10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/900/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали заяви Приватного підприємства "Галпрофбуд"
про роз'яснення постанови Верховного Суду від 15.04.2025
у справі № 914/900/24
за позовом першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Український доброволець",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Галпрофбуд",
про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення і повернення земельної ділянки,
15.04.2025 постановою Верховного Суду касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2024 у справі № 914/900/24 скасовано, а справу № 914/900/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
28.08.2025 Приватне підприємство "Галпрофбуд" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про роз'яснення постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 914/900/24.
Свою заяву про роз'яснення постанови Верховного Суду від 15.04.2025 заявник мотивує тим, що не розгляд по суті заяви про роз'яснення означеною постанови Верховного Суду, яка підлягає виконанню судами нижчих інстанцій, яка створила ще більше запитань без відповідей, порушує основоположний конституційний принцип права на судовий захист, складовою частиною якого є доступ до суду.
Дослідивши наведені в заяві доводи про роз'яснення судового рішення, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників судового процесу, заборона зловживати наданими правами.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, про що свідчить вжиття законодавцем слова "зокрема". Суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21); від 24 травня 2023 року у справі № 761/14952/21 (провадження 61-10578св22) та ін).
Доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17). Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом
Згідно з частинами першою-третьою статті 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що (1) роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення, (2) роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Зокрема, така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 15.11.2023 у справі № 905/2199/20, від 19.06.2023 у справі № 925/632/19, від 06.07.2022 у справі № 904/766/21, від 27.04.2022 у справі № 925/1499/17, від 09.02.2022 у справі № 904/4380/21, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 та від 29.08.2018 у справі № 911/2050/16, від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19.
Про зазначене також було вказано в ухвалі Верховного Суду від 15.04.2025 про відмову Приватному підприємству "Галпрофбуд" у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 03.02.2025 у справі № 914/900/24.
Постанова суду касаційної інстанції від 15.04.2025, із заявою про роз'яснення якої звернувся заявник, не є судовим рішенням, право на роз'яснення якого передбачено статтею 245 Господарського процесуального кодексу України, оскільки воно не підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Питання, на які заявник хоче отримати роз'яснення у порядку статті 245 Господарського процесуального кодексу України, стосуються мотивів прийнятого рішення, поставлені у такому аспекті, що вимагають від суду додаткового обґрунтування вже прийнятого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 925/200/22.
Судді та адвокати розділяють основоположний обов'язок дотримання процесуальних норм та принципів справедливого судочинства. Адвокати, усвідомлюючи роль Верховного Суду у демократичному суспільстві, мають виявляти високий рівень професійної обачності і конструктивної співпраці з судом, позбавляючи його від подачі завідомо необґрунтованих скарг (заяв). Навмисне чи недбале зловживання ресурсами суду, можуть підірвати довіру до судової системи. Така поведінка суперечить меті права на звернення до суду.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що дії заявника у сукупності (подання завідомо безпідставної заяви на роз'яснення постанови касаційної інстанції, право на роз'яснення якої не передбачено статтею 245 Господарського процесуального кодексу України, є виявом неповаги до суддів Верховного Суду, не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача від ймовірних порушень з боку третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета стороні на стороні відповідача. Заява є явно необґрунтованою та завідомо безпідставною (фактично зводиться до незгоди з рішенням суду), не відповідає завданню господарського судочинства та є зловживанням правом на подання заяви, тому Верховний Суд вважає її неприйнятною згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 43 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд вважає за можливе розглянути заяву у справі № 914/900/24 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Керуючись статтями 43, 234, 235, 245 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Визнати подання Приватного підприємства "Галпрофбуд" заяви про роз'яснення постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 914/900/24 зловживанням процесуальними правами.
2. Залишити без розгляду заяву про роз'яснення постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 914/900/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил