16 грудня 2010 р. № 12/22
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західшина" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р. у справі № 12/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" до товариства з обмеженою відповідальністю "Західшина" про стягнення суми, -
Встановив:
Згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Скаржником додано до касаційної скарги платіжне доручення № 757 від 06.10.2010 р. про сплату державного мита в сумі 12500 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93, з відповідними змінами та доповненнями, встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).
Згідно з пп. “г” цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Згідно п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993, № 15, при перерахуванні мита з рахунку платника до документа щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Відповідачем оскаржуються в повному обсязі судові рішення, якими з нього стягнуто 4324940,96 грн.
Сума державного мита, сплачена платіжним дорученням № 757 від 06.10.2010 р., зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки мито сплачено у меншому розмірі.
Крім того, додане до касаційної скарги платіжне доручення № 757 від 06.10.2010 р. про сплату державного мита в сумі 12500 грн. не можна визнати належним доказом сплати державного мита у встановлених законом порядку та розмірі, враховуючи те, що на зворотному боці вказаного платіжного доручення відсутня дата зарахування державного мита до Державного бюджету України.
З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає поверненню скаржнику разом з клопотанням про зупинення виконавчого провадження.
Після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 2, 3, 4 і 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р. у справі № 12/22 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Західшина".
Судді Остапенко М.І.
Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.