15 грудня 2010 р. № 9/89
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоМирошниченка С.В.,
суддівБарицької Т.Л.,
Жукової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від 05.10.2010 р.
на рішенняГосподарського суду міста Києва від 24.06.2010 р.
у справі№ 9/89 господарського суду міста Києва
за позовомПриватного підприємства "Енергоінкам України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта"
пророзірвання договору про спільну діяльність
за участю представників сторін:
позивачаГалаздра С.В.
відповідачаМіщенко М.В.
Приватне підприємство "Енергоінкам Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" про розірвання договору про спільну діяльність № 10-02 від 07.03.2002 р. та зобов'язання відповідача повернути майно внесене позивачем у фонд спільної діяльності за договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2010 р. (суддя Бондаренко Г.П.) позовні вимоги задоволено. Розірвано договір про спільну діяльність №10-02 від 07.03.2002 р. укладений між Приватним підприємством "Енергоінкам Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010р. (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2010 року у даній справі залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення у даній справі скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" про розірвання договору про спільну діяльність №10-02 від 07.03.2002 р. у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевий та апеляційний господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Заявник наполягає на тому, що він не був повідомлений належним чином про дату та місце слухання справи господарським судом.
Цей довід до уваги не приймається з тих підстав, що суд апеляційної інстанції дав оцінку наявності доказів належного повідомлення відповідача та зробив висновок, що відсутні докази того, що відповідач не зареєстрований за зазначеною у поштовій картці адресі.
Господарські суди з'ясували, що умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору про спільну діяльність передбачено об'єднання розмірів внесків учасників та їх спільну діяльність щодо створення автозаправної станції на перетині пр-ту Перемоги -пр-ту Академіка Паладіна в Святошинському районі м. Києва з метою отримання прибутку або досягнення іншої мети.
Позивач, як на правову підставу розірвання договору про спільну діяльність посилається на ст. 651 ЦК України, оскільки відповідач не виконав свої обов'язки, передбачені п.3 та п. 1.3 договору, не вніс у фонд спільної діяльності внесок у вигляді грошових коштів, а також не виконував інші зобов'язання, внаслідок чого протягом дев'яти років з моменту укладання договору автозаправну станцію так і не побудовано.
Як вбачається з поданих відповідачем доказів та пояснень, відповідачем фактично виконувались роботи за договором про сумісну діяльність, однак відповідачем не було виконано умови договору про спільну діяльність, оскільки не було зроблено внеску до фонду спільної власності у розмірі 3 000 000,00 грн. у 2002 р. та не побудовано автозаправну станцію відповідно до п.1.1 договору.
Колегією суддів попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що має місце порушення зобов'язання відповідачем, оскільки автозаправну станцію згідно з п.1.1 договору №10-02 від 07.03.2002 р. побудовано не було, а отже позовні вимоги про розірвання договору про спільну діяльність є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року у справі № 9/89 залишити без змін.
Головуючий С. Мирошниченко
СуддіТ. Барицька
Л. Жукова