Справа №10-2093/2010
Категорія КК: 236-8 КПК
Головуючий в 1-й інст. Губко А.О.
Доповідач Мосьондз І.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого Полтавцевої Г.А.,
суддів Мосьондза І.А., Глиняного В.П.,
прокурора Борисенкова В.М.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали справи за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2010 року,
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2010 року залишена без задоволення скарга захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС ГУ військових прокуратур Генеральної прокуратури України Рудя Ю.О. від 20 серпня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою. В поданій апеляції посилається на те, що судом при розгляді справи допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону України, які полягають в наступному: суд не взяв до уваги, що кримінальна справа порушена слідчим за відсутності достатніх приводів і підстав, а досліджені судом матеріали не містять достатніх даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого за ч.2 ст.364 КК України; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; в досліджених судом матеріалах відсутні дані, які б свідчили про те, що діями ОСОБА_2 державі спричинені тяжкі наслідки. Також вважає, що слідчий головного управління військових прокуратур ГПУ України не мав процесуального права порушувати справу відносно ОСОБА_2, оскільки останній не є військовослужбовцем чи службовцем Збройних сил України, а виконував лише обов'язки Міністра Оборони України та покладені на нього організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, чим самим слідчий грубо порушив кримінально-процесуальний закон щодо підслідності. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, задовольнити його скаргу та скасувати постанову про порушення кримінальної справи.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та вважав постанову суду законною та обґрунтованою, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав внесену апеляцію, перевіривши скаргу та матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з наступних підстав:
Як вбачається із матеріалів справи, 20 серпня 2010 року старший слідчий в ОВС ГУ військових прокуратур Генеральної прокуратури України Рудь Ю.О. виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_2, будучи службовою особою, тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України, зловживаючи службовим становищем в інтересах третіх осіб, діючи умисно, всупереч інтересам служби, порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» погодив (підписав) план санації ДП МО України «Феодосійський судномеханічний завод», внаслідок чого майно цього державного підприємства вартістю 17 240 227 гривень було відчужено як цілісний майновий комплекс, чим державі заподіяно тяжкі наслідки.
На зазначену постанову захисниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подана скарга в порядку ст.236-7 КПК України до Солом'янського районного суду м.Києва.
Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя, у відповідності до вимог ст.236-8 КПК України, заслухав пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_3, думку прокурора, дослідив матеріали, на підставі яких порушена кримінальна справа і прийшов до правильного висновку, що справа порушена уповноваженою особою, при наявності достатніх приводів та підстав, визначених законом. Оскільки при порушенні справи слідчим дотримані вимоги ст.ст.94, 97-98 України, суддя своєю мотивованою постановою залишив скаргу без задоволення.
Таке рішення суду апеляційна інстанція вважає законним і обґрунтованим, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ст.94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи, наряду з іншими, є безпосереднє виявлення прокурором, слідчим, органом дізнання ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину ).
Як правильно встановив суд, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину в діях ОСОБА_2 за наслідками розгляду матеріалів перевірки, проведеної органами Служби безпеки України за фактом незаконного відчуження майна державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод», а підставами - достатні дані, які містяться в досліджених судом матеріалах перевірки і вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак зловживання службовим становищем, що спричинили тяжкі наслідки, тобто ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Доводи апеляції про те, що кримінальну справу порушено не уповноваженою на те особою, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону України, оскільки рішення про порушення справи слідчим Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України прийнято з дотриманням положень ст.112 КПК України.
Безпідставними є також доводи апеляції про неналежну оцінку судом зібраних по справі даних, які вказують на відсутність прямого причинно - наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_2 та продажем майна державного підприємства МО України, не встановлення заподіяних державі збитків, оскільки в даному провадженні суд позбавлений можливості досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен суд при розгляді кримінальної справи по суті.
На підставі наведеного, враховуючи, що при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи судом першої інстанції в повному обсязі перевірено наявність приводів і підстав для порушення справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, в достатній мірі перевірені доводи скаржника та його захисників, в тому числі і ті, на які захисник ОСОБА_1 посилається у своїй апеляції, чим дотримані вимоги ст. 236-8 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність законних приводів та достатніх даних, отриманих законним шляхом, які вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, та з цих підстав обґрунтовано скаргу на постанову про порушення кримінальної справи залишив без задоволення.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні скарги на постанову про порушення справи, в той час як згідно положень ст.236-8 КПК України він вправі був залишити скаргу без задоволення, колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки ця обставина не є підставою для скасування рішення суду.
З урахуванням вищезазначеного, підстав для задоволення апеляції захисника ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2010 року, якою залишена без задоволення скарга захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС ГУ військових прокуратур Генеральної прокуратури України від 20 серпня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ____________________ ____________________
Полтавцева Г.А. Мосьондз І.А. Глиняний В.П.