09 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/790/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Оператор ГТС, позивач) - Кисіль Т.В. (адвокатка),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГІ Систем» (далі - Товариство, відповідач, скаржник) - Дуда П.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 (суддя Скапровська І.М.) та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 (судді: Кравчук Н.М., Матущак О.І., Скрипчук О.С.)
у справі за позовом Оператора ГТС
до Товариства
про стягнення 1 717 184, 70 грн.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Оператор ГТС звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства 1 717 184, 70 грн, з яких: 642 647,96 грн пеня та 1 074 536, 74 грн штраф.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч вимогам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов укладеного між сторонами договору несвоєчасно виконав роботи, в зв'язку з чим, відповідно до умов договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, а також штраф за прострочення більше 30 календарних днів в розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 18.02.2025, яке Західний апеляційний господарський суд постановою від 15.07.2025 залишив без змін, позов задовольнив. Стягнув з Товариства на користь Оператора ГТС 642 647,96 грн пені, 1 074 536,74 грн штрафу та 25 757,77 грн судового збору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №909/790/24, а справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
4. Узагальнені доводи касаційної скарги
4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що попередні судові інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права (частини четвертої статті 612, частини першої, другої статті 613 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №904/330/19, від 14.01.2019 у справі №911/728/18 та від 08.08.2023 у справі №910/6207/22.
4.2. З посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає про те, що попередні судові інстанції порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, що узгоджується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Оператор ГТС заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. За результатами проведення процедури публічної закупівлі UА-2022-12-06-010780-а 20.01.2023 Оператор ГТС (Замовник) та Товариство (Підрядник) уклали договір №4600007119 (далі - договір), відповідно до умов якого Підрядник за завданням Замовника зобов'язувався на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт ГРС Городок, ГРС Костопіль, ГРС Броди, ГРС Жидачів в частині визначення фізико-хімічного складу газу) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм ЦК України та Господарського кодексу України, (далі -роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору (пункт 1.1. договору).
6.2. Згідно з пунктом 1.2. договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
6.3. Загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток № 2) становить 46 130 400,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 7 688 400,00 грн (пункт 3.1. договору).
6.4. Відповідно до пункту 4.1. договору Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною, зокрема:
1. Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації, граничний термін виконання робіт - 120;
2. Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно- монтажні роботи, електромонтажні роботи, граничний термін виконання робіт - 300;
3. Пусконалагоджувальні роботи, граничний термін виконання робіт - 365.
6.5. Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього договору. Виконання Робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.
6.6. Згідно з пунктом 5.1. договору передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
6.7. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва (пункт 5.2. договору).
6.8. У відповідності до підпункту 7.1.1. пункту 7.1. договору Замовник зобов'язаний допустити Підрядника на об'єкт для проведення робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об'єктах Оператора ГТС. Письмово повідомити Підрядника про надання йому допуску.
6.9. Підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (додаток № 3) строки роботи відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації (підпункт 7.3.1. пункту 7.3 договору).
6.10. Відповідно до підпункту 7.3.3. пункту 7.3. договору Підрядник зобов'язаний протягом 5 робочих днів після підписання цього договору надати Замовнику заяву за встановленою формою та необхідний перелік документів для отримання допуску персоналу Підрядника відповідно до вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об'єктах Оператора ГТС.
6.11. Підрядник зобов'язаний повідомити протягом 3 робочих днів Замовника про обставини (якщо такі виникли), що призвели до виникнення потреби у виконанні додаткових робіт (в межах ціни договору), не врахованих Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1) (підпункт 7.3.15. пункту 7.3. договору).
6.12. Згідно з підпунктами 7.4.2., 7.4.3. пункту 7.4. договору Підрядник має право ініціювати внесення змін до договору. Припинити роботи в разі порушення або невиконання зобов'язань за цим договором з вини Замовника, за умови письмового повідомлення його про це за 20 календарних днів до дати припинення.
6.13. Відповідно до пунктів 8.2., 8.3. договору сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили або ненадання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
6.14. Пунктом 10.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (додаток № 3), до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
6.15. За 1-им етапом Графіка виконання робіт Підрядник надав акти здачі-приймання виконаних робіт від 28.04.2023 №1 ГРС Жидачів - на суму 106 800 грн, від 08.06.2023 №1 ГРС Городок - на суму 106 800 грн, від 08.06.2023 №1 ГРС Костопіль - на суму 106 800 грн, від 08.06.2023 №1 ГРС Броди - на суму 106 800 грн.
6.16. Враховуючи умови пункту 4.1. договору та Графіку виконання робіт, роботи по ГРС Городок, ГРС Костопіль, ГРС Броди (акти здачі-приймання виконаних робіт від 08.06.2023 року №1) виконані Підрядником із затримкою 16 календарних днів.
6.17. Стосовно даного порушення на адресу Підрядника Замовник направив претензію №5 (ТОВВИХ-23-10555 від 07.08.2023) на суму 5 126,40 грн. Кошти за цією претензією №5 Підрядник оплатив.
6.18. За 2-им етапом Графіка виконання робіт Підрядник надав, а Замовник підписав наступі акти виконаних робіт: акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 08.08.2023 №2 ГРС Городок - на загальну суму 2 385 211,62 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 14.08.2023 №2 ГРС Броди - на загальну суму 2 385 736,62 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 24.08.2023 №2 ГРС Костопіль - на загальну суму 8 342 841,35 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в від 25.09.2023 №2 ГРС Жидачів - на суму 263 383,92 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 25.08.2023 №3 ГРС Городок - на загальну суму 6 586 753,58 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 25.09.2023 №3 ГРС Броди на загальну суму (з врахуванням акта №3/1 від 25.10.2023 коригування акта №3 за вересень 2023) 6 583 244,89 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в від 25.09.2023 №3 ГРС Костопіль - на суму 259 906,72 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 24.10.2023 №3 ГРС Жидачів - на загальну суму 2 150 103,48 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в від 19.10.2023 №4 ГРС Городок - на суму 35 570,64 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в від 25.10.2023 №4 ГРС Броди - на суму 351 532,93 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 28.12.2023 №4 ГРС Костопіль - на загальну суму 3 733 142,94 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 29.12.2023 №4 ГРС Жидачів - на загальну суму 3 891 448,15 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 29.12.2023 №5 ГРС Броди - на загальну суму 3 784 959,26 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості устаткування до нього від 29.12.2023 №5 ГРС Городок - на загальну суму 3 858 021,17 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в від 18.01.2024 №5 ГРС Костопіль - на суму 124 531,18 грн.
6.19. Враховуючи умови пункту 4.1. договору та Графіку виконання робіт, роботи за актами від 28.12.2023 №4 ГРС Костопіль, від 28.12.2023 №4 ГРС Жидачів, від 29.12.2023 №5 ГРС Броди, від 29.12.2023 №5 ГРС Городок та від 18.01.2024 №5 ГРС Костопіль виконані Підрядником із порушенням графіків виконання робіт.
6.20. Замовник направив Підряднику претензію №10 (ТОВВИХ-24-2317 від 16.02.2024) на суму 1 690 967,30 грн та претензію №12 (ТОВВИХ-24-3403 від 05.03.2024) на суму 10 949,83 грн. Кошти за Претензіями Підрядник не оплатив.
6.21. В матеріалах справи містяться копії актів щодо допуску Товариства до виконання робіт за договором № 4600007119.
6.22. Відповідач 31.10.2023 скерував позивачу лист вих. №1-31/10/2023 з повідомленням щодо необхідності коригування проєктно-кошторисної документації за договором.
6.23. Відповідач 21.11.2023 надіслав позивачу лист вих.№1-21/11/2023 щодо настання істотної зміни обставин за договором № 4600007119 від 20.01.2023, яким проінформував про відхилення від Графіку виконання робіт.
6.24. Відповідач 01.12.2023 звернувся до позивача з листом вих. №1-01/12/2023 щодо продовження терміну дії договору №4600007121 від 20.01.2023, у якому проінформував позивача про отримання Висновку Івано-Франківської Торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин, повторно повідомив про відхилення від Графіку виконання робіт внаслідок несвоєчасного постачання відповідачу основного обладнання. 18.12.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору №4600007119 від 20.01.2023.
6.25. Наведені обставини стали підставою звернення позивача з цим позовом до суду.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №909/790/24 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М., суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
7.2. Верховний Суд ухвалою від 14.08.2025 відкрив касаційне провадження у справі №909/790/24 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М.
7.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 для розгляду справи №909/790/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Власов Ю.Л., Колос І.Б.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.
8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.
8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство у касаційній скарзі, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми права та не врахували висновки, викладені у низці постанов Верховного Суду (див. пункт 4.1. цієї постанови).
8.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пунктах 25, 26, 32 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.9. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.10. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.11. При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.12. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.13. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
8.14. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника та доводам Товариства, викладеним у відзиві, колегія суддів виходить з такого.
8.15. Предметом позову у справі №909/790/24, що переглядається, є стягнення пені та штрафу у зв'язку з несвоєчасним виконанням робіт.
8.15.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між сторонами існували договірні відносини на підставі договору. Графіком виконання робіт, який є додатком №3 до договору, сторони обумовили те, що граничний термін виконання робіт з обстеження, розробки, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації становить 120; виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних, електромонтажних робіт - 300; пусконалагоджувальних робіт - 365. Отже, за відсутності змін у договорі, строк виконання зобов'язань в частині виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних, електромонтажних робіт настав 16.11.2023. Акти приймання виконаних робіт будівельних робіт КБ-2 та акт вартості устаткування до нього підписані 28.12.2023, 29.12.2023 та 18.01.2024 на суму 15 392 102,70 грн. Таким чином, несвоєчасне виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (додаток №3), має наслідком застосування до Підрядника штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт (пункт 10.2.). Місцевий господарський суд не прийняв до уваги доводи відповідача щодо неможливості виконання договору через настання форс-мажорних обставин чи зміни істотних умов. Суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, які згідно зі статтею 233 ГК України можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.
8.15.2. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також зазначив, що суд критично оцінює твердження скаржника про обмеження часу для виконання робіт на об'єктах та прострочення кредитора, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які звернення чи скарги Підрядника щодо недопуску на об'єкт для виконання робіт передбачених договором.
8.15.3. Щодо покликань скаржника про виявлені за всіма об'єктами значних невідповідностей фактичних об'ємів робіт із об'ємами робіт, зазначеними в проектно-кошторисній документації, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з підпунктом 7.4.3. пункту 7.4. договору Підрядник має право припинити роботи в разі порушення або невиконання зобов'язань за цим договором з вини Замовника, за умови письмового повідомлення його про це за 20 календарних днів до дати припинення. Разом з тим, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що наприкінці літа 2023 року було виявлено за всіма об'єктами значні невідповідності фактичних об'ємів робіт із об'ємами робіт, зазначеними в проектно-кошторисній документації. Тобто, майже після сплину 8 місяців виконання робіт за договором, Підрядник виявив цю невідповідність. Виявивши вказані обставини, лише 31.10.2023 скерував лист вих. №1-31/10/2023 з повідомленням щодо необхідності коригування проектно-кошторисної документації за договором.
8.15.4. Щодо тверджень скаржника про зміну істотних умов, що стали причиною неналежного виконання ним своїх договірних зобов'язань, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з того, що зі змісту пунктів 8.2, 8.3 договору чітко вбачається, що для уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажор) відповідна сторона повинна не лише повідомити іншу сторону про існування таких обставин, однак і надати докази їх існування - сертифікат Торгово-промислової палати України. Водночас скаржник зазначав, що при виконанні договору для третіх осіб, які жодним чином не пов'язані з виконанням умов укладеного сторонами у цій справі договору настали форс-мажорні обставини та відбулася зміна істотних умов. Проте, на думку суду, це не дає жодних правових підстав для відповідача покликатись про настання саме для нього форс-мажорних обставин чи зміну істотних умов, як наслідок його неналежного виконання умов договору. З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача щодо неможливості виконання договору через настання форс-мажорних обставин чи зміни істотних умов.
8.16. Предметом розгляду справи №910/6207/22 було:
- стягнення заборгованості за договором підряду на виконання будівельних робіт, інфляційних втрат і пені (первісний позов);
- стягнення пені та штрафу, які нараховані у зв'язку з порушенням строків встановлених договором підряду (зустрічний позов).
8.16.1. У постанові від 08.08.2023 у справі №910/6207/22, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, зокрема, таке:
«Верховний Суд, у постанові від 12.07.2023 у справі №904/8883/21, підтвердив висновок щодо застосування статей 612, 613 Цивільного кодексу у підрядних правовідносинах, який було раніше викладено Верховним Судом у справах №916/693/21, №910/2711/20, №910/6217/19. Згідно із яким Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов'язання діям на його виконання у їх сукупності»;
«Як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Сервіс Євробуд» неодноразово наголошувалось, що ним не було виконано роботи у встановлений договором строк у зв'язку із несвоєчасним виконанням замовником свого обов'язку щодо постачання матеріалів. На підтвердження даних обставин позивач за первісним позовом долучив до матеріалів справи копії: видаткової накладної №5079301 від 26.11.2021 (т. 2 а. с. 77); акта №3/1 прийому-передачі змонтованого матеріалу від 31.12.2021, згідно із яким підрядник отримав від замовника для подальшого монтажу матеріали (т. 1 а. с. 42); акта № 4/1 прийому-передачі змонтованого матеріалу від 05.01.2022, згідно із яким підрядник отримав від замовника для подальшого монтажу матеріали (т. 2 а. с. 13); акта №5/1 прийому-передачі змонтованого матеріалу від 10.01.2022, згідно із яким підрядник отримав від замовника для подальшого монтажу матеріали (т. 1 а. с. 55); акта №1/1 прийому-передачі змонтованого матеріалу від 11.01.2022, згідно із яким підрядник отримав від замовника для подальшого монтажу матеріали (т. 1 а. с. 60)»;
«Однак, суди попередніх інстанцій, в порушення положень статей 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не надали оцінки зазначеним доводам та доказам позивача первісним позовом (не відхилили та не спростували їх)»;
«Отже, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходили виключно із встановлених обставин порушення виконання договору підрядником в погоджений договором строк, тим самим залишивши поза увагою дослідження своєчасності виконання як підрядником, так і замовником своїх зобов'язань в сукупності, можливість виконання робіт підрядником пов'язаного з виконанням своїх зобов'язань замовником».
8.17. Предметом розгляду справи №904/330/19 було:
- стягнення пені та зобов'язання виконати роботи у повному обсязі та на умовах згідно з договором підряду (первісний позов);
- стягнення безпідставно набутих коштів і пені (зустрічний позов).
8.17.1. Скаржник з постанови Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №904/330/19 наводить таку цитату:
« 4.5. В касаційній скарзі позивач посилається на те, що підрядник отримав проектно-кошторисну документацію, що має позитивний експертний звіт, без зауважень. Роботи повинен був виконати за допомогою своєї техніки, і тому посилатись на необхідність використання іншої техніки, ніж передбачена проектно-кошторисною документацією, підрядник в якості затримки виконання робіт не міг. Дозволи відповідно до державних будівельних норм щодо виконання робіт в охоронних зонах магістральних та міжпромислових трубопроводів повинен був отримувати підрядник як організація, що виконує роботи.
Проте вказані посилання не спростовують висновків судів щодо прострочення замовника, оскільки в проектно-кошторисній документації повинно бути передбачено всі умови виконання робіт, всі технічні відомості щодо місця виконання робіт, всі інженерно-технічні рішення для виконання робіт, проекті розрахунки. Однак, як з'ясувалось при виконанні робіт, проектно-кошторисна документація не в повній мірі відповідала фактичних обставинам, тому потребувала змін, про що замовник повідомлявся, і вказані зміни до проектної документації вносились. Отримання певних дозволів, що затримує виконання робіт через те, що вони не були передбачені проектною документацією, також повинно було бути передбачено в у вказаній документації.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про те, що саме через недосконалість вказаної документації, відповідно до якої підрядник виконує роботи, сталась неочікувана затримка виконання робіт.
Отже, оскільки замовник повинен був надати проектно-кошторисну документацію підряднику 23.06.2018, а зміни до документації були внесені 25.10.2018, то прострочення замовника, як вказав апеляційний суд, більше, ніж на 2 місяці відстрочило обов'язок підрядника виконати роботи у передбачений у договорі строк також на вказаний термін.
Тому вказані роботи не могли бути виконані у грудні 2018.
Таким чином на період, за який замовник нарахував пеню (з 29.12.2018 по 17.01.2019), підрядник не був таким, що прострочив і відповідно у замовника не було підстав її нараховувати у зв'язку з пропущенням строків виконання робіт за Договором».
8.17.2. Втім, колегія суддів зауважує, що наведене у пунктах 8.16.1. та 8.17.1. цієї постанови не є висновками щодо застосування норми права, а є висновками стосовно відсутності прострочення підрядника та відсутності у замовника підстав для нарахування пені, які зроблені з урахуванням встановлених судами конкретних обставин справи за конкретними умовами договорів (договір підрядку на виконання будівельних робіт та договір підряду). Зі змісту оскаржуваних судових рішень, що доводи щодо невідповідності настання істотної зміни обставин за Договором та відхилення від Графіку виконання робіт були розглянуті судами попередніх інстанцій та відхилені. Суди попередніх інстанцій не встановили прострочення замовником своїх зобов'язань, в тому числі щодо проєктно-кошторисної документації за наведеними у цих судах доводами скаржника та умовами договору №4600007119.
8.18. Предметом розгляду справи №911/728/18 було стягнення неустойки за договором про закупівлю робіт, яка нарахована у зв'язку з тим, що відповідач лише частково виконав роботи, а також порушив строки виконання робіт.
8.18.1. У постанові від 14.01.2019 у справі №911/728/18 Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд, зазначив таке:
«Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 844 ЦК України, кошторис набирає чинності та стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником. Відповідно до частини 1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації. Отже, проектно-кошторисна документація стає частиною договору з моменту її підтвердження замовником і тільки після цього підрядник може приступати до виконання підрядних робіт. Відтак, прострочення замовника з погодженням проектно-кошторисної документації може бути підставою для звільнення підрядника від відповідальності за неналежне виконання прийнятих зобов'язань згідно з частиною 4 статті 612 ЦК України. Разом з тим, зазначених доводів відповідача про допущене прострочення позивачем погодження проектно-кошторисної документації та звільнення у зв'язку з цим від відповідальності відповідача за порушення строків виконання підрядних робіт суди належним чином не дослідили, оскільки не встановили моменту остаточного погодження замовником проектно-кошторисної документації та отримання її відповідачем як складової частини договору підряду».
8.19. Втім, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено несвоєчасне виконання відповідачем робіт, передбачених Графіком виконання робіт (додаток №3), який є невід'ємною частиною договору, що відповідно до умов конкретно цього договору має наслідком застосування до Підрядника штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.
8.20. Відтак, проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов Верховного Суду у справах №910/6207/22, №904/330/19 та №911/728/18 за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, з огляду на відмінність фактичних обставин справ, доказової бази, аргументів та доводів сторін, різних умов договорів, хоч і за однакового правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що переглядається, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.
8.21. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
8.22. Колегія суддів, також виходить з того, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 68), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 149), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21, пункт 51)).
8.23. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду, означені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі у контексті доведеності/обґрунтованості підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем робіт.
8.24. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
8.25. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
8.26. Отже, касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Товариство у своїй касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №913/374/24.
8.27. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.28. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №909/790/24 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
8.29. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилась.
8.30. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то Суд зазначає таке.
8.31. Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
8.32. Товариство у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази у справі.
8.33. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
8.34. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23 тощо.
8.35. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні.
8.36. Доводи Оператора ГТС, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
8.87. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» тау справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи Товариства про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.5. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатом перегляду цього рішення, в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатом перегляду цього рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений Товариством у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГІ Систем» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №909/790/24, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГІ Систем» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №909/790/24, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №909/790/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос