16 грудня 2010 р. № 13/328-8/56
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіДерепи В.І.,
суддів :Грека Б.М., -(доповідача у справі),
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.10.10
у справі№ 13/328-8/56
господарського судуПолтавської області
за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
доАкціонерного товариства "ПМК Харчопром"
провитребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників від:
позивачане з'явилися, були належно повідомлені
відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення із Акціонерного товариства "Пересувна механізована колона "Харчопром" 44579,79 грн. збитків та упущеної вигоди (з урахуванням уточнених позовних вимог).
Справа розглядалася судами неодноразово. За результатом останнього нового розгляду рішенням господарського суду Полтавської області від 13.08.10 (суддя Плеханова Л.Б.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.10 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Сіверіна В.І., суддів: Камишева Л.М., Терещенко О.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю у зв'язку із недоведеністю.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що позивач довів наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а також розмір збитків.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.05.07 між позивачем та АТ "ПМК "Харчопром" укладено договір оренди №25, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар взяв у тимчасове користування виробничі приміщення площею 331 кв.м, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Кагамлика, 74. Термін оренди з 30.05.07 по 30.05.08. Згідно з п.6.1 після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно, що орендується. Як зазначає позивач, в зазначений термін приміщення не були звільнені і він продовжував працювати. Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто до 30.05.09.
Після спливу місячного терміну, відповідачем здійснено захоплення приміщення в якому знаходилося майно позивача. Акт приймання-передачі майна, а саме: орендованих ПП ОСОБА_1. приміщень між орендарем та орендодавцем не складався, що свідчить про те, що приміщення не передавались відповідачу. Як зазначає позивач, станом на 30.06.08 вартість захопленого АТ "ПМК "Харчопром" індивідуально визначеного майна, склала 64702,23 грн. Позивач вказує, що акціонерне товариство "Пересувна механізована колона "Харчопром", чинить перешкоди в користуванні приміщеннями та доступу до майна ПП ОСОБА_1. Також зазначає, що голова правління найняв приватну охоронну фірму "Джед-Баст", та не дає позивачу доступ до орендованих приміщень.
Позивач зазначає, що у незаконному користуванні АТ "ПМК "Харчопром" перебувало наступне індивідуально визначене майно на загальну суму 44579,79 грн.: комп'ютерна техніка вартістю 4222,48 грн.; комп'ютер; принтер НР Deskget 3420; Mustek Ве@гРаw 1200CU; Кабель (2 шт.); обладнання, а саме: копіювальний станок (акт від 17.08.02) - вартістю 4500 грн.; розпиловочний станок (акт від 03.04.01) - вартістю 2700 грн.; торцювальний станок (акт від 12.05.01) - вартістю 1700 грн.; пазувальний станок вартістю 1500 грн.; типорізальний станок (акт від 15.06.01) - вартістю 1500 грн.; фугувальний станок (акт від 21.08.01) вартістю 3500 грн.; машинка швейна, вартістю 4 000 тис. грн.; тепловий електричний стимуляюр, вартістю 15000 грн.; стружкопилесос, вартістю 1730 три.; скобопістолет -1шт. вартістю 739,50 грн. (рахунок від 23.11.06 № 00675); 2 скобопістолети вартістю 1989,00 грн. (рахунок №00762); електолобзік 1 шт. вартістю 3862,42 грн. (рахунок від 03.06.03 №03063 Пт/07); пневмоінструмент 3, 1шт. вартістю 805,20 грн. (рахунок від 08.12.03 №746); пневмоінструмент 3, 1 шт. вартістю 900,00 грн. (рахунок від 17.11.04 №СФ-0000673); пневмоінструмент 3, 1 шт. вартістю 816,67 грн. (рахунок від 13.09.05 №СФ-000066І); устройство плевмоуборочне 1 шт. вартістю 2675,00 грн. (рахунок від 11.10.02 №112); пневмоінструмент 3, 1 шт. вартістю 3710,00 грн. (рахунок від 22.09.05 №РН 0000588); пневмоінструмент 3, 1 шт. вартістю 2760,00 грн. (рахунок від 29.12.04 № РН 0000687); пневмоінструмент 3, 1шт. вартістю 1300,00 грн. (рахунок від 25.07.07 №СФ-0000411); комп'ютер на базі Eel1.8 Вох 1шт. вартістю 4792,00 грн. (рахунок від 23.12.04 № 5887).
З матеріалів справи вбачається, що ВДВС Полтавського МУЮ на виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 17.09.08 у справі № 8/344 про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно ПП ОСОБА_1., у відповідача виявлено частину майна ПП ОСОБА_1 Як встановлено актом опису й арешту майна від 12.11.08 Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ, при примусовому виконанні ухвали господарського суду Полтавської області від 17.09.08 встановлено наявність, описано і накладено арешт на наступне майно: комп'ютер Sumsung, системний блок LG 52Х, принтер НР Deskget 3420, Mustek Ве@гРаw 1200CU, тепловий електричний стимулятор.
Позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення вказаного майна у зв'язку з його поверненням; окрім цього, з наданих позивачем пояснень вбачається, що іншого майна, ніж вказане у Акті опису й арешту майна від 12.11.08 Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ у відповідача, не виявлено.
На цій підставі судами відмовлено в позові. При цьому суди вказали, що позивачем не надано допустимих та переконливих доказів встановлення та перебування у орендованому приміщенні майна, щодо якого заявлено позовні вимоги, а також доказів наявності цього майна у орендованому приміщенні станом на час розгляду справи та винесення рішення; майно не виявлено і державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій. Таким чином, позивачем не доведено, що майно, щодо якого заявлено позовні вимоги, передавалось згідно Договору оренди та перебувало в орендованому приміщенні, а в подальшому перебувало у незаконному володінні відповідача. Крім того, позивач не надав відповідних доказів того, яке саме майно утримується відповідачем. Надані позивачем копії платіжних доручень, видаткових накладних, актів приймання-передачі майна, укладених між позивачем ПП ОСОБА_1. та його братом ОСОБА_2 не є належними та переконливими доказами по справі, оскільки не містять інформацію щодо обставин, що входять до предмету доказування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд в своїй постанові від 13.05.10 зазначав, що судам слід встановити належним чином та на підставі всіх доказів у їх сукупності, яке майно позивача утримувалося відповідачем, та кому насправді належить майно, на своє право власності щодо якого посилається позивач. У випадку встановлення належності майна позивачу, підлягає встановленню його дійсна вартість з урахуванням зносу.
На виконання цих вказівок судами досліджені надані позивачем докази та зазначено наступне. Платіжне доручення від 21.08.05 №229, є підтвердженням оплати рахунку на суму 1702,76 грн., на придбання скоб - витратних матеріалів. Платіжне доручення від 19.11.04 №279, є підтвердженням оплати рахунку на суму 2010,36 грн., на придбання скоб - витратних матеріалів. Платіжне доручення від 26.12.06 №679, є підтвердженням оплати рахунку на суму 2011,00 грн. на придбання скобопістолету - паспорт на інструмент, де зазначено заводський номер інструмента відсутній. Інших доказів індивідуально-визначених ознак речі не надано. Платіжне доручення (номер не читається) від 23.11.06, є підтвердженням оплати рахунку на суму 750,00 грн., на придбання скобопістолету. Інших доказів індивідуально-ви значених ознак речі не надано. Платіжне доручення від 21.09.05 №230, є підтвердженням оплати рахунку, на суму 3710,00 грн. на придбання інструменту, але із доданих документів не можливо встановити ознаки індивідуально-визначеної речі, на кількість придбаних за цим платіжним документом речей. Платіжне доручення від 25.07.03 (номер не читається), є підтвердженням оплати рахунку, на суму 4222,45 грн., на придбання комп'ютера - провадження в цій частині позову припинено. Платіжне доручення від 29.12.04 №322, є підтвердженням на оплату рахунку, на суму 4468,80 грн., на придбання пневмоінструменту та скоб (витратний матеріал) - із доданих документів не можливо встановити ознаки індивідуально-визначеної речі, ні кількість придбаних за цим платіжним документом речей. Платіжне доручення від 06.06.03 номер не читається є підтвердженням на оплату рахунку, на суму 5178,79 грн., на придбання електролобзіку та стрічкових пил. Інших доказів індивідуально-визначених ознак речі не надано. Видаткова накладна №РН-0000580 від 19.11.04 на пневмоінструмент зі скобами (втратні матеріали), на суму 2164,00 грн. Інших доказів індивідуально-визначених ознак речі не надано. Видаткова накладна №РН-0000588 від 22.09.05 на пневмоінструмент, на суму 3710,00 грн. - вже знаходилася в матеріалах справи в період розгляду в першій інстанції, крім того, особою, яка отримала товар за цією накладною зазначено ОСОБА_3; ні підпису ПП Довгань, ні відповідно печатки підприємця. Інших доказів індивідуально-визначених ознак речі не надано. Видаткова накладна №РН-0000687 від 29.12.04 на пневмоінструмент, скоби на суму 4466,80 грн. В цій накладній підпис особи, яка отримала товар, не належить ПП ОСОБА_1., не має відповідно і печатки підприємця. Інших доказів індивідуально-визначених ознак речі не надано. Фотознімки станків, не розкривають жодних даних про основний засіб, також не має жодних підтверджень, що на них знімках зображення станків, які є власністю позивача. Не можливо встановити і місце, де зроблені ці знімки.
Судами цілком правомірно зазначено, що згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й підтвердити їх документально.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
Це означає, що підлягають відшкодуванню всі збитки, незалежно, наприклад, від характеру вини чи майнового стану заподіювача. Разом з тим, принцип повної компенсації завданої шкоди означає також, що, хоча відшкодуванню підлягають будь-які матеріальні втрати потерпілої сторони, відшкодування збитків, втім, не повинно її збагачувати. Іншими словами, при визначенні розміру компенсації, що підлягає виплаті у зв'язку з порушенням зобов'язання, мають бути прийняті до уваги ті матеріальні вигоди, які виникли у потерпілої сторони в результаті невиконання свого зобов'язання (наприклад, у зв'язку з тим, що договір був розірваний з причин його невиконання контрагентом).
Загальні положення, що відносяться до поняття збитків, встановлені ст.22 Цивільного кодексу України. Боржник шляхом відшкодування кредитору збитків повинен відновити майновий стан кредитора, який би існував при відсутності порушення зобов'язання, або завдання шкоди. Наявність збитків доводиться особою, яка заявляє вимогу про їх відшкодування.
Суди вказали, що позивач не довів наявність та розмір збитків. Всилу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України не наділений повноваженнями з дослідження та переоцінки доказів у справі, тому даний висновок ним не ревізується.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.10 у справі № 13/328-8/56 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
О. Подоляк