ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
21 грудня 2010 р. Справа № 14/164
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.
при секретарі судового засідання Максимів Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області
вул. Січових Стрільців,15, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача Приватної фірми "Міф"
вул. Целевича, 20, м. Івано-Франківськ, 76008
про стягнення неустойки в сумі 21 675,55 грн
за участі представників сторін:
від позивача: Чернов Р.М. - начальник юридичного сектору, (довіреність №01/14-04 від 01.02.10);
від відповідача: Добрянський І.В. - представник, (довіреність б/н від 28.01.10)
встановив: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області до відповідача Приватної фірми "Міф" про стягнення неустойки в сумі 10 910,52 грн.
В засіданнях суду 09.12.10, 16.12.10 та 17.12.10 оголошувались перерви.
Ухвалою суду від 09.12.10 продовжено строк вирішення спору (за клопотанням відповідача).
Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на припинення договору оренди державного майна №130/05 від 04.01.05 та на неповернення відповідачем орендованого майна, внаслідок чого нараховано неустойку.
Позивач використав своє право передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а саме: подав суду заяву про збільшення позовних вимог (вх.№9638 від 16.12.10) та просить стягнути з відповідача 21 675,55грн. неустойки.
Суд розглянув спір відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, оскільки ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.
Відповідач подав суду заяву про застосування строків позовної давності (вх.№9661 від 17.12.10), в якій просить суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності в частині стягнення неустойки з відповідача з 01.03.09 по 30.11.10 та в цій частині в позові відмовити.
Позивач надав суду пояснення щодо позовних вимог про стягнення неустойки (вх. №9721 від 20.12.10).
Відповідач, в зв"язку з скрутним фінансовим становищем, просить суд розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.
Позивач не заперечує проти поданого клопотання.
Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області (орендодавцем), Приватною фірмою "Міф" (орендарем) та Івано-Франківською філією державного підприємтсва науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ проектреконструкція" (балансоутримувачем) 04.01.05 укладено договір оренди державного майна №130/05.
Відповідно до п.1.1 вищезазначеного договору орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування державне майно - підвальне приміщення загальною площею 213,4кв.м. в адміністративному будинку, що знаходиться на вул.Галицькій,29 в м.Івано-Франківську та перебуває на балансі Івано-Франківської філії державного підприємтва науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ проектреконструкція" , вартість якого згідно звіту про незалежну оцінку, виконаного станом на 31.07.04, становить 34 503,00грн.
В засіданні суду позивач зазначив, що відповідно до п.11.1 договору, він діяв з 04.01.05 по 30.12.05. Даний договір пролонгувався до 23.12.07.
Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІ проектреконструкція" Івано-Франківська філія надіслав позивачу і відповідачу лист №99/07 від 20.11.07, в якому повідомив, що термін дії договору №130/05 від 04.01.05 закінчився та з виробничою необхідністю він не буде продовжений на новий термін, дія договору буде припинена 24.12.07.
Позивач направляв відповідачу листи №08/3093 від 28.11.07 та №08/40 від 11.01.08 з наступними вимогами: повернути орендоване майно балансоутримувачу по акту приймання-передачі, провести оплату за оренду державного майна до моменту підписання акту приймання-передачі, надати позивачу копії платіжних доручень, що підтверджують повну сплату орендної плати.
Відповідно до п.5.10 договору, відповідач зобов"язався, у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу за участю орендодавця майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Проте, відповідач орендоване майно не повернув та станом на сьогоднішній день безпідставно володіє ним.
Позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 01.11.09 по 30.11.10 у сумі
21 675,55грн., яка підтверджується розрахунками, що знаходиться в матеріалах справи.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 2 вищезазначеної статті передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Внаслідок того, що відповідач не виконав обов"язку щодо вчасного повернення майна на час пред"явлення позову, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 21 675,55грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема розрахунками, що є додатками до позовної заяви.
Слід зазначити, що при розрахунку неустойки позивач врахував проплату коштів, яка здійснена відповідачем за період з 01.03.08 по 30.11.10.
Позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку у розмірі 21 675,55грн.
Відповідачем нарахування неустойки не спростовано, а доказів, які б підтверджували протилежне, суду не подано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.
З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача неустойки в розмірі 21 675,55грн.
Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
В розумінні наведеної норми розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Виходячи із наведеного, суд бере до уваги матеріальні інтереси обох сторін, непереборні та об"єктивні обставини, що стали підставою для звернення відповідача з клопотанням про розстрочку виконання рішення, та вважає за правильне розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 6 місяців.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11,526,549,610,629,785 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області до відповідача Приватної фірми "Міф" про стягнення неустойки в сумі 21 675,55грн. - задоволити.
Стягнути з Приватної фірми "Міф", вул. Целевича, 20, м. Івано-Франківськ (код 19394680)
на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців,15 (одержувач: ВДК в м.Івано-Франківську, банк одержувач Управління державного казначейства в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31114094700002, код платежу 22080300, ЄДРПОУ 20568100) 21 675,55грн. (двадцять одну тисячу шістсот сімдесят п"ять грн.55коп.) неустойки.
Розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 6 місяців (по 3 612,6грн. щомісячно починаючи з 03.01.11 ).
Видати наказ.
Стягнути з Приватної фірми "Міф", вул. Целевича, 20, м. Івано-Франківськ (код 19394680) в дохід державного бюджету ( отримувач: УДК, м.Івано-Франківськ; банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200) 216,76грн. (двісті шістнадцять грн.76коп.) державного мита.
Видати наказ.
Стягнути з Приватної фірми "Міф", вул. Целевича, 20, м. Івано-Франківськ (код 19394680) в дохід державного бюджету 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( отримувач: УДК у м.Івано-Франківську, код ЄДРПОУ отримувача - 20568100, р/р31212264700002, банк ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код платежу 22050003).
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Булка В.І.
Повне рішення складено 23.12.10.