Справа № 461/3008/24
Провадження № 6/461/180/25
05.09.2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
Головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.,
представника стягувача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
I. Фактичні обставини справи, суть заяви та дані про особу, яка її заявила, суть питання, яке вирішується судом
ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа від 18.07.2025 № 461/3008/24 таким, що не підлягає виконанню. Ґрунтуючи заяву вказує, що підставою звернення до суду є те, що Галицьким районним судом міста Львова було видано виконавчий лист від 18.07.2025р. №461/3008/24. Як вбачається з рішення Галицького районного суду міста Львова від 22.10.2024р., з урахуванням змін, внесених до нього постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2025р., у рішенні суду фактично передбачено вчинення кількох дій: стягнення з відповідача грошової суми; звернення стягнення на належне відповідачу нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем. Заявниця зазначає, що всупереч вимогам ч. 5 ст. 435 ЦПК, незважаючи на те, що рішенням передбачено вчинення кількох дій, Галицьким районним судом міста Львова 18.07.2025р. було видано не два виконавчих листа, а один, який поєднує в собі як стягнення з відповідача грошових коштів, так і одночасне звернення стягнення на належне відповідачу майно, але такі дії вчиняються окремо, відтак на кожну таку дію має видаватись окремий виконавчий лист. Отже, заявниця вважає, що виконавчий лист виданий з порушенням вимог ч.5 ст.435 ЦПК України, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Окрім цього, виданий 18.07.2025р. Галицьким районним судом міста Львова виконавчий лист, за твердженням заявниці, не відповідає резолютивним частинам ухвалених по справі судовим рішенням, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню ще й з цих підстав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
04.09.2025 заявниця ОСОБА_2 подала до суду заяву про слухання справи за її відсутності.
05.09.2025 шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» представник заявника адвокат Поліщук С.В. подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності.
Заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвокат Шнир Я.Б. у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив з мотивів безпідставності такої.
Судом встановлено, що на даний час матеріали справи в межах якої видано виконавчий документ перебувають на розгляді у суді касаційної інстанції, про що відомо учасникам провадження.
Ухвалюючи рішення про можливість розгляду справи, суд виходить з того, що наведеними вище положеннями ст. 432 ЦПК України визначено строки розгляду даної категорії справ. Крім того, жодних застережень щодо неможливості розгляду справи на підставі наданих суду матеріалів учасники провадження не висловили.
Суд також приймає до уваги, що сторони зобов'язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, суд приймає до уваги положення ст. 12 ЦПК України, згідно яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Отже, з врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для розгляду заяви по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи заінтересованої особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. (ч. 1 ст. 432 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Дослідивши матеріали заяви, а також заслухавши доводи представника заінтересованої особи, суд приходить до висновку, що заява боржника не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини 3 статті 129 Конституції України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст. 18 ЦПК України).
Конституційний принцип обов'язковості виконання рішення суду реалізується зокрема на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.
Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.10.2024 вирішено:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 13000152 (тринадцять мільйонів сто п'ятдесят дві тисячі) гривень 22 коп. за договором позики від 12 лютого 2016 року, зареєстрованого у реєстрі за № 250, та договором про внесення змін до договору позики від 23 червня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1347, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Ю.Р.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: нежитлові приміщення адміністративного будинку, загальною площею 128,5 кв.м., а саме: нежитлові підвальні приміщення та приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 , на підставі договору дарування, посвідченого 13 червня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 657783446101, в рахунок погашення за договором позики від 12 лютого 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 250, та договором про внесення змін до договору позики від 23 червня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1347, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Ю.Р., заборгованості у розмірі 13000152 (тринадцять мільйонів сто п'ятдесят дві) гривні 22 коп., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 12590 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 01 коп.
У решті позовних вимог відмовити.»
Постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2025 вказане рішення змінено та вирішено:
«Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 жовтня 2024 року змінити, виклавши другий, третій та четвертий абзаци його резолютивної частини у новій редакції, а саме:
«Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 14 334 872 (чотирнадцять мільйонів триста тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 17 коп. боргу за Договором Позики від 12 лютого 2016 року та Договором про внесення змін до Договору позики від 23 червня 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Ю.Р. в реєстрі за № 250 і № 1347 відповідно, що складається з:
-8 021 999 грн. 59 коп. основна сума боргу за договором позики;
-1 424 536 грн. 75 коп. - прострочені проценти за ставкою 20 % за користування позикою за період від 12 лютого 2016 року до 23 червня 2018 року;
-3 727 482 грн. 54 коп. - прострочені проценти за ставкою 10 % за користування позикою за період від 23 червня 2018 року до 12 лютого 2023 року;
-1 160 853 грн. 29 коп. - інфляційні втрати, нараховані на проценти за користування позикою, за період від 12.03.2016 року до 24.02.2022 року.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 14 334 872 (чотирнадцять мільйонів триста тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 17 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення адміністративного будинку загальною площею 128,5 кв.м., а саме: нежитлові підвальні приміщення та приміщення 1-го поверху будинку АДРЕСА_1 , які на підставі Договору дарування, посвідченого 13 червня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 657783446101, належать на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу цього предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 34 633 (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 19 коп. в якості різниці судових витрат, які понесли сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.»
Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
18.07.2025 Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення суду видано виконавчий лист відповідно до якого:
«Суд вирішив (присудив):«Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 14 334 872 (чотирнадцять мільйонів триста тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесять дві) грн. 17 коп. боргу за Договором Позики від 12 лютого 2016 року та Договором про внесення змін до Договору позики від 23 червня 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Ю.Р. в реєстрі за N 250 і N 1347 відповідно, що складається з: 8 021 999 грн. 59 коп. - основна сума боргу за договором позики; 1 424 536 грн. 75 коп. - прострочені проценти за ставкою 20 % за користування позикою за період від 12 лютого 2016 року до 23 червня 2018 року; 3 727 482 грн. 54 коп. - прострочені проценти за ставкою 10 % за користування позикою за період від 23 червня 2018 року до 12 лютого 2023 року; 1 160 853 грн. 29 коп. - інфляційні втрати, нараховані на проценти за користування позикою, за період від 12.03.2016 року до 24.02.2022 року.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 14 334 872 (чотирнадцять мільйонів триста тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 17 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення адміністративного будинку загальною площею 128,5 кв.м., а саме: нежитлові підвальні приміщення та приміщення 1-го поверху будинку АДРЕСА_1 , які на підставі Договору дарування, посвідченого 13 червня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 657783446101, належать на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу цього предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, зміст виконавчого документа відповідає рішенню суду, з врахуванням змін внесених до нього судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; обов'язок боржника припинився з інших причин.
Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 20/12/2019 (провадження № 61-14244ав20) та від 24 червня 2021 року у справі № 750/9956/17 (провадження № 61-15664 св19).
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Отже, визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню, може застосовуватися лише у тих випадках, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом, зокрема у разі добровільного виконання рішення боржником поза виконавчим провадженням.
Частина 2 ст. 432 ЦПК України передбачає, що виконавчий документ визнається таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема і з інших причин.
При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
При зверненні до суду із даною заявою ОСОБА_2 покликається на положення ч. 5 ст. 431 ЦПК України, якими передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Разом з тим, положення цієї норми не вимагають обов'язкової видачі кількох виконавчих листів у кожному випадку, коли вирішено кілька вимог, навпаки, визначальним є саме характер задоволених вимог.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд також бере до уваги те, що ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05.08.2025 у справі №461/3008/24 відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 25 червня 2025 року, а також те, що станом на теперішній час відсутні відомості про виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22.10.2024, яке змінено постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2025.
Отже, з урахуванням наведеного вище, суд вважає, що відсутні процесуально-правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. 258, 260, 268, 354, 432 ЦПК України,
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький