ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 вересня 2025 року Справа № 906/793/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.07.2025
(постановлену в м. Житомирі, повний текст складено 15.07.2025)
у справі № 906/793/25 (суддя Шніт А. В.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 1/2025 від 18.04.2025
за участю представників сторін:
від позивача - Бугайчук М.В.;
від відповідача - не з'явився.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом №1/2025 від 18.04.2025.
Разом із позовом, ОСОБА_1 подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішень, оформлених пунктом 4 (щодо затвердження оплати праці в розмірі мінімальної заробітної плати керівнику товариства - ОСОБА_1 ) та пунктом 5 (щодо звільнення ОСОБА_1 ) за протоколом загальних зборів учасників ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" №1/2025 від 18.04.2025, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 10.07.2025 у справі № 906/793/25 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вих.№137/25 від 18.06.2025) про забезпечення позову.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції вказав про неналежність обраного заявником заходу забезпечення позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 із апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.07.2025 у справі №906/793/25 скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Суд першої інстанції зробив хибний висновок щодо вичерпного характеру заходів забезпечення позову, передбачених ч.1 ст. 137 ГПК України, оскільки п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачає й іншу форму - інші заходи у випадках, передбачених законами, що відповідно не є вичерпним переліком, оскільки законодавство України таким чином передбачає альтернативу.
Посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22.
Позивач зазначив за текстом заяви про забезпечення позову саме той спосіб захисту, який зможе шляхом застосування заходу забезпечення позову (шляхом зупинення дії рішень) захистити в майбутньому можливі порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , що було належним чином обґрунтовано і за текстом заяви про забезпечення позову, і додаткових пояснень.
Скаржник продовжує, що захід забезпечення позову в частині зупинення дії рішень, оформлених п. 4 та п. 5 Протоколу № 1/2025 від 18.04.2025 є обґрунтованим, необхідним та спрямованим на забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача.
Зауважує, що в суді першої інстанції належним чином наведено пряму прив'язку заявленого заходу забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/793/25, а також врахування результату розгляду справи у іншому судовому провадженні у справі № 296/1646/23.
Існувала обґрунтована загроза того, що формально чинні рішення (визначені Протоколом № 1/2025 від 18.04.2025, які оскаржуються у справі № 906/793/25), дійсність яких є спірною, можуть бути використані відповідачем, як підстава для заниження сум до стягнення невиплачених відповідачем грошових сум позивачу, що суттєво впливає на майнові права позивача.
Місцевий господарський суд не врахував, що заявлені ОСОБА_1 заходи про зупинення дії спірних рішень загальних зборів були направлені на забезпечення ефективного судового захисту у межах іншого спору № 906/1646/23.
За наведеного скаржник вважає, що судом першої інстанції під час розгляду заяви було допущено порушення норм і матеріального, і процесуального права, а обставини, що мають значення для правильного вирішення питання щодо забезпечення позову судом не з'ясовані в повній мірі, а висновки, викладені в ухвалі є помилковими.
Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, з таких підстав.
Позивачем аргументовано, що зупинення дії рішень за п. 4 та п. 5, оформлених протоколом №1/2025 від 18.04.2025 є необхідним для запобігання потенційному порушенню прав позивача, забезпечення стабільності правовідносин та неможливості використання фіктивної або формально чинної документації у процесі стягнення заборгованості, що є предметом спору у справі №296/1646/23.
Твердження позивача, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають дійсності та містять суперечливу позицію, оскільки Господарський суд Житомирської області ухвалою від 18.07.2025 зупинив провадження у справі № 296/1646/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/793/25.
Зупиненням провадження у справі № 296/1646/23 вже усунуто ті навіть визначені думкою позивача потенційно негативні наслідки, якими обґрунтовується у заяві про забезпечення позову потенційне порушення прав позивача.
За змістом ч.1 ст.137 ГПК України серед перелічених цією статтею заходів забезпечення відсутній такий захід як зупинення рішення загальних зборів товариства.
Вважає ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.07.2025 у справі №906/793/25 обґрунтованою, а доводи та заперечення позивача, викладені у апеляційній скарзі - безпідставними та необґрунтованими.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.07.2025 у справі №906/793/25 без змін.
Позивач, у відповіді на відзив заперечує щодо мотивів та заперечень викладених відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, з таких підстав.
Подання клопотання про зупинення провадження у справі № 296/1646/23 не спростовує і жодним чином не нівелює наявність об'єктивної необхідності у вжитті заходів забезпечення позову у справі № 906/793/25.
Питання зупинення провадження є окремим процесуальним механізмом, який має на меті уникнення подвійної оцінки правовідносин у двох паралельних провадженнях (що належним чином було доведено за текстом апеляційної скарги в частині справи № 906/793/25 та справи № 296/1646/23).
За відсутності забезпечення позову відповідач і надалі може використовувати спірні рішення з метою впливу, в тому числі, і на судові процеси, в яких позивач є стороною, що створює загрозу для ефективного захисту його прав.
Вважає, що відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу не наведено аргументів, доводів та пояснень, які обґрунтовують законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 10.07.2025 у справі № 906/793/25.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 09.09.2025 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженої ухвали було порушено норми процесуального права. Просив ухвалу суду першої інстанції від 10.07.2025 у справі № 906/793/25 скасувати та постановити нове рішення, яким вжити запропоновані позивачем заходи забезпечення позову.
В судове засідання 09.09.2025 представник відповідача не з'явився.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 158 на звороті), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом №1/2025 від 18.04.2025.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову вих. №137/25 від 18.06.2025, відповідно до якої просив зупинити дію рішень, оформлених пунктом 4 (щодо затвердження оплати праці в розмірі мінімальної заробітної плати керівнику товариства - ОСОБА_1 ) та пунктом 5 (щодо звільнення ОСОБА_1 ) за протоколом загальних зборів учасників ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" №1/2025 від 18.04.2025, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 20-23).
Вказана заява мотивована таким, що на підставі п. 4 та п. 5 протоколу №1/2025 від 18.04.2025 можуть бути порушені права та інтереси ОСОБА_1 , як учасника товариства.
Продовжує, що керівника ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" фактично було звільнено в 2022 році, а отже, у 2025 році незаконно ухвалювати рішення за п.4 протоколу на підставі загальних зборів учасників товариства, адже в п.4 фактично застосовано "зворотну дію" та стосується періоду виконання обов'язків директора, зокрема, із 30.08.2018.
Вказує, що наразі існують ризики порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , що стосується справи №296/1646/23, яка перебуває на розгляді в Господарському суді Житомирської області, де позивачем є ОСОБА_1 , відповідачем - ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", а предметом спору - стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
- якщо рішення, оформлені протоколом №1/2025 від 18.04.2025, не буде зупинено, існує реальна загроза, що Господарський суд Житомирської області у справі №296/1646/23 візьме до уваги визначене за п.4 протоколу рішення, що спотворить доказову базу, порушить принцип змагальності сторін, утруднить виконання можливого рішення суду на користь позивача;
- за п.5 протоколу №1/2025 від 18.04.2025 йдеться про звільнення ОСОБА_1 , звільнення та повторне обрання ОСОБА_2 , що виглядає, як юридичний перезапуск повноважень керівника товариства задля намагань легалізувати частину попередніх дій (в частині п.4, на підставі якого було затверджено розмір оплати праці позивачу із застосуванням "зворотної дії в часі");
- зупинення дії рішень за п. 4, п. 5, оформлених протоколом №1/2025 від 18.04.2025 є необхідним для запобігання потенційному порушенню прав позивача, забезпечення стабільності правовідносин та неможливості використання фіктивної або формально чинної документації у процесі стягнення заборгованості, що є предметом спору у справі №296/1646/23.
Відповідач подав заперечення на заяву позивача про забезпечення позову, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 93-97).
30.06.2025 позивач подав суду першої інстанції додаткові пояснення щодо заяви про забезпечення позову (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 100-107).
У зв'язку із поданням вказаних додаткових пояснень позивачем, відповідач 01.07.2025 через систему Електронний суд подав заперечення на додаткові пояснення позивача (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 121-123).
Як зазначено вище, Господарський суд Житомирської області ухвалою від 10.07.2025 у справі № 906/793/25 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вих.№137/25 від 18.06.2025) про забезпечення позову.
Апеляційний господарський суд погоджується із такою ухвалою суду першої інстанції з таких підстав.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Щодо забезпечення позову у спосіб зупинення дії спірних рішень загальних зборів учасників, то суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України серед перелічених цією статтею заходів забезпечення відсутній такий захід як зупинення рішення загальних зборів товариства.
Положеннями п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, за змістом ст. 137 ГПК України (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (статтею 137 ГПК України), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто визначений частиною першою статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому не допускається вжиття судом заходу забезпечення позову, який хоча і відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, однак не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України).
Аналогічна правова позиція щодо допустимості вжиття заходу забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення, зокрема й загальних зборів товариства, міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21 та в постановах Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №916/493/22, від 15.09.2023 у справі №910/6804/23.
Ні з заяви про забезпечення позову, ні з апеляційної скарги не вбачається, що заявник наводить посилання на інші закони чи міжнародні договори, якими були б передбачені заходи забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення загальних зборів учасників товариства, про вжиття яких він просив суд.
Щодо посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22 за якими касаційний господарський суд вказав, що "… обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення спірних позачергових загальних зборів учасників акціонерного товариства та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскарженого рішення, з урахуванням визначеного предмету позову (визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська ТЕЦ"), як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідають вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та є такими, що спроможні забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав (інтересів) позивача в разі задоволення позову…", то апеляційний господарський суд зазначає таке.
Господарський процесуальний закон визначає процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 19.04.2023 у справі № 909/615/15).
Тому, суд відхиляє посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22, адже останні не мають переваги над висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21, які підлягають застосування під час вирішення спору.
Одночасно суд апеляційної інстанції зауважує, що Верховний Суд в постанові від 12.09.2022 зробив відповідні висновки саме щодо обставин справи № 911/172/22.
Враховуючи викладене, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22 не можуть бути застосовані в цій справі № 906/793/25.
Відтак місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на неналежність обраного заявником заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення загальних зборів учасників товариства.
Крім того, суд апеляційної інстанції зважає на те, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач фактично має на меті запобігти порушенню можливих прав позивача, у зв'язку із чинністю (дією) спірних рішень в контексті стягнення із відповідача заборгованості, що є предметом розгляду в іншій справі - № 296/1646/23, однак захід забезпечення позову має бути пов'язаним саме із предметом позову в цій господарській справі та бути направленим на забезпечення виконання рішення в цій справі, а не іншій.
Поруч з вказаним, суд апеляційної інстанції встановив, що Господарський суд Житомирської області ухвалою від 18.07.2025 зупинив провадження у справі № 296/1646/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/793/25.
Відтак, доречними є доводи відповідача, що вказаним усунуті негативні наслідки, якими позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються встановленими обставинами справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.07.2025 у справі № 906/793/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.07.2025 у справі № 906/793/25 - без змін.
2. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 10.07.2025 у справі № 906/793/25 надіслати Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складений "11" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.