долучена до матеріалів справи (а.с.11).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань по договору, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення розділу 4 договору, а також беручи до уваги часткову оплату наданих послуг, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії банківських виписок (а.с. 12-13), заборгованість відповідача перед позивачем становить 4140,00 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами п. 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання, щодо плати за надані автотранспортні послуги.
Суд вважає підставним застосування положень ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати становлять 1122,35 грн., три проценти річних -327,85 грн. та підлягають задоволенню.
Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2. договору №04/09 від 04.09.08 сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати за послуги нараховується пеня від вчасно несплаченої суми у розмірі 0,5% за кожен день протермінування.
Нарахована позивачем пеня складає 3767,40 грн.
Суд зробив перерахунок пені, оскільки позивачем при здійсненні даного розрахунку не враховано положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, що призвело до завищення суми пені.
За таких обставин, сума пені, яка підлягає стягненню по договору про надання автотранспортних послуг №04/09 від 04.09.08 за період з 04.10.08 по 03.04.09 становить 492,06 грн. та підлягає до задоволення. В решті суми пені слід відмовити.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530,546, 625, 629, 901 ЦК України, ст.193,216, 230, 231 ГК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
позов Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 9357,60 грн. згідно договору №04/09 від 04.09.08 про надання автотранспортних послуг задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" вул. Козельницька, 3, м. Львів,79026 (код 33195709, поточний рахунок №260013011101 у ОПЕР в філії ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк" м.Львів, МФО 325796) - 4140,00 (чотири тисячі сто сорок гривень)- основного боргу, 492,06 (чотириста дев"яносто дві гривні шість копійок) -пені, 1122,35 (одну тисячу сто двадцять дві гривні тридцять п"ять копійок) - інфляційних нарахувань, 327,85(триста двадцять сім гривень вісімдесят п"ять копійок) -3% річних, а також 102,00 (сто дві гривні ) - судових витрат по сплаті державного мита та 153,40 (сто п"ятдесят три гривні) судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В решті суми позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
повне рішення підписане 22.12.10