14 грудня 2010 р. № 22/70-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачаБоровльова К.О., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року
у справі№ 22/70-10 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"
доВідкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
простягнення суми,
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у липні 2009 року в сумі 1 654,92 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2010 року (суддя Пуппо Л.Д.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року (судді: Ясир Л.О. -головуючий, Білецька Л.М., Герасименко І.М.) по справі №22/70-10 стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 1654,92 грн. основної суми, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявником зазначено, що судами не звернуто уваги на те, що сторонами договору не обумовили проміжок часу, протягом якого відповідач зобов'язаний забрати вагони, надані позивачем, у зв'язку з чим неможливо встановити момент, з якого починається затримка вагонів. Крім того, заявником зазначено що судами, в порушення ст. 42 Статуту залізниць, не досліджувався витяг з Книги повідомлень. Серед іншого, заявник зазначає, що судами не надано правової оцінки актам загальної форми ГУ-23 №1709 від 07.07.09 р., №1720 від 09.07.09 р., та вважає, що вони складені з порушеннями норм Статуту залізниць України, Правил, а також договору, укладеного між позивачем та відповідачем.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 04.08.05р. між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір №ПР/МД-05-2/13-НЮ-3804дч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Грекувата Придніпровської залізниці".
Пунктом 16 договору сторони встановили, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України -ставками плати за користування вагонами залізниць. Збори і плати вносяться на підставі ст.62 Статуту залізниць України по передоплаті через ТехПД-2 з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.
08.12.06 р. між позивачем і відкритим акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" укладений договір №ПР/ДН-2-06-1554/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, за умовами якого відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" оплачує послуги, надані залізницею.
Як встановлено судами, 07.07.09 р. на станції Грекувата складений акт загальної форми №1709, в якому вказано, що за накладною 51521583 36 вагонів, означених на його звороті, стояли на 6 колії станції з моменту готовності 07.07.09 р. 11 год., відправлені на колію комбінату 09.07.09 р. о 4.45. Акт складений у відповідності з Правилами складання актів і підписаний, в тому числі, представником відповідача. Дані про ці вагони внесені у вказану вище відомість плати №10079336.
09.07.09 р. на станції Грекувата складений акт загальної форми №1720, в якому зазначено, що за накладною 51527648 вагони, означені на звороті акта, стоять на 6-ій колії станції від моменту готовності 09.07.09 р. з 21 год. 30 хв., відправлені на колію комбінату 09.07.09 р. о 23 год. 15 хв. Акт складений у відповідності з Правилами складання актів і підписаний, в тому числі, представником відповідача. Відомість про користування вагонами підписана представником із зауваженням щодо подачі вагонів більше добової заявки.
Також судами зазначено, що витяг з книги повідомлень свідчить про повідомлення відповідача про надходження вагонів з записом в книгу ГУ-2 о 17 год. 45 хв. Зокрема, в книзі повідомлень зазначені: номер поїзду, яким прибули на станцію вагони, номер накладної, за якою прибули вагони на адресу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", номера вагонів голова-хвіст по накладній, час та дата повідомлення, номер телефону, за яким передавалось повідомлення і кому, із зазначенням посади і прізвища.
На підставі викладеного суди зазначили, що позовні вимоги є обґрунтованими та повністю підтверджуються матеріалами справи.
Стаття 908 Цивільного кодексу, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Стаття 12 Закону України "Про транспорт" встановила, що підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів, що регулюють діяльність транспорту.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про транспорт" відносини підприємств різних видів транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів визначаються кодексами (статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх основі договорами (вузловими угодами).
Як зазначено у статті 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ N 457 від 6 квітня 1998 р., за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється правилами.
Відповідно до пункту 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р., відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Таким чином, названі вище закони та інші нормативно-правові акти чітко визначили коло суб'єктів, які повинні вносити плату за користування вагонами, а їх аналіз дозволяє зробити висновок, що платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних під'їзних колій навіть і тоді, коли вони не виступають як вантажовідправники і вантажоодержувачі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року у справі № 22/70-10 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський