10 вересня 2025 р. Справа № 480/440/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, повний текст складено 06.06.25 по справі № 480/440/25
за позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 )
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив :
визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) котрим скасовано рішення житлової комісії від 24.09.2018 протокол № 12 (абз. а п.п 1.3 п.1) щодо постановки ОСОБА_1 на квартирний облік та зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов зі збереженням часу перебування на обліку в тій же черзі з дати первинної постановки на облік, та за тим же номер у списку зі збереженням часу перебування на обліку;
визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) котрим скасовано рішення житлової комісії від 21.06.2024 протокол № 3 (абз. а п.п 1.3 п.1) в частині надання ОСОБА_1 постійного житла шляхом виключення з числа «службового»;
зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) повторно направити Списки розподілу постійних жилих приміщень та інші документи згідно Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 26 від 18.01.2021 щодо ОСОБА_1 до Адміністрації Держприкордонслужби для погодження.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.11.2021 наказом № 550-ОС, начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, полковника ОСОБА_2 , штаб - сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до п. п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінчення строку контракту. Продовжено строк контракту про проходження військової служби до закінчення щорічної відпустки, час якої перевищує строк контракту. З урахуванням наданої щорічної основної відпустки за 2021 рік, остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 16.01.2022. Вислуга років станом на 16.01.2022 становить: календарна 24 роки 09 місяців 05 днів; пільгова 00 років 08 місяців 27 днів; стаж роботи 06 років 03 місяців 23 дні. Всього для призначення пенсії 31 рік 00 місяців 23 дні. Відповідно до повторно наданої відділом кадрів прикордонного загону довідки від 09.11.2024 № 08/555589/24-Вн, вислуга років позивача станом на 16.01.2022, становить: «календарна 24 роки 09 місяців 05 днів, пільгова 00 років 08 місяців 27 днів; стаж роботи 06 років 03 місяців 23 дні; всього для призначення пенсії 31 рік 00 місяців 23 дні, в тому числі: Строкова військова служба: календарна 01 рік 04 місяців 28 дні. Служба в органах внутрішніх справ на посадах молодшого начальницького складу: календарна 01 рік 05 місяців 24 дні; пільгова 00 років 08 місяців 27 днів; Разом 02 роки 02 місяці 21 день. Служба в податковій міліції: календарна 16 років 08 місяців 26 днів. Військова служба за контрактом в Державній прикордонній службі України: 05 років 00 місяців 00 днів. Житловою комісією прийнято рішення переглянути раніше прийняті рішення та внести зміни, а саме, скасувати рішення комісії від 24.09.2018 протокол № 12 (абз. а п.п 1.3 п.1) щодо постанови позивача на квартирний обліку, у зв'язку з тим, що на момент зарахування на квартирний облік він не мав необхідної вислуги років на військовій службі. Також внесено зміни, а саме: скасовано рішення житлової комісії від 21.06.2024 протокол № 3 (п.п 1.3 п.1) в частині надання позивачу постійного житла шляхом виключення з числа «службового». Відповідно до норм чинного законодавства командування прикордонного загону повідомляє про необхідність звільнення займаної службової квартири, яка надавалась тимчасово на період проходження служби в НОМЕР_3 прикордонному загоні. Зазначає, що головною підставою прийняття відповідачем рішень, що оскаржуються, є те що для постановки на квартирний облік та надання постійного житла є саме військова вислуга в органах АДПС України чи інших підрозділах збройних сил України, та не береться до уваги служба в органах внутрішніх справ та інших державних органах. Позивач вважає це рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при зарахуванні позивача на квартирний облік ним було виконані всі вимоги житлової комісії, надана необхідна інформація та документи, які вважалися комісією достатніми для зарахування на квартирний облік. Будь-які належні і допустимі докази того, що позивач був неправомірно зарахований на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов відсутні, так і не встановлювалося житловою комісією під час щорічної перевірки облікової справи, та перереєстрацію позивача з дати зарахування його на квартирний облік. З огляду на наведені аргументи просить суд позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), яким скасовано рішення житлової комісії від 24.09.2018 Протокол № 12 (абз. а п.п 1.3 п.1) щодо постановки ОСОБА_1 на квартирний облік та зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов зі збереженням часу перебування на обліку в тій же черзі з дати первинної постановки на облік, та за тим же номер у списку зі збереженням часу перебування на обліку.
Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ), яким скасовано рішення житлової комісії від 21.06.2024 Протокол № 3 (абз. а п.п 1.3 п.1) в частині надання ОСОБА_1 постійного житла шляхом виключення з числа "службового".
Зобов'язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) повторно направити Списки розподілу постійних жилих приміщень та інші документи згідно Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 26 від 18.01.2021 щодо ОСОБА_1 до Адміністрації Держприкордонслужби для погодження.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 906.88 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до положення Житлового кодексу УРСР, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470, абзацу четвертого пункту 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» : «військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення», Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081: «військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання». Аналогічна норма міститься в п. 1 розділу V Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 № 26, а саме: «на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувалися постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей», та розділу ІІІ п. 3.1 наказу АДПСУ від 2 0.12.2007 № 1040 (чинного на дату прийняття рішення про зарахування позивача на квартирний облік 24.09.2018: «на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувались постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей», що стосуються питання зарахування на квартирний облік. На виконання розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.10.2024 № 06.1.3/71443-24-Вих, щодо перевірки правомірності прийнятого рішення, опрацьовано службову записку про необхідність визначення періодів саме військової вислуги років позивача. Відповідно до повторно наданої відділом кадрів прикордонного загону довідки від 09.11.2024 № 08/55589/24-Вн, вислуга років ОСОБА_1 станом 16.01.2022 (дата закінчення військової служби), становить: «календарна 24 роки 09 місяців 05 днів пільгова 00 років 08 місяців 27 днів стаж роботи 06 років 03 місяців 23 дні всього для призначення пенсії 31 рік 00 місяців 23 дні, у тому числі: Строкова військова служба: календарна 01 рік 04 місяці 28 дні. Служба в органах внутрішніх справ на посадах молодшого начальницького складу: календарна 01 рік 05 місяців 24 дні, пільгова 00 років 08 місяців 27 днів, разом 02 роки 02 місяці 21 день. Служба в податковій міліції: календарна 16 років 08 місяців 26 днів. Військова служба за контрактом в Державній прикордонній службі України: календарна 05 років 00 місяців 00 днів». Враховуючи викладене, житловою комісією було прийнято рішення переглянути раніше прийняті рішення та внести зміни, а саме, скасувати рішення житлової комісії від 24.09.2018 протокол № 12 (абз. а п.п 1.3 п.1) щодо постановки позивача на квартирний облік, в зв'язку з тим, що на момент зарахування на квартирний облік у нього не було необхідної вислуги років на військовій службі. Також внесено зміни, а саме, скасовано рішення житлової комісії від 21.06.2024 протокол № 3 (п.п 1.3 п. 1) в частині надання позивачу постійного житла шляхом виключення з числа «службового». Щодо вислуги військової служби та інших видів служби зазначає, що ОСОБА_1 має право на пенсійне забезпечення за Законом України № 2262-XII. Проте за наявного правового регулювання і визначень згідно ст.12 Закону України № 2011-XII, Постанові № 1081 від 03.08.2006, наказу № 26, у ОСОБА_1 відсутня необхідна вислуга саме на військовій службі.
У відзиві на апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Школьний В.А., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що наказом № 644-ос 29.11.2016 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , Генерал-майора ОСОБА_3 , позивач прийнятий на військову службу в Державну прикордонну службу України за контрактом на посаду старшого розвідника-водія міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_1 ), ВОС 105926Р-037 та для проходження служби його зараховано до НОМЕР_3 прикордонного загону (копія витягу з наказу в додатках).
29.12.2016 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем подано рапорт в якому у зв'язку з призначенням його на посаду просив клопотати перед вищим командуванням, щодо розгляду на засіданні житлової комісії питання про зарахування його та членів його сім'ї до списку осіб, що потребують отримання службових житлових приміщень.
24.09.2018 житловою комісією прийнято рішення від 24.09.2018, оформлене протоколом № 12 щодо постановки позивача на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщенням для постійного проживання.
03.10.2019 виконавчим комітетом Сумської міської ради видано ордер на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та позивач зареєструвався за вказаною адресою.
У 2020 році позивач звертався до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_3 з питання, що стосується виключення службової квартири з числа службових.
Листом від 23.04.2020 № 704/3759 його повідомлено, що квартирна справа повернута з Адміністрації Державної прикордонної служби України у зв'язку відсутністю чіткого механізму виключення квартири з числа службових, а тому Адміністрацією ДПСУ прийнято рішення про опрацювання нової Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в ДПСУ. Зокрема у вказаній інструкції буде врегульовано механізм та порядок розгляду питань щодо виключення житлових приміщень із числа службових, а тому облікова справа була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_2 без погодження.
26.11.2021 наказом № 550-ОС начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, штаб - сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до п. п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку контракту. Продовжено строк контракту про проходження військової служби до закінчення щорічної відпустки, час якої перевищує строк контракту. З урахуванням наданої щорічної основної відпустки за 2021 рік, остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 16.01.2022. Вислуга років станом на 16.01.2022 становить: календарна 24 роки 09 місяців 05 днів; пільгова 00 років 08 місяців 27 днів; стаж роботи 06 років 03 місяців 23 дні. Всього для призначення пенсії 31 рік 00 місяців 23 дні.
21.03.2022 Адміністрацією Державної прикордонної служби України до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області направлено подання № 11/ПВ-10703 разом розрахунком вислуги років для призначення пенсії позивачу згідно Закону України № 2262-XII.
У змісті подання зазначено, що страховий стаж позивача станом на 16.01.2022 для призначення пенсії складає 31 рік 00 місяців 23 дні, у тому числі:
військова календарна служба: 24 роки 09 місяців 05 днів;
страховий стаж: 06 років 03 місяці 18 днів.
Позивач звернувся до НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ із заявою (вхідний від 29.05.2024 № К-233) про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа з числа «службового».
21.06.2024 житловою комісією прийнято рішення оформлено протоколом № 3 та п.п 1.3 п. 1, яким надано житло для постійного проживання шляхом виключення з числа «службового».
Листом від 04.12.2024 позивачу було повідомлено, що за вхідним листом від 24.10.2024 № 06.1.3/71443-24-Вих з Адміністрації Державної прикордонної служби України списки розподілу постійних жилих приміщень та його облікова житлова справа повернуті без погодження, а також відповідний витяг з протоколу засідання житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Списки розподілу постійних жилих приміщень повернуті без погодження у зв'язку з тим, що до загальної вислуги років зараховано період проходження служби в органах внутрішніх справ з 03.12.1994 по 27.05.1996 та в податковій міліції з 04.10.1999 по 30.06.2016, які не є військовою службою. Також зазначеним розпорядженням визначено організувати перевірку правомірності прийнятого рішення щодо зарахування позивача на облік осіб, потребуючих поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання з урахуванням положень чинного законодавства та норм відомчих Інструкцій.
На виконання розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.10.2024 № 06.1.3/71443-24-Вих, щодо перевірки правомірності прийнятого рішення, опрацьовано службову записку про необхідність визначення періодів саме військової вислуги років позивача.
Відповідно до повторно наданої відділом кадрів прикордонного загону довідки від 09.11.2024 № 08/55589/24-Вн, вислуга років ОСОБА_1 станом 16.01.2022 (дата закінчення військової служби), становить: календарна 24 роки 09 місяців 05 днів пільгова 00 років 08 місяців 27 днів стаж роботи 06 років 03 місяців 23 дні всього для призначення пенсії 31 рік 00 місяців 23 дні, у тому числі: Строкова військова служба: календарна 01 рік 04 місяці 28 дні. Служба в органах внутрішніх справ на посадах молодшого начальницького складу: календарна 01 рік 05 місяців 24 дні, пільгова 00 років 08 місяців 27 днів, разом 02 роки 02 місяці 21 день. Служба в податковій міліції: календарна 16 років 08 місяців 26 днів. Військова служба за контрактом в Державній прикордонній службі України: календарна 05 років 00 місяців 00 днів.
Враховуючи викладене, житловою комісією було прийнято рішення переглянути раніше прийняті рішення та внести зміни, а саме, скасувати рішення житлової комісії від 24.09.2018 протокол № 12 (абз. а п.п 1.3 п.1) щодо постановки позивача на квартирний облік, в зв'язку з тим, що на момент зарахування на квартирний облік у нього не було необхідної вислуги років на військовій службі.
Також внесено зміни, а саме, скасовано рішення житлової комісії від 21.06.2024 протокол № 3 (п.п 1.3 п. 1) в частині надання позивачу постійного житла шляхом виключення з числа «службового».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано обов'язок доведення правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Вказує, що у разі звільнення військовослужбовця в запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку № 1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у рішенні від 17.03.2004 № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно пункту 1 статті 12 Закону України № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Згідно пункту 7 статті 12 Закону України № 2011-ХІІ військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням загальної суми та відсоткових ставок за кредитами за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Зазначений кредит надається військовослужбовцю тільки один раз протягом усього часу проходження ним військової служби.
Порядок та умови надання військовослужбовцям кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Питання розподілу та надання житлових приміщень регулюється нормами Житлового кодексу України (далі ЖК).
За правилами статті 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Постановою № 1081 затверджено Порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно пункту 3 Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Відповідно до пунктів 22-25 Порядку облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави зарахування на облік, вид черговості, а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа.
Згідно пункту 26 Порядку військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Пунктом 30 Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з квартирного обліку у разі, зокрема, поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла.
За вимогами пункту 2 Постанови № 1081 Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронним органам спеціального призначення, Державній спеціальній службі транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, зобов'язані привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.
На виконання пункту 2 Постанови № 1081 затверджено наказом Міністертсва внутрішніх справі від 18.01.2021 № 26, Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі Інструкція № 26).
Ця Інструкція визначає механізм забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що після звільнення продовжують перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органах Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання (далі - члени їх сімей) (пункт 1 Розділу І "Загальні положення" Інструкції № 26).
Згідно пункту 2 Розділу І Інструкції № 26 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом: надання новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; виключення житла, в якому проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службового.
За пунктом 4 Розділу І Інструкції № 26 військовослужбовцям, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними та членами їх сімей не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Розділ ІІ Інструкції № 26 визначає організацію роботи житлових комісій.
Згідно пункту 1 Розділу ІІ Інструкції № 26 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), розподілу жилої площі та виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, у кожному органі Держприкордонслужби створюється житлова комісія.
Для спільного вирішення житлових питань у населених пунктах, де дислокуються кілька органів Держприкордонслужби, створюються об'єднані житлові комісії.
Основною формою роботи житлових комісій є засідання (пункт 3 Розділу ІІ Інструкції № 26).
Як визначено пунктом 4 Розділу ІІ Інструкції № 26, основними завданнями житлових комісій (об'єднаних житлових комісій) є: перевірка житлових умов військовослужбовців та членів їх сімей; прийняття рішень із житлових питань, у тому числі за зверненнями військовослужбовців та членів їх сімей із житлових питань; ведення списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання; видача документів, які створюються житловими комісіями під час виконання вимог цієї Інструкції.
Згідно пункту 5 Розділу ІІ Інструкції № 26 житлова комісія органу Держприкордонслужби (об'єднана житлова комісія) приймає, зокрема, рішення щодо: включення військовослужбовців та членів їх сімей до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) і виключення їх з таких списків; зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання і зняття їх з такого обліку; перегляду раніше прийнятих комісією або в порядку правонаступництва рішень, якщо їх було прийнято з порушенням вимог законодавства, у тому числі, якщо не враховано документи, наявні в обліковій справі на дату розгляду питання.
Розділом V Інструкції № 26 регулюється облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання.
Пунктом 1 Розділу V Інструкції № 26 передбачено, що на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувалися постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей.
На облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, зараховуються військовослужбовці, які не забезпечувалися постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби і мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей.
Військовослужбовець, який забезпечений жилою площею в межах норми для відповідного населеного пункту, та члени його сім'ї не мають права на забезпечення житлом від Держприкордонслужби.
Згідно пункту 2 Розділу V Інструкції № 26 облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання здійснюється житловими комісіями органів Держприкордонслужби (об'єднаними житловими комісіями).
Пункт 7 Розділу V Інструкції № 26 передбачає, що на облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які: забезпечувалися під час проходження військової служби жилою площею для постійного проживання згідно з встановленими законодавством нормами; мають у власності жилу площу, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом у населеному пункті за місцем проходження військової служби та/або безпосередньо поблизу місця проходження військової служби (у прилеглому населеному пункті), що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби; в інших випадках, передбачених законодавством.
Рішення житлової комісії (об'єднаної житлової комісії) затверджує керівник органу Держприкордонслужби, наказом якого утворена ця комісія. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, а також підстави включення до списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в першочерговому або позачерговому порядку (пункт 8 Розділу V Інструкції).
Відповідно до пункту 9 Розділу V Інструкції № 26 датою зарахування військовослужбовця на облік є дата прийняття житловою комісією (об'єднаною житловою комісією) рішення про зарахування військовослужбовця на облік, але не пізніше одного місяця з дня реєстрації рапорту військовослужбовця.
Військовослужбовці, які перебували на обліку за попереднім місцем проходження військової служби, за новим місцем служби зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку, у тому числі (за наявності підстав) в першочерговому та позачерговому порядку.
Пункт 10 Розділу V Інструкції № 26 передбачає, що у разі зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, військовослужбовців, які перебували у списках для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями, час перебування в таких списках ураховується.
У такому випадку датою зарахування військовослужбовця на облік є дата включення до списку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями.
Пункт 18 Розділу V Інструкції № 26 передбачає зняття військовослужбовців та членів їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання проводиться в разі, зокрема, поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення жилою площею громадян у відповідному населеному пункті або отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
З системного аналізу наведених норм видно, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Як вбачається з оскаржених рішень, підставою прийняття відповідачем рішень, що оскаржуються, є те що умовою для постановки на квартирний облік та надання постійного житла є саме військова вислуга в органах АДПС України чи інших підрозділах збройних сил України, та не береться до уваги служба в органах внутрішніх справ та інших державних органах.
Разом з тим, судом встановлено, що 29.12.2016 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем подано рапорт в якому у зв'язку з призначенням його на посаду просив клопотати перед вищим командуванням, щодо розгляду на засіданні житлової комісії питання про зарахування його та членів його сім'ї до списку осіб, що потребують отримання службових житлових приміщень (копія рапорту міститься в матеріалах справи).
Відповідно до довідки військової частини від 19.12.2016 № 30/648 в особовій справі позивача позначений наступний склад сім'ї: дружина: ОСОБА_4 , 1969 року народження; син: ОСОБА_5 , 1996 року народження; ОСОБА_6 , 2003 року народження (копія довідки міститься в матеріалах справи).
На підставі поданого рапорту позивача, житловою комісією прийнято рішення про зарахування позивача та членів його родини до списку осіб котрі потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) та начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ на підставі прийнятого рішення видано наказ про забезпечення позивача службовим житлом, а саме квартирою АДРЕСА_3 .
В 2018 років та у зв'язку із досягнення позивачем вислуги військової служби більше 20 років подано рапорт разом з довідкою від 19.06.2018 № 30/479 про зараховування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та 24.09.2018 житловою комісією прийнято рішення від 24.09.2018 оформлене протоколом № 12 щодо постановки позивача на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщенням для постійного проживання.
Таким чином на момент прийняття рішення від 24.09.2018 оформленого протоколом № 12 щодо постановки позивача на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщенням для постійного проживання у позивача була наявна вислуги військової служби більше 20 років .
Колегія суддів зазначає, що зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
З аналізу приписів Закону України № 2011-ХІІ слідує, що держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Така юридична визначеність зазначених понять підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 359/2295/17, від 08.04.2020 у справі № 683/2197/18, від 15.10.2020 у справі № 636/1424/19.
Відтак, у разі звільнення військовослужбовця в запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку № 1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов.
Такий правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 683/2271/18.
Верховний Суд вже вирішував спір із подібними правовідносинами постанова від 10.08.2022 у справі № 260/764/21 та дійшов таких правових висновків щодо застосування пункту 9 статті 12 Закону України № 2011-ХІІ та Порядку № 728:
(1) держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
(2) військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на грошову компенсацію, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку № 1081;
(3) у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров'я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ такі умови як вік і стан здоров'я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас»;
(4) у разі звільнення військовослужбовця в запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку №1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, а отже і право на грошову компенсацію за належне їй для отримання жиле приміщення відповідно до вимог пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ та Порядку № 728.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2023 справа № 260/765/21.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у разі звільнення військовослужбовця в запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку № 1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов.
У справі, яка розглядається встановлено, що позивач (військовослужбовець запасу, має більше 20 років вислуги років) на підставі відповідних рішень перебував на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та в списку осіб які мають право на отримання жилих приміщень, й був звільнений в запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
На підставі викладено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідачем не виконано обов'язок доведення правомірності своїх рішень, через що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 480/440/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко