Справа № 2-7725/10
13 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Козлова Р.Ю.,
при секретарі: Адерейко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином,
встановив:
У вересні 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що протягом 23-29 червня 2007 року її чоловік ОСОБА_4 проходив курс стоматологічного лікування у лікаря-стоматолога Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України ОСОБА_3 В результаті порушення ОСОБА_3 норм надання медичної допомоги та методики лікування, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій лікаря-стоматолога ОСОБА_3, які були вчинені ним під час виконання своїх трудових обов'язків, їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду, позивачка просила суд стягнути з поліклініки на її користь 5 000 грн. матеріальних збитків, 15 000 грн. витрат на поховання та 500 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
ОСОБА_2, яка є дочкою померлого ОСОБА_4, також звернулася до суду з аналогічним позовом, просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду, завдану смертю потерпілого та 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2010 року цивільні справи за даними позовами об'єднані в одне провадження.
В ході розгляду справи представник позивачки ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог в частині витрат на поховання до 40315 грн. 00 коп.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, її представник, який одночасно представляє інтереси позивачки ОСОБА_2, позов підтримали, просили задовольнити заявлені вимоги.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених вимог.
Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував.
Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали даної цивільної справи, матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України №1-5/10, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2010 року провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України закрито у зв'язку зі звільненням підсудного від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.
Як вбачається зі змісту даної постанови, під час проведення лікування хворого ОСОБА_4 протягом 23-29 червня 2007 року, лікар-стоматолог Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України ОСОБА_3, внаслідок несумлінного ставлення до виконання своїх професійних обов'язків, допустив порушення вимог встановлених нормативів надання медичної допомоги, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.
Третя особа по справі - ОСОБА_3 пояснив суду, що 23 червня 2007 року у приміщені стоматологічної поліклініки він випадково зустрів раніше знайомого йому ОСОБА_4, який поскаржився на зубний біль. Після цього він запросив ОСОБА_4 до свого робочого кабінету, де визначив діагноз захворювання, надав першу медичну допомогу та запропонував з'явитися до нього 26 червня з метою продовження лікування. 26 червня 2007 року ОСОБА_3 повторно провів лікування хворого, при цьому пацієнт на зубний біль вже не скаржився. 29 червня ОСОБА_4 знову з'явився до ОСОБА_3 та повідомив лікаря, що зубний біль відновився. В цей же день ОСОБА_3 також провів певні медичні процедури та порекомендував звернутися до Військового шпиталю. При цьому ОСОБА_3 пояснив суду, що хоча ОСОБА_4 не був записаний до нього на прийом, лікування він проводив у своєму робочому кабінеті та в робочий час, необхідні записи вносив до медичної картки хворого, оскільки свою медичну книжку офіцера Збройних Сил ОСОБА_4 йому не надав.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що він є начальником Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України та брав участь у службовому розслідуванні за наслідком вищевикладених подій. При цьому свідок зазначив, що лікар-стоматолог ОСОБА_3 проводив лікування пацієнта ОСОБА_4 у позаробочий час та у непристосованому для цього приміщенні, не мав відповідної кваліфікації для проведення належного лікування, оскільки з огляду на стан здоров'я ОСОБА_4 в момент його звернення за отриманням медичної допомоги хворий зуб мав бути негайно вилучений хірургом-стоматологом.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Відповідно до правила ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову представники відповідача посилалися на те, що при наданні медичної допомоги ОСОБА_4 ОСОБА_3 вийшов за межі своїх посадових обов'язків, самовільно здійснив терапевтичне стоматологічне лікування у позаробочий час, використавши майно роботодавця у власних інтересах, а відтак стоматологічна поліклініка не може вважатись належним відповідачем за даним позовом.
Разом з тим, як було встановлено в ході розгляду справи та чого не заперечували сторони, під час лікування ОСОБА_4 23-29 червня 2007 року ОСОБА_3 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, займаючи посаду лікаря-стоматолога. Посилання представників відповідача на табель обліку робочого часу працівників стоматологічної поліклініки, згідно якого 23 червня 2007 року був неробочим днем лікаря ОСОБА_3, не спростовують факту заподіяння третьою особою шкоди саме в момент виконання нею своїх трудових обов'язків, оскільки 23 червня ОСОБА_3 надав померлому лише першу медичну допомогу, згодом лікування ОСОБА_4 проводилось ОСОБА_3 ще двічі вже в робочі дні (26 та 29 червня).
Твердження представників відповідача про те, що лікар-стоматолог ОСОБА_3 не мав повноважень на проведення терапевтичного лікування ОСОБА_4, а відтак діяв не під час виконання своїх трудових обов'язків, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно показань свідка ОСОБА_5 порушення ОСОБА_3 полягають у не направленні пацієнта до хірурга-стоматолога та проведенні терапевтичного лікування у непристосованому для цього приміщенні. При цьому свідок зазначив, що ОСОБА_3 мав відповідну кваліфікацію для проведення такого лікування, згідно клінічних показників стану здоров'я ОСОБА_4 він потребував невідкладної медичної допомоги. Між тим, згідно Кваліфікаційних характеристик, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я №117 від 29 березня 2002 року, надання невідкладної медичної допомоги належить до прямих посадових обов'язків лікаря-стоматолога.
Крім того, зі змісту норми ст.1172 ЦК України випливає, що у випадку, коли працівник, не перериваючи виконання трудових обов'язків, вчиняє дії, які виходять за їх межі, та які завдають шкоду іншій особі, завдану шкоду слід кваліфікувати як таку, що заподіяна під час виконання трудових обов'язків.
Посилання представників відповідача на те, що згідно правила ст.1207 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну смертю внаслідок злочину, має нести безпосередньо та особа, якою такий злочин було вчинено, а відтак обов'язок по відшкодуванню має бути покладений на третю особу по справі, суд вважає помилковими, оскільки ст.1172 ЦК України містить спеціальну норму, яка передбачає неспівпадіння в одній особі безпосереднього заподіювача шкоди і суб'єкта відповідальності, її дія поширюється на всі випадки заподіяння шкоди під час виконання трудових обов'язків незалежно від характеру такого заподіяння.
Крім того, ст.1207 ЦК України визначає порядок відшкодування державою шкоди, заподіяної смертю внаслідок злочину, а відтак дане положення не може бути застосоване до спірних правовідносин.
Таким чином, в ході розгляду справи знайшов свою підтвердження той факт, що під час надання медичної допомоги ОСОБА_4 лікар-стоматолог ОСОБА_3 діяв при виконання своїх трудових обов'язків, а тому обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої смертю потерпілого, має бути покладений на стоматологічну поліклініку.
Згідно наданих суду копій свідоцтва про шлюб та народження позивачки є дружиною та дочкою померлого, а відтак вони належать до визначеного ч.2 ст.1168 ЦК України кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю.
З урахуванням встановлених судом порушень прав позивачів з вини працівника відповідача, що призвели до моральних страждань, порушення звичного способу життя і вимагали від них додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди такими, що підлягають частковому задоволенню - шляхом стягнення з відповідача по 50 000 грн. на користь кожного з позивачів.
Крім того, в порядку ч.1 ст.1201 ЦК України з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтвердженні витрати на спорудження надгробного пам'ятника померлому в сумі 40315 грн. 00 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 5 000 грн. витрат на юридичну допомогу також підлягають задоволенню на підставі ст.22 ЦК України, оскільки такі витрати є збитками, понесеними позивачкою з метою відновлення свого порушеного права.
Вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої смертю потерпілого, також підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України шкода, завдана смертю потерпілого, відшкодовується, зокрема, дитині померлого - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років). Згідно ч.2 даної статті ЦК України, така шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Частина 1 статті 1202 цього кодексу визначає, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 на момент розгляду судом даної справи не досягла двадцятитрирічного віку, відповідно до довідки деканату факультету педагогіки і психології (а.с.25), навчається на 2 курсі даного факультету денної державної форми навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_4 за останні шість місяців до смерті, середньомісячний заробіток померлого становив 3879 грн. Оскільки ОСОБА_2 була єдиною особою, яка перебувала на утриманні померлого, розмір щомісячного стягнення на її користь з відповідача суд визначає в сумі 1939 грн. 50 коп. (3879 грн. Х 2).
Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачкам понесені судові витрати - по 120 грн. 00. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та сплатити на користь держави суму державного збору в сумі 512 грн. 65 коп. (453 грн. 15 коп. + 51 грн. + 8 грн. 50 коп.).
На підставі ст.ст. 22, 1168, 1172, 1200, 1201, 1202, 1207 ЦК України, ст. ст.10, 57, 60, 61, 88, 215 ЦПК України, суд
Позови ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.
Стягнути з Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 40315 гривень 00 коп. витрат на поховання, 5 000 гривень 00 коп. компенсації матеріальних збитків, 50 000 гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 120 гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, в розмірі 1939 гривень 50 коп. щомісячно з ІНФОРМАЦІЯ_1 року до закінчення нею навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років, 50 000 гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 120 гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України на користь держави суму судового збору в розмірі 512 гривень 65 коп.
Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.
Допустити негайне виконання рішення в частині відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, у межах суми стягнення за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.