16 грудня 2010 р. № 8/65-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 30.06.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. у справі № 8/65-38 за позовом державного комунального підприємства "Луцьктепло" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми, -
Встановив:
Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк (ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
Касаційна скарга рішення господарського суду Волинської області від 30.06.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. відправлена до Вищого господарського суду України 19.11.2010 р.
Клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для оскарження судових рішень в касаційному порядку, з зазначенням поважних причин такого пропуску, скаржником не заявлено, що є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Разом з тим, згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93, з відповідними змінами та доповненнями, встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).
Згідно з пп. “г” цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Державне мито, із касаційних скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України повинно бути перераховане наступним чином:
Одержувач: ВДК у Печерському районі;
Ідентифікаційний код: 26077922;
Банк одержувача: управління Державного казначейства в м. Києві;
МФО: 820019;
Розрахунковий рахунок № 31113095700007;
Код економічної класифікації доходів: 22090200 “Державне мито, не віднесене до інших категорій”;
Символ звітності банку (095).
Додана до касаційної скарги квитанція № 13 від 09.07.2010 р. про сплату 76,29 грн. не може вважатися відповідним доказом сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, оскільки не відповідає вказаним вище вимогам.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу на рішення господарського суду Волинської області від 30.06.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. у справі № 8/65-38 повернути фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1.
Судді Остапенко М.І.
Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.