П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2762/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Ярощука В.Г. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування позивачці додаткової винагороди за листопад-грудень 2024 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за листопад та 30000,00 грн за грудень 2024 року, разом - 60000,00 гривень.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 01.11.2024 по 31.12.2024. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 01.11.2024 по 31.12.2024, виходячи з її розміру 30000,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум такої винагороди.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в період з 01.11.2024 по 31.12.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 фактично перебувала у складі штабу тимчасова дислокація якого знаходилась в населених пунктах АДРЕСА_1 . Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України в період з 01.11.2024 по 31.11.2024 вказані населені пункти не входили в райони ведення бойових дій. Апелянт зазначає, що в рапорті начальника штабу, що був поданий на підставі відомостей про військовослужбовців зокрема зазначених в бойових наказах (бойових розпорядженнях) та журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 як таку, що брала участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України не зазначено, відповідно військовою частиною НОМЕР_1 нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 не здійснювалось.
Позивачем надано до апеляційного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Відповідно до даних посвідчення офіцера позивачка з 14.06.2024 проходить військову службу на офіцерській посаді.
У позовній заяві позивачка стверджує, що у період з 01.11.2024 по 31.12.2025, вона проходила військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 в зоні виконання бойових (спеціальних) завдань.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.12.2024 № 548 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивачці, як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , оголошено сувору догану.
29.01.2024 позивачка подала командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, який зареєстрований 29.01.2024 за вхідним № 432/р, про те, що їй вже другий місяць поспіль не виплачують додаткову винагороду, а саме: за листопад і грудень.
Листом від 13.02.2025 № 1833/515 відповідач повідомив позивачку, що виплата додаткової винагороди з розрахунку 30000,00 грн на місяць, встановлену Постановою № 168, здійснюється військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) у складі діючих угрупувань військ (сил) оборони держави згідно з Переліком бойових (спеціальних) завдань.
Вважаючи такі дії відповідача щодо не виплати їй додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, встановленої Постановою № 168, за листопад і грудень 2024 року протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за листопад 2024 року і за грудень 2024 року в розмірі по 30000,00 грн в місяць, всього 60000,00 грн, є протиправною.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу постановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерства юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абзацами першим, шістнадцятим, двадцять другим і двадцять третім пункту 2 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини (абзаци перший і другий пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до абзаців першого-дев'ятого пункту 15 розділу ХХХIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади, - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
добровільно здалися в полон, - з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом), - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.
Таким чином, військовослужбовцям, які виконують на період дії воєнного стану бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України, а також із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, виплачується додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, у розмірі 30000,00 гривень.
Наказ про виплату військовослужбовцю вказаної винагороди приймається командиром військової частини, до списків якої він включений.
Водночас факт притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарні проступки, крім тих, які визначені пунктом 15 розділу ХХХIV Порядку № 260, не може бути підставою для його позбавлення виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач, як військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 , перебувала у листопаді та грудні 2024 року в зоні виконання бойових (спеціальних) завдань, тобто виконувала бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України та / або із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідач вказані обставини не заперечив. Зокрема, у листі від 13.02.2025 № 1833/25 він нічого не зазначив про те, що у листопаді та грудні 2025 року позивачка не виконувала бойові (спеціальні) завдання.
Колегія суддів наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
За змістом статті 210 КАС України, до процесуальних обов'язків адміністративного суду віднесено з'ясування обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. У такий спосіб проявляється інформування учасників адміністративного процесу щодо порядку реалізації судового розгляду та змісту адміністративної справи. Ознайомлення зі змістом джерел доказів (засобів доказування) дає змогу належно встановити обставини адміністративної справи. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з'ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства, принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд адміністративної юрисдикції зобов'язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і, у випадку необхідності, захистити порушене право позивача.
Про це неодноразово нагадував у своїх постановах Верховний Суд, зокрема в рішенні від 30 січня 2020 року (справа № 263/15399/16-а).
Враховуючи викладені обставини, з метою повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Миколаївський окружний адміністративний суд 24.03.2025 постановив ухвалу про витребування у відповідача:
копії (витяги) усіх наказів військової частини НОМЕР_1 , що стосуються безпосередньо проходження ОСОБА_1 військової служби (її відряджень, зарахувань до списків особового складу, виплати їй грошового забезпечення, надання відпусток, притягнення її до дисциплінарної відповідальності і т.п.) за період з 01.10.2024 по 31.01.2025;
довідку (інформацію) про розмір виплаченої ОСОБА_1 за листопад і грудень 2024 року додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідач витребувані докази суду не надав, про причини їх неподання у встановлений судом строк не повідомив. В апеляційній скарзі відповідач повідомив, що ухвала суду не було виконана у зв'язку із воєнним станом, здійсненням заходів з національної безпеки і оборони та перебоями у роботі мережі Інтернет, однак жодних доказів наведених обставин до суду не надав.
Згідно з абзацами першим і другим частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини дев'ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно визнав доведеними визнає такі обставини, що:
у період з 01.11.2024 по 31.12.2024 позивачка виконувала у період дії воєнного стану бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України та / або із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
відповідач не виплатив їй додаткову винагороду, установлена Постановою № 168, у розмірі 30000,00 грн за період з 01.11.2024 по 31.12.2024.
Апеляційний суд звертає увагу, що копії (витяги) усіх наказів військової частини НОМЕР_1 , що стосуються безпосередньо проходження ОСОБА_1 військової служби (її відряджень, зарахувань до списків особового складу, виплати їй грошового забезпечення, надання відпусток, притягнення її до дисциплінарної відповідальності і т.п.) за період з 01.10.2024 по 31.01.2025 не було надано і до суду апеляційної інстанції.
Із наданої до суду довідки від 18.06.2025 року №1833/1837 вбачається, що додаткова винагорода у розмірі до 30000,00 грн. виплачувалась позивача у жовтні 2024 року та січні 2025 року, у період листопад-грудень 2024 року не виплачувалась.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення суворої догани за неналежне виконання нею службових обов'язків у період з 10.12.2024 по 16.12.2024 відповідно до наказа командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.12.2024 № 548 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» не може бути підставою для ненарахування та невиплати їй додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.
Таким чином, суд дійшов вірного овиснвоку, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за листопад 2024 року і за грудень 2024 року в розмірі по 30000,00 грн в місяць, всього 60000,00 грн, є протиправною.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко