14 грудня 2010 р. № 19/386-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачаТарасюк Ю.В., представник
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуБроварської міської ради Київської області
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року
у справі№ 19/386-09 господарського суду Київської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний торгово-діловий комплекс "Будівельне місто"
доБроварської міської ради Київської області
провизнання недійсним рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний торгово-діловий комплекс "Будівельне місто" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області про визнання недійсним рішення від 26.11.2009 року №1322-75-05.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2010 року (суддя Карпечкін Т.П.) у справі №19/386-09 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року (судді: Жук Г.А. - головуючий, Шкурдова Л.М., Яковлєв М.Л.) рішення господарського суду Київської області від 29.03.2010 року у справі №19/386-09 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення Броварської міської ради Київської області від 26.11.2009 року №1322-75-05 "Про відмову від договору оренди земельної ділянки площею 10,00085 га, розташованої на території 3 мікрорайону IV житлового району" як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Не погоджуючись з постановою суду, Броварська міська рада Київської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про місцеве самоврядування", Цивільного кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надано, представники позивача в судових засіданнях проти задоволення касаційної скарги заперечували.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Броварської міської ради від 23.03.2006 року №955-46-04 Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний торгово-діловий комплекс "Будівельне місто" надано в оренду, строком на п'ять років, земельну ділянку площею 10,0085 га, розташовану на території третього мікрорайону четвертого житлового району міста Бровари, для будівництва багатоквартирної житлової забудови.
На виконання зазначеного рішення, між Броварською міською радою та позивачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.
Також судами встановлено, що 26.11.2009 року відповідач прийняв рішення №1322-75-05 про відмову від договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з систематичним порушенням позивач умов договору щодо своєчасності внесення орендної плати.
Отже, судами встановлено, що спір у справі виник у зв'язку з тим, що рішенням Броварської міської ради від 29.11.2007 року №538-29-05 "Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки в місті Бровари" були затверджені нові ставки орендної плати, однак, позивач сплачувати орендну виходячи зі ставок, передбачених договором оренди.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміни до договору оренди земельної ділянки в установленому законом порядку внесені не були, а отже у позивача не було підстав для сплати орендної плати у розмірі іншому, ніж встановлено договором. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для відмови від договору оренди у зв'язку з несвоєчасністю оплати орендних платежів.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 цього ж закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах передбачених договором. Такі правовідносини (і зобов'язання щодо оплатної передачі і зобов'язання щодо користування і сплати орендної плати) виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.
Порядок зміни орендної плати встановлений статтею 23 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності односторонньої відмови відповідача від договору оренди з підстав, зазначених у спірному рішенні.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Броварської міської ради Київської області залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року у справі № 19/386-09 господарського суду Київської області залишити без змін.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський