?
10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/523/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Рогач Л. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "ВІНДС Ужгород" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 (колегія суддів: Кравчук Н. М., Матущак О. І., Скрипчук О. С.) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Грабар Олександра Олександровича до Приватного підприємства "ВІНДС Ужгород" про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
Хронологія спору
1. Фізична особа-підприємець Грабар Олександр Олександрович (далі - ФОП Грабар О. О.) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "ВІНДС Ужгород" (далі - ПП "ВІНДС Ужгород") про скасування державної реєстрації права власності ПП "ВІНДС Ужгород" на будівлю, нежитлову будівлю, торговий комплекс (реєстраційний номер об'єкта у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1639114921248) за адресою пл. Енді Воргола (пл. Жовтнева), буд. 10, с. Минай Ужгородського району Закарпатської області та витребування такого об'єкта з чужого незаконного володіння ПП "ВІНДС Ужгород" на користь ФОП Грабара О. О.
2. 16.05.2025 позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо будівлі, нежитлові будівлі, торгового комплексу, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, пл. Енді Воргола (площа Жовтнева), будинок 10, загальною площею 1119 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639114921248.
3. Заява обґрунтована тим, що нерухоме майно, що знаходиться за адресою: пл. Жовтнева (пл. Енді Воргола), 10, с. Минай, Ужгородський район, Закарпатська область , площею 1119 кв. м, незаконно вибуло з власності ФОП Грабара О. О. проти його волі та без його згоди на підставі довіреності, яку він не підписував, на підставі якої в порядку передоручення видано довіреність, за якою невідома для Грабара О. О. особа підписала акт прийому-передачі такого майна до статутного капіталу ПП "ВІНДС Ужгород", а тому вказаний акт є нікчемним в силу закону та не потребує визнання недійсним. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду з вимогою про витребування його нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
4. Водночас вказує, що на даний час, згідно з відомостями, які містяться в державних реєстрах, власником спірного нерухомого майна значиться відповідач, який може вчинити щодо цього майна будь-які правочини, як-то відчужити його на користь третіх осіб, здійснити реконструкцію тощо. Позивач звертає увагу, що з приводу зазначених обставин щодо незаконного відчуження належного ФОП Грабар О. О. майна на підставі підроблених документів було подано відповідну заяву про вчинення кримінальних правопорушень, за якою 22.12.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості по кримінальному провадженню № 12022071170000723 та на даний час триває досудове розслідування, а Грабар О. О. у цьому кримінальному провадженні визнано потерпілим.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
6. Ухвала суду мотивована тим, що заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника щодо існування вірогідності подальшого відчуження спірного майна та відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення усіх обставин, з якими заявником пов'язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.
7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2025 скасовано. Накладено арешт на майно та заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, на будівлі, нежитлові будівлі, торговий комплекс, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, пл. Енді Воргола (площа Жовтнева), будинок 10, загальною площею 1119 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639114921248.
8. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, апеляційний суд виходив з того, що заявлена позовна вимога стосується витребування на користь позивача нерухомого майна, отже, застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що належить позивачу, спрямоване на обмеження відчуження вказаного майна та є повністю співмірним із заявленими позовними вимогами.
9. Щодо клопотання відповідача, заявленого у відзиві на апеляційну скаргу, про вжиття зустрічного забезпечення шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області суму у розмірі 495 000,00 грн, то суд апеляційної інстанції зазначив, що він не надає правової оцінки заявленому представником відповідача клопотанню, оскільки відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про зустрічне забезпечення.
Короткий зміст касаційної скарги
10. ПП "ВІНДС Ужгород" оскаржило постанову суду апеляційної інстанції і в касаційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ФОП Грабар О.О. про забезпечення позову.
11. Підставою касаційного оскарження ПП "ВІНДС Ужгород" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні оскаржуваних судових рішень без урахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2025 у справі № 918/1354/23, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 20.01.2022 по справі № 908/964/21 (908/2696/21), від 10.01.2024 у справі № 910/268/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, у справі № 905/448/22 тощо щодо застосування статей 136, 137 ГПК України.
12. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд на порушення статей 136, 137 ГПК України без аналізу достовірності всіх ризиків невиконання судового рішення задовольнив заяву позивача про забезпечення позову лише на тій підставі, що право власності відповідача на спірне майно є об'єктивним і абсолютним правом розпоряджатися, володіти та користуватися цим спірним майном. При цьому позивач не навів жодного доказу, який би вказував на намір відповідача передати майно чи майнові права на це майно третім особам.
13. Крім того, накладання арешту на нерухоме майно як додатковий засіб забезпечення позову разом із забороною вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна є необґрунтованим і суперечить правовим позиціям Верховного Суду.
14. Поряд з цим, скаржник вказує, що апеляційний суд безпідставно не розглянув подане відповідачем клопотання в порядку статті 141 ГПК України про вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
15. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Грабар О. О. просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, наполягаючи на дотриманні судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки його висновки повністю відповідають правовим позиціям Верховного Суду.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 для розгляду справи № 907/523/25 визначено колегію суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий суддя, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.
17. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "ВІНДС Ужгород" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та постановлено здійснити перегляд судових рішень у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
18. 08.08.2025 до касаційного суду надійшли матеріали оскарження у справі №907/523/25.
19. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 для розгляду справи № 907/523/25 визначено колегію суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий суддя, Волковицька Н. О., Рогач Л. І.
Позиція Верховного Суду
20. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
21. Згідно із пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
22. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
23. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
24. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
25. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
26. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
27. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанови Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 910/7013/20, від 15.09.2021 у справі № 910/7013/20, від 25.06.2025 у справі № 918/1354/23).
28. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
29. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункти 21, 23 постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
30. Застосування подібного підходу є доречним і у випадку подання іншого позову майнового характеру, адже відповідач, який є власником майна, яке є предметом позовних вимог, може у будь-який час ним розпорядитися на власний розсуд.
31. Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
32. Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
33. Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, то Верховний Суд у постанові від 11.06.2025 у справі № 907/82/25 вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
34. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
35. Даючи оцінку запропонованим позивачем заходам забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник стверджує про те, що спірне нерухоме майно незаконно вибуло з власності ФОП Грабара О. О. проти його волі та без його згоди, на підставі довіреності, яку він не підписував, та на підставі якої в порядку передоручення видано довіреність, за якою невідома для Грабара О. О. особа підписала акт прийому-передачі спірного майна в статутний капітал ПП "ВІНДС Ужгород".
36. За доводами заявника, з приводу зазначених обставин, пов'язаних із незаконним відчуженням майна на підставі підроблених документів, яке належить ФОП Грабару О. О., було подано відповідну заяву про вчинення кримінальних правопорушень, за якою 22.12.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості по кримінальному провадженню за № 12022071170000723 та на даний час триває досудове розслідування, а Грабара О. О. у цьому кримінальному провадженні визнано потерпілим. На даний час згідно з відомостями, які містяться в державних реєстрах, власником спірного нерухомого майна значиться відповідач, який може вчинити щодо цього майна будь-які правочини, зокрема, відчужити таке майно на користь третіх осіб, наслідком чого є реєстрація за такими особами права власності на спірне майно.
37. З врахуванням наведеного, апеляційний суд визнав обґрунтованими посилання позивача на те, що у разі відчуження відповідачем спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, передачі його у власність чи користування іншим суб'єктам, в подальшому у разі задоволення позову виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, може суттєво ускладнити виконання рішення суду або унеможливити таке виконання.
38. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про необхідність застосування заходів забезпечення позову до спірного об'єкту нерухомого майна, не вжиття яких може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
39. При цьому Верховний Суд враховує ту обставину, що наразі у відповідача наявне нічим не обмежене право в будь-який момент розпорядитися спірним майном, яке за ним зареєстроване у державному реєстрі на праві власності.
40. До того ж, накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборона вчиняти певні дії щодо цього майна не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Скаржником не доведено протилежного.
41. Зважаючи на вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційний суд правильно надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, і правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 136, 137 ГПК України.
42. Вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому підстави для скасування оскарженого судового рішення і задоволення касаційної скарги відсутні.
43. Проте судом першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову не враховано, що у випадку відчуження майна відповідачем та невжиття заявленого заходу забезпечення позову, вказане призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного даного судового провадження без нових звернень до суду з вимогою про витребування майна у нового власника.
44. Що стосується доводів скаржника про невжиття апеляційним судом заходів зустрічного забезпечення в порядку статті 141 ГПК України шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області суми у розмірі 495 000,00 грн (вартість нерухомого майна, що є предметом віндикації у цій справі), то суд не зобов'язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки згідно з положеннями частини першої статті 141 ГПК України можливість вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов'язком суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18.
45. При цьому сам факт незастосування зустрічного забезпечення не свідчить про неправомірність забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 914/2673/24).
46. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування апеляційним судом матеріального права чи порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, відтак, визнаються необґрунтованими, внаслідок чого підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
49. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.
50. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
51. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, тому відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ВІНДС Ужгород" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 907/523/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Н. О. Волковицька
Суддя Л. І. Рогач