15 грудня 2010 р. № 3/123-1781
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р. у справі № 3/123-1781 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аркан Плюс" до Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Копичинецької міської ради, приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Юзви Галини Зіновіївни про звільнення будівлі від обтяження, зобов'язання приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Юзви Галини Зіновіївни внести відповідний запис про зняття заборони в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; визнання права власності на нерухоме майно, -
Встановив:
Згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Скаржником додано до касаційної скарги квитанцію № ПН637356 від 05.11.2010 р. про сплату державного мита в сумі 42,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93, з відповідними змінами та доповненнями, встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).
Згідно з пп. “г” цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
До позовних заяв майнового характеру належать вимоги, що підлягають вартісній оцінці.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з п. 36 Інструкції про порядок справляння та обчислення державного мита підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Позов у справі заявлено про звільнення будівлі від обтяження, зобов'язання приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Юзви Галини Зіновіївни внести відповідний запис про зняття заборони в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (вимоги немайнового характеру); визнання права власності на нерухоме майно (вимоги майнового характеру).
Таким чином, скаржник повинен сплатити як державне мито за вимоги майнового характеру, так і державне мито за вимоги немайнового характеру.
З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає поверненню скаржнику.
Після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 2, 3, 4 і 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р. у справі № 3/123-1781 повернути суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Судді Остапенко М.І.
Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.