ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 вересня 2025 року Справа № 906/1329/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 у справі № 906/1329/23 (суддя Лозинська І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"
до ОСОБА_1
про стягнення 840 006, 18 грн
за участю представників сторін:
позивача - Красовський В.М.;
відповідача - Бугайчук М.В.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (далі - позивач, ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою в сумі 840 006, 18 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" з 01.10.2019 до дати його звільнення з посади, на підставі прийнятих ним одноособово рішень, без погодження чи прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства, здійснював нарахування і виплату собі посадового окладу у розмірі 80 000 грн, внаслідок чого позивачу було завдано збитки в сумі 840 006, 18 грн, з яких: 735 353, 36 грн збитки, спричинені неправомірним нарахуванням відповідачем заробітної плати у більшому розмірі за період з жовтня 2019 по липень 2020 та 104 652,82 грн збитки, спричинені сплатою податків із посадового окладу, який фактично не виплачувався, за період з серпня 2020 по лютий 2022, а також протягом серпня-вересня 2022.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач, будучи директором ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", був зобов'язаний діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, тоді як прийняття наказу № 7-ОД від 01.10.2019, яким затверджено новий штатний розпис ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", з перевищенням повноважень щодо встановлення собі посадового окладу у вищому розмірі, за відсутності прийнятого відповідного рішення загальними зборами товариства, свідчить про протиправну поведінку відповідача, що призвела до заподіяння збитків позивачу. При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у прийнятті відповідачем наказу № 7-ОД від 01.10.2019, який призвів до вибуття грошових коштів із власності позивача. Водночас ОСОБА_1 не доведено відсутності його вини у завданні збитків позивачу, так як вона проявляється у вигляді отримання ним посадового окладу у більшому розмірі у спосіб, що не передбачений законодавством та установчим документом товариства. За результатами дослідження наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення.
В той же час, із урахуванням вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, суд першої інстанції вказав, що із розрахунків, долучених до уточненої позовної заяви від 12.10.2023, вбачається, що позивач визначає, що суми заробітних плат, які мали бути нараховані ОСОБА_1 , як директору за зазначені у розрахунках періоди, складали 5 200 грн, 6 000 грн, 6 500 грн (а. с. 45, 46 у т. 1). Вказані розміри посадових окладів відповідача, позивач обгрунтовує сумами його фактичного заробітку, зазначеними у довідці форми ОК-7 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сумами фактичного заробітку Пенсійного фонду України, що надана ОСОБА_1 в межах справи № 296/1646/23 (а. с. 31, т. 1). Разом з тим, сторонами спору не надано суду штатного розпису, затвердженого 02.09.2019, який діяв до прийняття ОСОБА_1 наказу № 7-ОД від 01.10.2019, а також відповідних рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколами про встановлення відповідачу місячного посадового окладу у розмірах 5 200 грн, 6 000 грн та 6 500 грн. Тому, за відсутності рішень загальних зборів учасників товариства про встановлення відповідачу місячного посадового окладу, прийнятих з дати прийняття статуту товариства у новій редакції до дати прийняття наказу № 7-ОД, суд першої інстанції не може самостійно встановити розмір збитків, завданих позивачу протиправною поведінкою відповідача, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Окрім того, судом першої інстанції встановлено порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких він звернувся, однак, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності. Також суд звернув увагу сторін спору, що, відповідно до п. 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк їх дії.
Також господарський суд дійшов висновку про постановлення окремої ухвали щодо ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" для усунення встановлених порушень законодавства.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 у справі № 906/1329/23, в якій відповідач просить змінити мотивувальну частину рішення суду, виключивши з мотивувальної частини висновки щодо наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення щодо відшкодування збитків, заподіяних позивачу, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- якщо розмір шкоди не встановлено, відповідно, повний склад правопорушення не доведено, тому висновки суду першої інстанції щодо "наявності всіх елементів складу правопорушення" суперечать резолютивній частині, яка, по своїй суті, є відмовою в позові з огляду на недоведеність збитків. Якщо розмір шкоди не встановлено, відповідно повний склад правопорушення не доведено, а відтак і висновки суду першої інстанції щодо наявності всіх елементів складу правопорушення підлягають виключенню;
- наявність в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції висновків про вину відповідача без факту доведеності всіх обов'язкових елементів складу правопорушення: не відповідає принципам процесуального права; ставить відповідача у процесуально невигідне становище; створює ризики для відповідача в подальшому;
- суд першої інстанції фактично порушив принцип правової визначеності, так як рішення суду першої інстанції містить достатньо суперечливі висновки у мотивувальній частині рішення та невідповідність резолютивній частині;
- мотивувальна частина рішення суду першої інстанції потребує змін шляхом виключення оціночних висновків про наявність у діях ОСОБА_1 всіх елементів складу правопорушення, оскільки такі висновки не підтверджені повнотою доказової бази, суперечать резолютивній частині рішення, і створюють правову невизначеність для відповідача, що несе за собою негативні ризики;
- згідно п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести відповідач становить: витрати на правничу допомогу в сумі 60 000 грн, судовий збір в розмірі 15 120,12 грн.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 у справі № 906/1329/23, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів його учасників, що чітко встановлено в пп. 7 п. 8.1.2. статуту ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", а також закріплено в п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тобто тієї норми чинного законодавства, згідно якої і мав би діяти відповідач;
- позивач вказує, що можна вважати доведеним позивачем та не спростованим відповідачем діяльність останнього як колишнього директора не в інтересах позивача, та наявні усі елементи визначені ст. 1166 ЦК України для стягнення збитків;
- позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у пунктах 19- 35, 47-51, 65 постанови від 24.02.2021 у справі № 904/982/19.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 24.04.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
08.05.2025 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 та від 21.05.2025 відкрито провадження у справі № 906/1329/23; розгляд апеляційних скарг призначено на 19.06.2025 о 14:15 год.; об'єднано для спільного розгляду апеляційні скарги на рішення суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 розгляд справи відкладено на 07.08.2025 о 14:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 розгляд справи відкладено на 28.08.2025 о 11:40 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 03.09.2025 о 14:10 год.
ОСОБА_1 надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає наступне :
- відповідач не бажає оспорювати резолютивну частину рішення суду першої інстанції, однак, при цьому вважає, що мотивувальна частина потребує зміни у зв'язку з наявністю суперечливих правових висновків, викладених в оскаржуваному рішенні. Відповідач наголошує, що хоча резолютивна частина рішення є, по суті, законною, окремі положення мотивувальної частини потребують зміни шляхом їхнього виключення з метою забезпечення правової визначеності та уникнення неоднозначного тлумачення у подальшому;
- фактично не могла настати так звана "справедлива сатисфакція" для позивача, враховуючи те, що суд першої інстанції, за текстом оскаржуваного рішення, не встановив всі елементи складу правопорушення, а, відповідно, і правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, однак порушив права та інтереси відповідача, зазначаючи висновки, які суперечать резолютивній частині оскаржуваного рішення;
- суд першої інстанції жодним чином не виходив за межі власної компетенції та ухвалив оскаржуване рішення у відповідних межах позовних вимог, які були зазначені у прохальній частині тексту позову;
- позивач, під час розгляду справи в суді першої інстанції, не довів чому саме такі зазначені ним в розрахунках суми (збитки) та чому ці суми мають вважатись збитками. Суд першої інстанції врахував це під час ухвалення оскаржуваного рішення і саме тому зробив правильний висновок про недоведеність позивачем факту наявності збитків. Доводи позивача, зазначені в апеляційній скарзі щодо наявності збитків, не можуть доводити начебто заподіяні збитки ОСОБА_1 ;
- докази щодо витрат понесених на правничу допомогу буде надано до суду апеляційної інстанції у справі № 906/1329/23 в порядку статті 129 ГПК України. У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги; заперечив доводи апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить її задоволити; заперечив доводи апеляційної скарги позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників сторін, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", оформленим протоколом № 1 від 17.03.2016 створено товариство; затверджено статут та розмір статутного капіталу товариства; обрано на посаду директора товариства ОСОБА_1 та здійснено державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 91, 92, т. 1).
Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" здійснено 21.03.2016, номер запису: 13051020000013085.
ОСОБА_1 видав наказ від 21.03.2016 № 1-Д "Про призначення себе на посаду директора ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи"" із посадовим окладом згідно з штатним розписом (а. с. 170, т. 1).
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", оформленим протоколом № 1 від 30.08.2018, затверджено статут товариства (у новій редакції) (а.с. 13-23, т. 1).
Згідно із п. 4.2.1 статуту, учасниками ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Розділом 8 статуту передбачено, що товариство набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи. Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства. Збори учасників товариства обирають голову зборів учасників товариства. Виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є директор.
Відповідно до п. 8.1.1 статуту загальні збори учасників складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
У п. 8.1.2 статуту наведено перелік питань, вирішення яких відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства (п. 8.2.11 статуту).
Згідно з п. 8.4.1 статуту виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.
До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Виконавчий орган товариства є одноосібним - директор. Директор є вищою посадовою особою товариства. Директором може бути, як учасник товариства, так і особа, спеціально запрошена для цього.
Згідно п. 8.4.5 статуту повноваження директора починають діяти з моменту прийняття загальними зборами учасників рішення про його обрання та закінчуються в момент прийняття рішення про обрання нового директора.
ОСОБА_1 , як директор ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" своїм наказом від 01.10.2019 № 7-ОД затвердив новий штатний розпис товариства з місячним фондом заробітної плати 1 244 000 грн та ввів його в дію з 01.10.2019, натомість штатний розпис, затверджений 02.09.2019, постановив вважати таким, що втратив чинність (а.с. 29, 30, т.1). У цьому штатному розписі встановлено, серед іншого, посадовий оклад ОСОБА_1 , як директора товариства у розмірі 80 000 грн.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", оформленим протоколом № 1/2022 від 03.10.2022, серед іншого, було звільнено ОСОБА_1 з посади директора товариства та обрано нового директора - ОСОБА_5 з 04.10.2022 (а.с. 25-26, т. 1).
Предметом позову у справі є вимоги ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" про стягнення із ОСОБА_1 840 006, 18 грн збитків, спричинених відповідачу внаслідок прийняття наказу від 01.10.2019 № 7-ОД "Про затвердження штатного розпису", яким було одноособово збільшено посадовий оклад ОСОБА_1 , як директора товариства у розмірі 80000 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК є порушення зобов'язання.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (ч. 4 ст. 92 ЦК України).
Посадові особи несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 89 ГК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.
Зміст ч. 2 ст. 1166 ЦК України свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому спростування цієї вини є процесуальним обов'язком її заподіювача.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 у справі №910/20782/17 вказав, що за загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції зауважує, що правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників, визначає Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Ззгідно з ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.
Отже, за своїм статусом виконавчий орган підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган не вправі втручатися в компетенцію інших органів товариства, зокрема загальних зборів товариства. Забезпечуючи виконання рішень загальних зборів, виконавчий орган не повинен надавати оцінку таким рішенням, перевіряти їх правомірність, ставити під сумнів тощо. Зворотне може свідчити про втручання виконавчого органу в компетенцію загальних зборів, призводити до конфлікту повноважень органів товариства, нівелювати обов'язковість рішень такого органу, "блокувати" їх виконання, що є неприпустимим.
Водночас, законодавство закріплює обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов'язки). Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку товариства. Недотримання таких обов'язків може призвести до завдання шкоди підприємству та, як наслідок, зобов'язання відшкодувати її.
Отже, при застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальне дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Навіть якщо посадова особа prima facie виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства. У своїй діяльності виконавчий орган має неухильно керуватися законом і статутом товариства, його внутрішніми (локальними) актами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 11 даного Закону установчим документом товариства є статут.
Так, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", оформленим протоколом № 1 від 30.08.2018, було затверджено статут товариства (у новій редакції) (а. с. 13 - 23, т. 1).
Розділом 8 статуту позивача передбачено, що вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства. Збори учасників товариства обирають голову зборів учасників товариства. Виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є директор.
У пп. 7 п. 8.1.2 статуту визначено, що до переліку питань, вирішення яких відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників, віднесено обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Зазначене положення статуту в цілому відповідає приписам п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Отже, здійснивши аналіз положень статуту ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", колегія суддів дійшла висновку, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належать повноваження щодо встановлення розміру посадового окладу членам виконавчого органу товариства, яким в силу розділу 8 статуту є саме директор товариства.
