Справа № 461/7350/25
Провадження № 1-кс/461/5548/25
09.09.2025 року м. Львів
слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника - адвоката ОСОБА_3 , особи в інтересах яких подане клопотання - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,
встановив:
До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 06.08.2025 у справі №461/6209/25 (провадження №1-кс/461/4893/25).
Згідно прохальної частини клопотання адвокат просить скасувати арешт на ноутбук марки НР Elitebook 840 G5-8 GB серія 5С68264Р39, який належить ОСОБА_4 .
В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує, що наведений ноутбук було вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання фігуранта кримінального провадження №42025142410000129 від 27.03.2025 ОСОБА_5 , а в подальшому його визнано речовим доказом. Також, заявник вказує, що ОСОБА_4 є дружиною наведеного фігуранта та не має відношення до кримінального правопорушення яке розслідується. З огляду на наведене, заявник стверджує, що арешт було накладено необґрунтовано, даний засіб забезпечення кримінального провадження обмежує право володільця на користування майном, а тому просить його скасувати.
Отже, заявник вважає, що потреба у подальшому застосуванні арешту на майно відпала, а тому просить його скасувати.
Заявник у судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому.
ОСОБА_4 в ході розгляду справи клопотання підтримала та просила його задовольнити. Додатково вказала, що вона є приватним підприємцем і ноутбук необхідний їй для здійснення підприємницької діяльності, оскільки у ньому міститься оригінальне програмне забезпечення, що використовується для такої діяльності.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні №42025142410000129 від 27.03.2025 надійшли письмові заперечення на клопотання, згідно яких останній просить відмовити у його задоволенні. Зокрема, слідчий зазначає, що на даний час проводиться огляд і дослідження відповідного ноутбуку, яке проводиться на підставі доручення наданого органом досудового розслідування Управлінню Служби безпеки України у Львівській області. Відтак, оскільки речовий доказ не оглянуто та не досліджено, на даний час підстав для скасування арешту на зазначений речовий доказ немає.
Відповідно до положень статті 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, положення процесуального законодавства не містять норм стосовно наявності перешкод для розгляду клопотання про скасування арешту, у разі неявки заявника, слідчого або прокурора в судове засідання.
Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Виходячи з наведеного, підстав для відкладення розгляду клопотання або обставин які зумовлюють неможливість проведення його розгляду не встановлено.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи заявника та володільця, приходжу до наступних висновків, виходячи наведених нижче доводів та мотивів.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст. 174 КПК України).
Встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142410000129 від 27.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 06.08.2025 накладено на ноутбук марки НР Elitebook 840 G5-8 GB серія 5С68264Р39, який, за твердженням заявника, належить ОСОБА_4 .
Вказаний ноутбук визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Правовою підставою накладення арешту було збереження речових доказів.
Також, встановлено, що на даний час проводиться огляд і дослідження відповідного ноутбуку, які проводиться на підставі доручення наданого органом досудового розслідування Управлінню Служби безпеки України у Львівській області 07.08.2025.
Оцінюючи обґрунтованість клопотання, враховую наступне.
Заявником в ході розгляду клопотання не спростовані доводи слідчого про те, що на даний час мають місце підстави для застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження. Зокрема, майно з приводу якого подане клопотання на даний час досліджується відповідними спеціалістами. Слід також відзначити, що захисником не надано слідчому судді жодного доказу з приводу того, що особи які проводили відповідний обшук володіли спеціальними знаннями достатніми для проведення огляду ноутбука на предмет наявності у ньому даних які мають значення для кримінального провадження на місці.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Водночас, стверджуючи про відсутність підстав для застосування арешту на речовий доказ, захисник не подав жодного доказу на обґрунтування цієї позиції. Більше того, слідчому судді не надано жодного доказу на підтвердження факту належності ноутбуку саме ОСОБА_4 .
Крім того, жодних доказів проведення усіх необхідних процесуальних дій з відповідним майном заявником до клопотання не долучено.
Варто також відзначити, що на даний час досудове розслідування триває, а отже очевидним є те, що на цьому етапі сторона захисту чи інші учасники провадження можуть не володіти усім обсягом інформації, яка відома органу досудового розслідування, оскільки положення ст. 290 КПК України, ще не виконувались, як і не ухвалено рішення про закриття кримінального провадження.
Крім того, не можна залишити поза уваги і той факт, що стверджуючи про те, що арешт було накладено необґрунтовано, правом на апеляційне оскарження відповідного рішення слідчого судді володілець майна не скористався.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Крім того, слідчим суддею враховуються наступні положення.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 2 ст. 8 КПК України визначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оцінюючи обґрунтованість клопотання, враховую функції і повноваження слідчого судді визначених п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Європейським судом з прав людини у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
У справі "Свіргунець проти України" ЄСПЛ навів висновки про те, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.
Володілець майна ініціюючи перед слідчим суддею питання щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а саме, звернувшись до слідчого судді з даним клопотанням, має обґрунтовані підстави, вважати, що такий спосіб захисту його прав є належним.
Об'єктом судового контролю слідчого судді, серед іншого, є оцінка того, чи відповідні процесуальні дії не мають характер надмірного втручання у право власності володільця майна.
З аналізу зазначених вище норм процесуального законодавства вбачається, що навіть якщо ухвалою слідчого судді про обшук надано дозвіл на вилучення певного майна, яке у подальшому було арештоване, це не може бути перешкодою для перевірки наявності підстав для обмеження власника майна у його конституційному праві володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
У рішенні ЄСПЛ від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України», серед іншого, Суд прийшов до висновку про те, що верховенство права між іншим (inter alia) передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Наведена справа стосувалася оцінки питання втручання у приватне життя, а отже таку позицію можна вважати дотичною і до питання вилучення майна у кримінальному провадженні, тобто мирного володіння таким майном.
Норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, вказують на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, ухвалюючи рішення за клопотанням враховую, що до особи яка є власником або володільцем майна, має бути застосована належна правова процедура.
Крім того, у кримінальному провадженні має існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, у тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається у понятті "справедливого балансу", який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та рішення, прийняті органами влади у зв'язку з цим.
Відповідно до ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, приходжу до висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання.
Разом з тим, з огляду на повідомлені в судовому засіданні доводи заявниці щодо необхідності користування програмним забезпеченням наявним на ноутбуці для здійснення підприємницької діяльності, вважаю за доцільне звернути увагу органу досудового розслідування на необхідність пришвидшення проведення огляду та дослідження відповідного майна, з метою вирішення подальшої долі речового доказу, а також надання можливості володільцю скопіювати відповідну інформацію на інший носій.
Крім того, враховую висновки наведені Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2024 року (справа №554/2506/22, провадження № 51-4350кмо23), згідно яких перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ч. 3 ст. 307, ст. 309 КПК. До цього списку не відносяться ухвали слідчих суддів про повне або часткове скасування арешту майна, постановлені за правилами ст. 174 КПК, які за висновком об'єднаної палати ККС ВС, висловленим у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/18, провадження № 51-598кмо19), апеляційному оскарженню не підлягають. Приписи статей 174, 309 КПК містять імперативи, які підлягають застосуванню під час здійснення кримінального провадження, з огляду на що встановлена ними заборона оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про скасування арешту майна розповсюджує свою дію виключно на ті стадії кримінального провадження, які визначені положеннями пунктів 5, 24 ч. 1 ст. 3 КПК.
Керуючись ст. 132, 170 - 174 КПК України,
постановив:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1