16 грудня 2010 р. № 42/122
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Васищака І.М., - головуючого,
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну скаргуТОВ "Україна житло-сервіс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року
у справі господарського судум. Києва
за позовомЗАТ "Екостандарт"
доТОВ "Україна житло-сервіс"
простягнення 2 931 524,55 грн.,
в засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з"явився,
- відповідача:не з"явився,
У березні 2010 року ЗАТ "ДАРтеплоцентраль" (правонаступником якого є ЗАТ "Екостандарт") звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Україна житло-сервіс" про стягнення 2931524,55 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у період грудень 2009 року по лютий 2010 року за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420099 від 01.08.2004 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 1671109,74 грн. боргу та 14670,74 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року рішення місцевого господарського суду від 07.09.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Україна житло-сервіс" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року та рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2004 року між позивачем як правонаступником Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" (енергопостачальна компанія) та відповідачем (покупець) укладено договір № 420099 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого енергопостачальна компанія зобов'язалась постачати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, гарячого водопостачання до належних покупцю будинків, згідно з переліком до договору в обсязі 75408,6 Гкал/рік, а останній зобов"язався самостійно оплачувати прийняту теплову енергію не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу у період з грудня 2009 року по лютий 2010 року теплову енергію у кількості 23189,17900 Гкал вартістю 2931524,55 грн. Зазначена обставина підтверджується даними особової картки (табуляграмами) відповідача, актами приймання-передачі та рахунками фактури (а.с.28-54, 58-60).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач лише частково у розмірі 1260414,81 грн. оплатив вартість отриманої теплової енергії, що підтверджується листом КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" №344-185 від 16.04.2010 року (а.с.101-102).
Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії та приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача 1671109,74 грн. суми боргу.
Щодо доводів скаржника про необхідність зупинення провадження у даній справі до вирішення адміністративної справи № 2а-851/2010 року за позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови -Голови КМДА Черновецького Леоніда Михайловича, Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київської міської ради про визнання невідповідним законодавству нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та оскарження бездіяльності Київської міської ради по формуванню виконавчого комітету, то колегія суддів вважає такі доводи не обгрунтованими, оскільки предметом даної справи є стягнення заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію по договору за встановленими тарифами органу місцевого самоврядування, які погодженні останнім в межах компетенції.
Є необгунтованими також і доводи скаржника про необхідність державної реєстрації розпорядження КМДА від 30.11.2009 року №1333 та від 30.06.2009 року №788, оскільки відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових атів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Постанови Кабінету міністрів України від 28.12.1992 р. №7 31 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер" рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року та рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі №42/122 залишити без змін.
Головуючий І.М.Васищак
Судді В.І.Студенець
М.М.Черкащенко