Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "21" грудня 2010 р.Справа № 14/1549
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Костриці О.О.
за участю представників сторін
від позивача: Юзьвак А.М. - дов. №18 від 02.02.2010р.
від відповідача: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" (м.Павлоград Дніпропетровської області)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1
про стягнення 31046,40 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 31046,40 грн., з яких: 28224,00 грн. основного боргу, 2822,40 грн. штрафу.
Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач заперечень на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.12.2010р. (а.с. 29)).
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
Як вбачається із матеріалів справи, 02.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" - постачальник (позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - покупець (відповідач у справі) було укладено договір поставки №147 та специфікації до нього за №№1,2 (а.с.7-9, 38).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться в ст. 265 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору, позивач зобов'язався поставляти товар у кількості та в терміни зазначені у замовленні відповідача, яке погоджується з позивачем в письмовому вигляді, а відповідач зобов'язався сплачувати і приймати товар в асортименті і за цінами зазначеними в специфікаціях.
Одиниця виміру товару, що поставляється, зазначена в специфікації (додатки №1 (а.с. 9, 38)) (п.2.1. договору).
Згідно п.5.1 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату за отриманий товар з відстрочкою оплати, яка становить: 30-ть (тридцять) календарних днів з моменту передачі товару відповідно до накладної на передачу товару.
На виконання умов договору поставки №147 від 02.02.2010р. та специфікацій до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28224,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №191 від 15.02.2010р. та товарно-транспортною накладною від 15.02.2010р. (а.с. 11-12), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.
22.09.2010р. позивач направив відповідачу претензію про стягнення заборгованості за договором (а.с.10), (повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотня сторона а.с. 10)), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 28244,00 грн., що підтверджується довідкою позивача №2414 від 20.12.2010р. (а.с. 35) та іншими матеріалами справи.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Пунктом 10.2 договору №147 від 02.02.2010р. сторони погодили, що за прострочення оплати у порядку п.5.1 цього договору покупець сплачує штраф на користь постачальника у розмірі 10% від суми постачання.
Згідно розрахунку позивача розмір штрафу складає 2822,40 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд вважає, що вказана сума нарахована обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими у відповідності до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 31046,40 грн., з яких: 28224,00 грн. основного боргу, 2822,40 грн. штрафу.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер", 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9/2, ідентифікаційний код 33892784 - 28224,00 грн. заборгованості, 2822,40 грн. штрафу, 310,46 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяКостриця О.О.
Повне рішення складено: 23.12.2010р.