При цьому доводи ОСОБА_1 про те, що штатний розпис від 01.10.2019 не мав бути затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства, оскільки пп. є) п. 8.4.4 статуту встановлено право директора на затвердження штатних розкладів; положення пп. 7 п. 8.1.2 статуту в частині виключної компетенції загальних зборів щодо встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства стосується членів виконавчого органу у разі створення колегіального виконавчого органу, а не безпосередньо одноособового виконавчого органу - директора (відповідача), суд апеляційної інстанції, із урахуванням аналізу положень статуту позивача, вважає безпідставними.
В той же час, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" своїм наказом від 01.10.2019 № 7-ОД встановив собі посадовий оклад, як директору товариства у розмірі 80 000 грн та ввів його в дію з 01.10.2019 (а. с. 29, 30, т. 1), що не узгоджується із приписами п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пп. 7 п. 8.1.2 статуту ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи".
Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє рішення загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" щодо встановлення з 01.10.2019 (затвердження, схвалення тощо) розміру винагороди (посадового окладу) директору товариства - ОСОБА_1 в розмірі 80 000 грн.
Водночас, ОСОБА_1 на підставі прийнятого ним одноособово наказу від 01.10.2019 № 7-ОД, здійснив нарахування та відповідно виплату собі за рахунок коштів (власності) ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" посадового окладу у новому розмірі.
Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 , а отже і підстав для відшкодування ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" збитків.
В порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, відповідач висновків суду першої інстанції про наявність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 , не спростував, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідач не обґрунтував неправильного застосування судом положень ст. 92 ЦК України.
При цьому апеляційний господарський суд вказує, що предметом спору у цій справі є стягнення збитків, а тому для вирішення питання про їх стягнення необхідним є встановлення наявності складу цивільного правопорушення, в той час як обов'язкове звернення в такому випадку з окремим позовом про вирішення спору щодо незаконності наказу директора, не вимагається.
Щодо розміру збитків, то суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.
Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.
Колегія суддів зазначає, що позивач просить стягнути із відповідача збитки в сумі 840006,18 грн, з яких: 735 353, 36 грн збитки, спричинені неправомірним нарахуванням відповідачем заробітної плати у більшому розмірі за період з жовтня 2019 по липень 2020 та 104 652,82 грн збитки, спричинені сплатою податків із посадового окладу, який фактично не виплачувався, за період з серпня 2020 по лютий 2022, а також протягом серпня-вересня 2022.
Як вказувалося апеляційним судом вище, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи", згідно із наказом від 01.10.2019 № 7-ОД встановив собі посадовий оклад директора товариства у розмірі 80 000 грн, ввівши його в дію з 01.10.2019.
В той же час, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" - 03.10.2022, що підтверджується рішенням загальних зборів учасників позивача, оформленим протоколом № 1/2022 від 03.10.2022.
Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що довідкою Форми ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (т. 1, а. с. 31,33) підтверджується те, що починаючи з квітня 2016 по вересень 2019 ОСОБА_1 , як директору ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" нараховувалася заробітна плата в розмірі від 2 000 грн до 5 200 грн.
Отже, вказаним підтверджується те, що в період з 01.10.2019 по липень 2020 включно, заробітна плата ОСОБА_1 , як директора товариства на місяць мала становити 5 200 грн, а її загальний розмір дорівнювати 78 000 грн (розмір заробітної плати на місяць помножений на кількість місяців за вказаний період).
При цьому суд звертає увагу, що довідкою Форми ОК-7 підтверджується те, що в період з жовтня 2019 по липень 2020 включно, відповідачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата директора, утримання із цієї заробітної плати, виходячи із посадового окладу саме 80 000 грн. Вказані обставини також підтверджуються довідкою від 27.12.2024 № 24, виданою ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" (т. 2, а. с. 161).
Із вказаних довідок апеляційний господарський суд встановив, що в період з жовтня 2019 по липень 2020 включно, відповідачу було нараховано та виплачено заробітну плату, утримання із цієї заробітної плати із посадового окладу саме 80 000 грн в загальному розмірі 787 353, 36 грн.
Таким чином, сукупний розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 , як директору ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" щомісячної винагороди за виконання ним посадових обов'язків за період з жовтня 2019 по липень 2020 на 735 353, 36 грн (787 353, 36 грн - 52 000 грн) перевищив той розмір, який мав бути нарахований та підлягав виплаті відповідачу. Апеляційний господарський суд погоджується із розрахунком позивача, долученим до уточненої позовної заяви (т. 1, а. с. 45).
Також колегія суддів зазначає, що за період із серпня 2020 по лютий 2022, а також протягом серпня-вересня 2022, відповідачу безпідставно було нараховано заробітну плату директора, виходячи із посадового окладу 80 000 грн, яка за вказаний період відповідачем не виплачувалася (всупереч покладених законодавством та установчими документами товариства обов'язків на його виконавчий орган), однак з якої (із зазначеної суми) утримувалися обов'язкові платежі до бюджету (у вигляді податку на доходи фізичних осіб та військового збору), які були сплачені товариством за рахунок його коштів на загальну суму 128 930, 32 грн.
При цьому ОСОБА_1 у позовній заяві про стягнення невиплачених при звільненні грошових сум (т. 1, а. с. 52-56) сам підтверджує ті обставини, що у зв'язку із фінансовими труднощами ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" з серпня 2020 заробітна плата йому нараховувалася, але не виплачувалася.
Апеляційний господарський суд вказує, що розмір таких відрахувань із заробітної плати відповідача, нарахованої у встановленому порядку, мав би дорівнювати 24 277, 50 грн, а відтак загальний розмір сплачених за рахунок коштів позивача податків на суму 104 652,82 грн перевищив розмір таких відрахувань, які мали бути відраховані до бюджету. Апеляційний господарський суд погоджується із розрахунком позивача, долученим до уточненої позовної заяви (т. 1, а. с. 46).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" понесло збитки на загальну суму 840006,18 грн, з яких: 735 353, 36 грн збитки, спричинені неправомірним нарахуванням відповідачем заробітної плати у більшому розмірі за період з жовтня 2019 по липень 2020 та 104652,82 грн збитки, спричинені сплатою податків із посадового окладу, який фактично не виплачувався, за період з серпня 2020 по лютий 2022, а також протягом серпня-вересня 2022.
А відтак, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача збитків в загальному розмірі 840 006, 18 грн.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
За ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як встановлено апеляційним судом, 09.11.2023 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності (а. с. 99, 100, т. 1), в якій відповідач просив суд першої інстанції відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дана заява обгрунтована тим, що, оскільки позовна заява у даній справі була подана 12.10.2023, то строк, у межах якого ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" могло звернутися до суду із вимогою про стягнення 735 353, 36 грн збитків, спричинених неправомірним нарахуванням відповідачем заробітної плати у більшому розмірі, за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року, минув.
В той же час, у відповіді на відзив від 01.12.2023 позивач зазначив, що про обставину нарахування відповідачем за рахунок коштів товариства посадового окладу в завищеному розмірі йому стало відомо лише у лютому 2023, після отримання позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення невиплачених при звільненні грошових сум (а. с. 135-141, т. 1).
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічна: гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперешній час.
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", набрання чинності якого відбудеться 04.09.2025, буде відновлено обчислення строків позовної давності.
Таким чином, враховуючи те, що на всій території України було запроваджено карантин, який діяв до 30.06.2023, під час дії якого строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та враховуючи введення на території України воєнного стану з 24.02.2024, який продовжувався та діє на теперішній час, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, був зупинений, що свідчить про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.
Колегія суддів вказує, що в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, відповідач висновків суду апеляційної інстанції не спростував, а його посилання є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а апеляційна скарга ТОВ "НВП "Українські авіаційні системи" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 у справі № 906/1329/23 скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. ст. 129, 282 ГПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги у зв'язку із їх задоволенням, а також інші судові витрати, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" задоволити.
3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 у справі №906/1329/23 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 10 код ЄДРПОУ 40358580) 840 006, 18 грн збитків.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 10 код ЄДРПОУ 40358580) 12 600, 09 грн судового збору за подання позовної заяви та 18 900, 14 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Житомирської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
7. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено 11 вересня 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.