14 грудня 2010 р. № 17-12/908
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачаСизько Д.Б., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної екологічної інспекції у Черкаській області
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2010 року
у справі№ 17-12/908 господарського суду Черкаської області
за позовомДержавної екологічної інспекції у Черкаській області
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
простягнення суми,
Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.07.2010 року (суддя Боровик С.С.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2010 року (судді Мальченко А.О. -головуючий, Майданевич А.Г., Агрикова О.В.), в позові про відшкодування збитків, заподіяних державі наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела за 3, 4 квартали 2008 року в розмірі 7559,32 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду, Державна екологічна інспекція у Черкаській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008р. №639.
Відзив на касаційну скаргу не надано, представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечував.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Черкаській області було проведено перевірку поданого Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. статистичного звіту 2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферного повітря за 2008 рік". Перевіркою встановлено, що АЗС відповідача здійснює викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин -неметанових летких органічних сполук, маса їх наднормативного викиду за третій і четвертий квартали 2008 року складає 1,704 тонни, а з 30.06.2008 року термін дії дозволу відповідача на викиди вичерпаний і станом на 05.02.2009 року викиди здійснюються без дозволу. Наявність викидів зазначених забруднюючих речовин і їх маса, відсутність дозволу на викиди підтверджується, відповідно, статистичними звітами відповідача і довідкою заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області.
Відповідно розрахунку позивача, проведеному на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року №639 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за №48/16064, розмір збитків складає 7559,32 грн.
Як зазначено судами, шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
На час здійснення порушення, тобто в III та IV кварталі 2008 року діяв наказ Мінекобезпеки від 18.05.1995 № 38 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря".
Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Мінекобезпеки України від 18.05.1995 року № 38, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються в тому числі викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України при перевірці підприємств шляхом інструментальних методів контролю або розрахунковими методами (пункт 5.4).
Пунктом 5.5 Порядку встановлено, що для визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря використовуються результати безпосередніх вимірів (інструментальні, інструментально-лабораторні, індикаторні - далі інструментальний метод) викидів в атмосферне повітря по джерелах викидів, які виконані у відповідності з діючими вимогами відбору і аналізу проб та оформлені у встановленому порядку.
Розрахунки потужності викидів забруднюючих речовин по джерелах або речовинах, які не мають дозволу на викид, ведуться на основі потужності фактичного викиду, визначеної інструментальними вимірами. При цьому час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту оформлення дозволу на викид (пункт 6.4).
Отже, як зазначено судами, задля встановлення розміру збитків позивач зобов'язаний був визначити наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря шляхом використання результатів безпосередніх вимірів (інструментальних, інструментально-лабораторних, індикаторних) викидів в атмосферне повітря, а також шляхом відбору і аналізу проб забруднюючих речовин у викидах від стаціонарних джерел забруднення відповідно до діючих методик.
Натомість розмір збитків був встановлений позивачем лише на підставі перевірки статистичного звіту без використання результатів безпосередніх вимірів (інструментальних, інструментально-лабораторних, індикаторних) викидів в атмосферне повітря, та без відбору і аналізу проб забруднюючих речовин у викидах, що є неправомірним.
Таким чином, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідачем і розмір заподіяної шкоди підтверджується позивачем недопустимими доказами.
Враховуючи викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2010 року у справі № 17-12/908 господарського суду Черкаської області залишити без змін.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський