14 грудня 2010 р. № 09/2816
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачаОлененко О.В., представник
відповідачів1) Поліщук А.С., представник
Глущенко О.С., представник
2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВиконавчого комітету Черкаської міської ради
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2010 року
у справі№ 09/2816 господарського суду Черкаської області
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1.
до1. Виконавчого комітету Черкаської міської ради
2. Департаменту архітектури, будівництва та землеустрою Виконавчого комітету Черкаської міської ради
треті особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1. Комунальне підприємство "Черкасиводоканал"
2. Черкаська міська рада
3. Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області в особі УДК м. Черкаси
простягнення суми,
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року (суддя Курченко Н.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2010 року у справі № 09/2816 позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. до виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення 57 540,27 грн. задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду, Виконавчий комітет Черкаської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надано, представник позивача у судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечував.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 22.11.2005 року між КП "Черкасиводоканал" та підприємцем ОСОБА_1. був укладений договір № 38/16 про встановлення рекламних щитів, предметом якого вказано наступне: "Водоканал не заперечує проти встановлення ПП ОСОБА_1. рекламних щитів згідно переліку, який додається (додаток № 1). У додатку № 1 вказані спірні рекламні щити по вул. Пастерівська біля магазину "Адріатика", по вул. Гагаріна, 33, по вул. Гагаріна, 95.
На підставі зазначеного договору, позивач розмістив свої рекламні щити за вказаними адресами.
Також судами встановлено, що 10.01.2007 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення № 12 "Про демонтаж самочинно встановлених рекламоносіїв", згідно з яким на підставі п. 8.7 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Черкаси, затверджених рішенням Черкаської міської ради від 16.05.2005 року № 8-198, п. 13 ст. 30 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішив забезпечити в триденний термін силами КП "Черкасиводоканал" демонтаж самочинно встановлених рекламних конструкцій, власника яких встановити неможливо (відсутні таблички з інформацією про власника та рішення про надання дозволу) за адресами, у тому числі: на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона (підпункт 1.1.4); по вул. Гагаріна, 33, з непарного боку (підпункт 1.1.6); по вул. Гагаріна, 95, з непарного боку (підпункт 1.1.7); по вул. Пастерівській, біля магазину "Адріатика" (підпункт 1.1.10); на розі вул. Гагаріна та Сержанта Жужоми, непарна сторона (підпункт 1.1.12).
Постановою господарського суду Черкаської області від 04.05.2007 року у адміністративній справі № 02/505а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 року, визнано протиправним та скасоване рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 10.01.2007 року за № 12 "Про демонтаж самочинно встановлених рекламоносіїв".
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На підставі викладеного суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог до виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення 57 540,27 грн. шкоди, завданої знесенням рекламних конструкцій.
У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до статті 101 Кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.
Відповідно до приписів статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Водночас, господарськими судами у вирішенні даного спору не встановлено та не перевірено належними засобами доказування усі обставини, що складають фактичну основу спірних правовідносин. Так, ними не з'ясовано, чи мав позивач необхідний дозвіл (дозволи) на розміщення спірних рекламоносіїв і саме на тих ділянках (територіях), які зазначені в позовній заяві та судових рішеннях зі справи, і якщо мало, то чи не закінчився строк дії такого дозволу (дозволів) за станом на момент здійснення демонтажу, і чи підтверджується (якщо так, то чим саме) право власності позивача саме на спірні рекламоносії.
У зв'язку з наведеним не можна вважати, що обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, встановлені з достатньою повнотою, а оцінку доказів здійснено з додержанням статті 43 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Частиною першою статті 48 Кодексу встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Відшкодування такої шкоди органом державної влади, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету.
Відтак участь органів Державного казначейства України як іншого відповідача є ознакою, притаманною для всіх спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади.
Однак зазначені положення чинного законодавства залишені судами поза увагою.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2010 року у справі № 09/2816 господарського суду Черкаської області та рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський